ПЕРШИЙ РАЗ У ПЕРШИЙ КЛАС. 1972 рік

 ПЕРШИЙ РАЗ У ПЕРШИЙ КЛАС. 1972 рік

Це 01 вересня 1972 року, середня школа №23, місто Дніпродзержинськ, нині Кам'янське, Дніпропетровської области. Школа, звісно, з російською мовою навчання. Тоді майже всі міські школи були російські, крім 2-3-х на околицях міста.

Я іду у перший клас...

Фільмував мій батько Якименко Григорій Васильович (19.09.1940 року народження, нині мешкає у Кам'янському). На жаль, батька нема у фільмі. Інших фільмував, себе забув...

Тривалість фільму: 2 хв 52 с.

Фільм переглянув разом з батьками. Ось, родинно-колективний спогад:

Часові мітки:

00:10 - у центрі кадру дівчинка-першокласниця Харько́ва (прізвище), а звуть, здається, Надя.

00:25 - зліва, низенька, моя перша вчителька Анастасія Мітрофанівна, а прізвище ми не пам'ятаємо. У центрі стоїть учителька англійської мови, як звуть забув. Вона дала мені добрі знання англійської, аж до 7 класу включно її пам'ятаю (потім мене перевели до іншої школи). Про першу вчительку Анастасію Мітрофанівну я вже писав, ось тут: "Штірліц. Мої дитячі спогади", 11.08.2014 (http://yakymenko.blogspot.com/2015/08/blog-post.html?m=1).

00:33 - справа з червоними квітами стоїть учителька географії, яка ще навчала географії мою маму у цій же 23-й школі. Географічка мала серед учнів кличку Ка́чка, тому що як ішла, то перевалювалася і злегка розгойдувалася з боку на бік ніби простує справжня качка. Я пам'ятаю тільки її прізвище - Черномурова. Вела уроки вона по-сталінському дисциплінарно жорстко, пам'ятаю. В класі була тиша, Качку побоювалися навіть учні-хулігани. Я ж, як і всіх учителів, по дитячо-учнівському поважав і слухався. Ця географічка запам'яталася тим, що повернула мені, п'ятикласникові (вік 11-12 років), без оцінки домашнє завдання, розфарбовану мною контурну мапу (карту), здається, Радянського Союзу, і сказала викликати матір до школи. Мама прийшла. І я пам'ятаю, стою, малий такий, дивлюся вгору на бесіду географічки й мами, коли Качка жорстко так вимовляє, що, мовляв, вона і маму навчала, і тепер її сина навчає, але не допустить такого недбалого ставлення до свого предмета. Карту розфарбовано неохайно, переробити! Пам'ятаю, як ми вже шли додому, то мати навіть мені казала по дорозі: і що та Черномурова причепилася, карта ж добре розфарбована! Ну, карту я переробив і отримав п'ятірку. Але ця вчителька так вела цікаво уроки, так відчувалося її знання предмета і любов до географії, що я і досі полюбляю мапи, яких, паперових, у мене нагромадилося кілька десятків, бо ще до епохи інтернету і Google Map де б я не був, я купував паперові карти, атласи, географічні довідники і книжки про географічні відкриття. Звідси і моя любов до турпоходів хоч де б я був. Ще коли Крим був наш, то ми з дружиною так відпочивали: день на пляжі, день похід у Кримські гори...

00:55 - тодішні 10-класники вручають нам, тодішнім 1-класникам, квіти. Через 10 років я робив те ж саме - вручав, такий великий дядько, квіти малечі, що уперше йшла до школи...

01:35 - у центрі кадру у білому вбранні із мікрофоном у руці промовляє директорка школи Аронська. Зараз би я сказав, що вона жидівка, але тоді мені було іще далеко до навернення в Державництво, Українство, Націоналізм...

01:52 - зліва Валентина Кравець, мати мого однокласника Вадима Кравця. Валентина Кравець давно померла. У центрі у червоному вбранні моя мама Якименко Любов Кузьмівна (10.01.1941 року народження, нині мешкає у Кам'янському), у фільмі їй 31 рік. Справа Вікторія Смірнська, мати ще одного мого одношкільника Смірнського (як звуть його забув, здається, Юрій), з паралельного 1-Б класу. Ага, слід сказати, що я був у 1-А класі.

02:05 - мій брат Якименко Ігор Григорович (08.04.1968 року народження, нині мешкає у Кам'янському), у фільмі йому 4 роки. Видно, що він нудьгує і йому Перше вересня ще незрозуміле...

02:22 - у центрі махає квітами Андрій Якименко (02.01.1965 року народження, нині націоналіст, державник, адвокат; нині мені 55, за пару місяців буде 56 років), тоді я мав 7 років віку. Справа внизу кадру у білій сорочці мій однокласник Ігор Шевченко.

02:40 - гуртова знімка всіх першокласників.

02:52 - Андрій Якименко і його мама після гуртової знімки.

Перший раз у перший клас!..

Так усе змінилося відтоді!..

06.11.2020

©Андрій Якименко

ЯК Я ГОЛОСУВАВ НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ 25.10.2020

 ЯК Я ГОЛОСУВАВ НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ 25.10.2020

Історія дня мого голосування. 25 жовтня 2020 року, близько 12 години дня.

Підходжу до комунального навчального закладу "Мрія" у місті Кам'янському, де традиційно кожні вибори проходить голосування, і бачу на паркані, що оточує заклад, тільки 5 ознайомлювальних виборчих списків, тобто від 5 партій. Найобурливіше те, що то були антиукраїнські партії Слуга народу, За майбутнє, ОПЗЖ, Партія Шарія та подібні. "Що за дурня?! - думаю я, - Невже ніяка українська партія не висунула кандидатів?!".

Входжу у двір, озираюся. І бачу з іншої сторони паркану вивішено списки решти партій, що беруть участь у виборах! Тут мене питає якась молодиця, що, напевне, не озиралася, як я: "А що, Європейська Солідарність не має кандидатів?". "Та оно вони! - кажу і показую на внутрішній паркан, - Там Євросолідарність і її кандидати!".

Біля входу на виборчу дільницю стоїть чолов'яга з бейджиком на грудях. Підходжу і питаю в нього чи він член виборчої комісії. Ні, спостерігач від якоїсь партії. "І що, - кажу, - ви не бачите порушення закону?! Комісія навмисне робить перевагу антиукраїнським партіям в інформаціях про кандидатів!". Прошу викликати когось із комісії. Спостерігач, оминувши чергу виборців, зник внутрі будівлі.

Досить швидко вийшла молодиця з бейджиком. "Я Якименко, - кажу, - громадянин України і виборець на цій дільниці", - розгортаю і показую свій паспорт, - "А з ким я розмовляю?". "Я Чайка, голова виборчої комісії", - каже молодиця і вказує на свій бейджик на одязі. "Ваша комісія порушує закон!", - кажу. "А що ми порушили?", - дивується Чайка. "Я тебе, курво, зараз розстріляю!!", - подумки в усю свою горлянку кричу я, але вголос відповідаю: "Зовні на паркані висять інформації тільки про 5 партій і виборці читають тільки ці списки, вважаючи, що інших партій на виборах немає! Це порушення рівноправности учасників виборчого процесу! Якщо ви не виправите порушення, я викличу сюди поліцію!". "Не треба поліції, - занепокоїлася Чайка, - ми зараз виправимо все", - і зникає у будівлі.

Теж досить швидко виходять двоє членів комісії, як бачу в них на бейжиках, підходять до зовнішньої сторони паркану і... чухають чуби, я́к би можна було назвати їхнє сторопіння. "А що тут виправляти?", - питаються в мене, коли я підходжу. "Порушено рівноправ'я партій на виборах. Люди вважають, що інших партій і кандидатів у бюлетенях нема, - відповідаю, - Треба всі списки вивісити на одній стороні паркану!". "Аааа!", - зраділи, що второпали проблему, хлопці-члени, і перенесли цих 5 аркушів на внутрішній бік паркану, приклеївши, як і решту, скотчем. Хоч на середину дня, але виборчу диверсію було знешкоджено...

Всю цю картину зі сторони спостерігав поліцейський, приписаний стежити за порядком на дільниці у день виборів. Підходжу, представляюся Якименком, запитую його прізвище. Гузенко. Пояснюю, що все вирішено спокійно і без галасу. Було порушено рівноправ'я партій і кандидатів на виборах, але порушення усунуто. Поліцейський Гузенко киває головою, мовляв, усе бачив і все зрозумів. "Ну, як писатиме рапорт, то напише і про мене", - подумав я і став у чергу виборців.

Дочекавшися, недовго, черги, вдягаю маску, заходжу до будівлі. Чайка міряє мені температуру, посвітивши на зап'ястя безконтактним термометром. Показує 33,2°С. "Я здоровий? Можу голосувати?", - питаю в Чайки. "Так, проходьте, беріть бюлетені", - відповідає. Підходжу до відповідного столу, даю паспорт, розписуюся своєю ручкою, беру 4 бюлетені, йду до кабінки, голосую і знімкую заповнені бюлетені, виходжу з кабінки і вкидую їх до виборчої скриньки.

"Ми все одно переможемо!", - подумки кажу собі я, покидаючи ці місцеві вибори.

На світлинах:

Місто Кам'янське, Дніпропетровська область. Знімкував 25.10.2020 Андрій Якименко.

1. Будівля, де йшло голосування. Навчальний заклад "Мрія".

2. Тут виборча комісія.

3. На зовнішній стороні паркану тільки 5 партій.

4. Решта партій на внутрішній стороні паркану і люди не бачать цих списків, ідучи до місця голосування.

5. Двоє членів виборчої комісії перевішують інформаційні списки.

6. Зовні паркану вже нема жодного списку кандидатів, всі на внутрішній стороні.

7. До Кам'янської райради голосував за партію Європейська Солідарність і за кандидата І.Каравана, першого у списку.

8. На Кам'янського міського голову кандидата від Євросолідарности не було, тому голосував за націоналіста Олександра Залевського, партія Свобода.

9. До Кам'янської міської ради голосував за Євросолідарність і Сергія Мельника, учасника АТО.

10. До Дніпропетровської обласної ради голосував за Євросолідарність і Ростислава Винара, керівника і лікаря-хірурга Кам'янської міської лікарні швидкої медичної допомоги, якого особисто знаю вже понад чверть століття. Про Ростислава Винара я вже писав, ось тут: "За дві хвилини до Столиці, або Золотоверхий Київ", http://yakymenko.blogspot.com/2018/05/16_16.html?m=1 .

03.11.2020

©Андрій Якименко