50 РОКІВ ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ У МОСКВІ*
* Архівне. Допис за 10 червня 2014 року, Андрій Якименко, Фейсбук. З Доповненням-2015
«50 РОКІВ ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ У МОСКВІ
10 червня 1964 року у столиці Радянського Союзу Москві відкрито пам'ятника українському поетові-націоналістові Тарасові Григоровичу Шевченку.
Відтоді, коли я ще юнаком усвідомив силу шевченкової поетичної творчости (ідеологія якої - "Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте, І вражою злою кров'ю Волю окропіте!"), я завжди дивувався: як могла Москва ушанувати пам'ятником свого ворога?
Згодом прийшло розуміння, що Шевченка москалі шанують лише через "Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть...".
Тепер, під час російсько-української війни 2014 року, мабуть, не лишилося тих, хто не розуміє, що Росія в усі віки-століття вигадувала ідеолого-пропагандистські штампи, під які підводила пам'ятники і книжки (попередньо їх почистивши під ідеологію дня), вшанування поетів і письменників підлеглих народів (та й свого народу теж!).
Зараз для Росії немає більшого ідеологічного ворога, ніж Степан Бандера.
Так само, як у першій половині 19-го століття таким ворогом був Тарас Шевченко, якому цар заборонив писати й малювати і заслав "у край безмежний за Уралом".
І згадаймо яких зусиль було докладено українцями, щоби перепоховати Національного поета-кобзаря з Петербурга у Каневі, на дніпровій кручі, як заповідав Поет!
Яке національне піднесення, і народний дух, спричинились цим перепохованням!
Здається, що коли теперішню війну буде закінчено, кремлівські ідеологи для мети порозуміння з "братським народом України" обов'язково зуміють обґрунтувати своїм російським підданим який же гарний хлопець був цей Степан Бандера, що боровся проти Польщі і Німеччини (боротьбу проти Росії-Совітського Союзу сором'язливо пропустять...)!
Тож поставмо йому пам'ятника - у Петербурзі та Москві!
Бігме, так буде: москалі шануватимуть Бандеру теж!
Але "шанування" це буде так само в них, як завжди, тобто "по-шевченківськи"...»
Доповнення за 10 червня 2015 року:
«Пам'ятник Тарасові Григоровичу Шевченку в Москві - пам'ятник геніяльному українському поетові, письменникові та художникові, «будителю нації» Тарасу Григоровичу Шевченку в столиці Російської Федерації місті Москва.
Пам'ятник встановлено у центрі міста - на набережній річки Москви імені Тараса Шевченка, поряд з готелем «Україна» (Кутузовський проспект, 21).
Автори пам'ятника — скульптори М. Грицюк, Ю. Синькевич, А. Фуженко та архітектори А. Сницарев і Ю. Чеканюк.
Пам'ятник Тарасові Шевченку в Москві урочисто відкрито 10 червня 1964 року з особистої ініціятиви Микити Хрущова, тодішнього Першого секретаря ЦК Компартії Радянського Союзу (голови держави).
Історія встановлення пам'ятника Шевченку у Москві досить цікава. Коли радянському керівництву стало відомо, що пам'ятник Тарасу Шевченку в столиці США (тогочасний головний геополітичний та ідеологічний конкурент СРСР) має бути встановлений усередині 1964 року (на його спорудження збирала кошти уся українська еміграція, і подолання багатьох формальностей та перепон на шляху затвердження і встановлення монумента також забрало тривалий час), було ухвалено однозначне рішення про швидке встановлення монумента українському поетові в столиці СРСР. За особистою вказівкою Першого секретаря ЦК Компартії СРСР М. С. Хрущова у терміновому порядку оголосили Всесоюзний конкурс проектів монумента Т. Г. Шевченку в Москві. У конкурсі з-поміж 35 проектів-учасників перемогла робота на той час маловідомих українських скульпторів Ю. Синькевича, А. Фуженка, М. Грицюка, яка власне і зробила їх відомими. В результаті московський пам'ятник Тарасові Шевченку з'явився на півмісяця раніше за вашингтонський.
Відомо також, що проти образу Тараса Шевченка, запропонованого авторами московського пам'ятника, тобто Шевченка у шинелі-«крилатці», виступила низка інтелектуалів і представників української інтелігенції, зокрема поети М. Т. Рильський та П. Г. Тичина, адже свідчень, за якими б Тарас Шевченко носив одяг такого крою, не існує. Однак, «окрилений» образ поета було затверджено московським начальством, зокрема особисто Микитою Хрущовим.»
(Вікіпедія)
І наостанок. Як видно, всі проукраїнські офіційні події за Совітів зумовлювалися політичною на той час доцільністю і як відповідь українській еміграційній діяспорі, громадсько-політична активність якої живила і підтримувала українство в Україні та Радянському Союзі.
На світлині: Тарас Шевченко у Москві
10 червня 2015 року
