МАКАКА ПОКАКАЛА
Мій Фейсбук-друг Антон Носик у своєму дописі за 1 червня 2015 року написав, що його син Льова у віці 3 роки придумав скоромовку: макака покакала.
Ну, бозна які перли видають наші діти! Бувають та-а-акі мудрощі! - і дорослий не придумає. А бува - хоч стій, хоч падай: сміх та й годі! Отож дитя, навчаючися мови, придумало собі й на втіху батькові-матері таку скоромовку.
А до чого Антон Носик це згадав? Він побачив світлину міністра МЗС Росії Лаврова (додаю) - і в людини враз методом асоціятивної пам'яти вигулькнув спогад з дитинства свого синочка - макака покакала!
Я, коли усвідомив усю подію, ситуацію, коли вгледівся у писок Лаврова - реготав аж до сліз!
Та й справді, дивіться!
Посмішка якась сором'язлива, легенька, дитяча. От дитина, що бачила макак у зоопарку, може, бачила, що "макака какала", може, бачила їхні вирази облич, так і закріпила у пам'яті цю картину про макаку, а потім зреалізувала свої враження словесно.
Головне, дивлячися на Лаврова, ну ніяк не припишеш його до інших приматів - ні до горили, ні до шимпанзе! Бо горила й шимпанзе - то сила, м'язи, крики, чесність, а не писк лякливої макаки. От і бачиш, як макака з МЗС, напаскудивши, виходить на загал: кхе-кхе, ні, не я зробила, ну, і що, що ви те бачили, то вам здалося.
Як же міміка і фізіогномія впливає на політику, або політика на вирази облич!
Підленька, підступненька, брудна й смердюча поведінка в світі як у дзеркалі відбивається на пиці міністра МЗС! Кхе-кхе, то не наші солдати, наших військ там нема, ну і що, що ви бачили? - то не наше лайно!
І - головне ж! - не скажеш: наваляли в світі, гади! Ні, тільки так, як це бачимо і ми очима милої, наївної дитини - ну, просто покакали, ну, і що?...
На світлині: Макака покакала...
09 червня 2015 року
