24 квітня 2018
ДІД КУЗЬМА
ДІД КУЗЬМА
Учора народився мій дідусь, мамин батько, дід Кузьма, Семцов (Сімцов) Кузьма Вікентійович. Він уже помер, царство йому небесне! Прожив майже 92 роки (20.04.1906-02.12.1997).
Чим запам'ятався мені дід? По-перше, своїм ім'ям. З дитинства, вже з років 5-6 мене дивувало це незвичне ім'я Кузьма. У совковій східній Україні (місто Дніпродзержинськ, нині Кам'янське, Дніпропетровська область) я чув лише Андрєй, Алєксандр, Владімір, Сєрґєй. А тут - Кузьма, та ще й Вікентійович. Дивні імена! Все з'ясувалося, коли я студентом у 1986 році побував на Вінниччині, Шаргородський район, село Шостаківка, на його батьківщині. Юзько, Казимир, Кузьо - там часто чув. Тепер мені ясно, звідки Кузьма.
Також дід запам'ятався кількома анекдотичними історійками в його житті. Напевне, ці історії вже будуть переказуватися в нашій родині з покоління в покоління, ги.
Одного разу дід із мамою перевірявся в лікаря. Не знаю, що там із хворобою було. Дід мав десь вже під років дев'яносто. Мати його водила кабінетами у поліклініці. І в якійсь розмові з лікарем на запитання "На что жалуєтєсь, дєдушка?", дід Кузьма почав: " Та ось, уже старість надходить...". Лікар засміявся: "То нехай старість до вас ніколи не прийде!". Ми у сім'ї довго доброзичливо між собою глузували з діда: "А дід молодець, у 90 років тільки старість надійшла!". А дід і справді був молодець! У 80 років ліз нагору смолити дах на хаті, косив траву, любив випити, любив поїздки-мандри автобусом-трамваєм містом...
Другий випадок стався у нотаря. Мати з батьком своїм, дідом Кузьмою, оформляла документи. І нотар, переглянувши папери, сказав, що це питання треба вирішити через суд, зверніться до адвоката. Після нотаря, підстібуючи родичів до правового вирішення теми, дід щиро казав: "Треба йти до абаката!". А що ви хочете? Латинське "аквавіта" (вода життя, горілка, коротше) українцям чулося як "оковита", і навіть увійшло це слово в словники! А геть незрозуміле "економ", коли Росія нам нав'язувала панщину, українці переінакшили на "окомон". Закони мови, мовного звучання! Єсаул став осавулом, єнерал став генералом. Ага, і глузи ці згодом перейшли... на мене! Коли юрист сім'ї Андрій Якименко став адвокатом (2009 рік), то, звісно, він вже був, як дід казав, абакатом!
Добрий дід був, спокійний. Не втручався ні в життя, ні у виховання онуків. Жив сам собою, не лаяв молоде родинне покоління ніколи. Я з дитинства відчував до цього мовчазного діда дитячо-боязливу повагу й шану.
Прожив дід Кузьма з першою дружиною десь років двадцять, мав двох дітей - сина Василя і доцю Любу, мою маму. На жаль, його перша дружина, бабуся Марія, рано вмерла від раку. Доживав віку дід з другою дружиною Тетяною.
Спіть спокійно, дуду! Земля вам пухом!
На світлинах (знімкував 21.04.2018 Андрій Якименко):
1. На могилі діда. Семцов Кузьма Вікентійович (20.04.1906-02.12.1997). Цвинтар на Самишиній балці, місто Кам'янське, Дніпропетровська область.
2. Дідова могила поруч з першою дружиною Марією. Семцова Марія Іванівна (15.11.1911-11.11.1957).
3. Дідова світлина (на могилі).
4. Вайбер, переписка 20.04.2018 Андрія Якименка з мамою, Любов'ю Якименко (77 років).
5. Вайбер, переписка 20.04.2018 Андрія Якименка з братом Ігорем Якименком (50 років, молодший дідів онук).
21 квітня 2018 року
Учора народився мій дідусь, мамин батько, дід Кузьма, Семцов (Сімцов) Кузьма Вікентійович. Він уже помер, царство йому небесне! Прожив майже 92 роки (20.04.1906-02.12.1997).
Чим запам'ятався мені дід? По-перше, своїм ім'ям. З дитинства, вже з років 5-6 мене дивувало це незвичне ім'я Кузьма. У совковій східній Україні (місто Дніпродзержинськ, нині Кам'янське, Дніпропетровська область) я чув лише Андрєй, Алєксандр, Владімір, Сєрґєй. А тут - Кузьма, та ще й Вікентійович. Дивні імена! Все з'ясувалося, коли я студентом у 1986 році побував на Вінниччині, Шаргородський район, село Шостаківка, на його батьківщині. Юзько, Казимир, Кузьо - там часто чув. Тепер мені ясно, звідки Кузьма.
Також дід запам'ятався кількома анекдотичними історійками в його житті. Напевне, ці історії вже будуть переказуватися в нашій родині з покоління в покоління, ги.
Одного разу дід із мамою перевірявся в лікаря. Не знаю, що там із хворобою було. Дід мав десь вже під років дев'яносто. Мати його водила кабінетами у поліклініці. І в якійсь розмові з лікарем на запитання "На что жалуєтєсь, дєдушка?", дід Кузьма почав: " Та ось, уже старість надходить...". Лікар засміявся: "То нехай старість до вас ніколи не прийде!". Ми у сім'ї довго доброзичливо між собою глузували з діда: "А дід молодець, у 90 років тільки старість надійшла!". А дід і справді був молодець! У 80 років ліз нагору смолити дах на хаті, косив траву, любив випити, любив поїздки-мандри автобусом-трамваєм містом...
Другий випадок стався у нотаря. Мати з батьком своїм, дідом Кузьмою, оформляла документи. І нотар, переглянувши папери, сказав, що це питання треба вирішити через суд, зверніться до адвоката. Після нотаря, підстібуючи родичів до правового вирішення теми, дід щиро казав: "Треба йти до абаката!". А що ви хочете? Латинське "аквавіта" (вода життя, горілка, коротше) українцям чулося як "оковита", і навіть увійшло це слово в словники! А геть незрозуміле "економ", коли Росія нам нав'язувала панщину, українці переінакшили на "окомон". Закони мови, мовного звучання! Єсаул став осавулом, єнерал став генералом. Ага, і глузи ці згодом перейшли... на мене! Коли юрист сім'ї Андрій Якименко став адвокатом (2009 рік), то, звісно, він вже був, як дід казав, абакатом!
Добрий дід був, спокійний. Не втручався ні в життя, ні у виховання онуків. Жив сам собою, не лаяв молоде родинне покоління ніколи. Я з дитинства відчував до цього мовчазного діда дитячо-боязливу повагу й шану.
Прожив дід Кузьма з першою дружиною десь років двадцять, мав двох дітей - сина Василя і доцю Любу, мою маму. На жаль, його перша дружина, бабуся Марія, рано вмерла від раку. Доживав віку дід з другою дружиною Тетяною.
Спіть спокійно, дуду! Земля вам пухом!
На світлинах (знімкував 21.04.2018 Андрій Якименко):
1. На могилі діда. Семцов Кузьма Вікентійович (20.04.1906-02.12.1997). Цвинтар на Самишиній балці, місто Кам'янське, Дніпропетровська область.
2. Дідова могила поруч з першою дружиною Марією. Семцова Марія Іванівна (15.11.1911-11.11.1957).
3. Дідова світлина (на могилі).
4. Вайбер, переписка 20.04.2018 Андрія Якименка з мамою, Любов'ю Якименко (77 років).
5. Вайбер, переписка 20.04.2018 Андрія Якименка з братом Ігорем Якименком (50 років, молодший дідів онук).
21 квітня 2018 року
НЕ ДАВ ВІДПОВІСТИ...
НЕ ДАВ ВІДПОВІСТИ...
Позавчора я писав про Ніколая Млінера (Николай Млинер), стаття "Розмова з Млінером" за 22 квітня 2018 року, Фейсбук.
Сьогодні Млінер ізрання поліз до мене в душу зі своїми бесідами і запитаннями. Я одразу відчуваю нещирість співбесідника. Усілякі млінери не задля того, щоб узнати мою думку, лізуть із питаннячками. Їм конче слід вигадливо заплутати розумного співбесідника і тим у своїй душі вивищитися над ним. Причому, це все робиться ніби інтелігентно й чемно. Ну, як підступна подруга - своїй подрузі: "Йой, подруго! Як же тобі личить ця нова сукенка! Вона так добре приховує твою жирну дупу і широкі, невитончені стегна!". Ага, "позаздрила", "комплімент". Оце такі методи застосовують млінери, корбани, кернеси, гескіни та всілякі інші рабиновичі.
Ну, ось наша вранішня переписка. Усе, як за Фрейдом. М'якеньке, ненав'язливе обгортання млінерівським зелено-смердючим слизом... Коли Млінер уторопав, що з Якименком цей цирк не пройде, то... закрив мені можливість переписки... Тю, дурний! Я так і не встиг відповісти йому в приват.
Гаразд, я тут відповім.
Слухайте, млінери! А де ви бачите образу, коли німця називати німцем, а на француза сказати "француз"? У вас, у млінерів, у крові - вічний генетичний страх від Голокосту! Ви бачите образу чи загрозу навіть там, де їх немає! Ви почуваєтесь затишно тільки тоді, коли вас хвалять, захоплюються вами, вас жаліють, коли бояться разом з вами ваших же страхів! Так, є й таких бовдурів багацько серед інших націй. Але коли ви стрінете націоналіста, коли він одним словом, поглядом виводить вас на чисту воду, ви... ніяковієте, втрачаєте мову, думки рояться, ніби рій у вулику, дрижать колінки, ручки трусяться, з роззявленого рота пре язик... І, врешті, що такого я сказав? Що Млінер став зі мною розмовляти по-жидівському? А як іще розмовляють жиди?
І, до речі, млінери, чекайте, коли ми відновимо правопис, словники. Тоді москальське слово "єврєй" назавжди зникне з лексикону українців!
24 квітня 2018 року
Позавчора я писав про Ніколая Млінера (Николай Млинер), стаття "Розмова з Млінером" за 22 квітня 2018 року, Фейсбук.
Сьогодні Млінер ізрання поліз до мене в душу зі своїми бесідами і запитаннями. Я одразу відчуваю нещирість співбесідника. Усілякі млінери не задля того, щоб узнати мою думку, лізуть із питаннячками. Їм конче слід вигадливо заплутати розумного співбесідника і тим у своїй душі вивищитися над ним. Причому, це все робиться ніби інтелігентно й чемно. Ну, як підступна подруга - своїй подрузі: "Йой, подруго! Як же тобі личить ця нова сукенка! Вона так добре приховує твою жирну дупу і широкі, невитончені стегна!". Ага, "позаздрила", "комплімент". Оце такі методи застосовують млінери, корбани, кернеси, гескіни та всілякі інші рабиновичі.
Ну, ось наша вранішня переписка. Усе, як за Фрейдом. М'якеньке, ненав'язливе обгортання млінерівським зелено-смердючим слизом... Коли Млінер уторопав, що з Якименком цей цирк не пройде, то... закрив мені можливість переписки... Тю, дурний! Я так і не встиг відповісти йому в приват.
Гаразд, я тут відповім.
Слухайте, млінери! А де ви бачите образу, коли німця називати німцем, а на француза сказати "француз"? У вас, у млінерів, у крові - вічний генетичний страх від Голокосту! Ви бачите образу чи загрозу навіть там, де їх немає! Ви почуваєтесь затишно тільки тоді, коли вас хвалять, захоплюються вами, вас жаліють, коли бояться разом з вами ваших же страхів! Так, є й таких бовдурів багацько серед інших націй. Але коли ви стрінете націоналіста, коли він одним словом, поглядом виводить вас на чисту воду, ви... ніяковієте, втрачаєте мову, думки рояться, ніби рій у вулику, дрижать колінки, ручки трусяться, з роззявленого рота пре язик... І, врешті, що такого я сказав? Що Млінер став зі мною розмовляти по-жидівському? А як іще розмовляють жиди?
І, до речі, млінери, чекайте, коли ми відновимо правопис, словники. Тоді москальське слово "єврєй" назавжди зникне з лексикону українців!
24 квітня 2018 року
Підписатися на:
Дописи (Atom)