Перекласти (Translate)

12 жовтня 2018

ТОМОСБУДЕНАШ!

ТОМОСБУДЕНАШ!

Тука, заступник міністра з окупованих територій, багатьох увів в оману, і мене у тім числі, кілька днів тому заявивши, що українській Церкві вже надано Томос - церковний указ Вселенської Константинопільської церкви про автокефалію (автономію). Мене це розізлило. І я вирішив розібратися.

Так от.

Ще у 1448 році Москва утворила свою Московську православну церкву, автокефальну (автономну), неканонічну, самоутворену, самозвану і розкольницьку. Ну, таке буває. Багато церков так і утворилося. Але Вселенський Патріярхат у Константинополі перевіряє канонічну (церковно-законну) правильність утворення іноземної церкви, її обрядів, її церковну літературу, ідеологію тощо, посилаючи до нових церков своїх посланців - церковних екзархів. Якщо екзархи переконалися, що нова церква справді є православною (не католицькою, не схизматною і т.д.), то Вселенський Константинопільський патріярх видає Томос (указ) про визнання іноземної церкви і підпорядкування її собі, тобто церкві Вселенській. Москва цих процедур не проводила ніколи, Московська церква самоутворилася та існувала "як є" - у територіяльних межах тодішньої московської держави.

Це важливо - щодо територій! Тоді усі нинішні українські землі були у складі середньовічного "Радянського Союзу" - у складі Речі Посполитої, і українці мали православну церковну митрополію, підпорядковану Константинополю.

А Московскоє Государство перебувало у своїх кордонах. Кілька століть у московських землях Московского Государства точилася внутрідержавна ідеологічна боротьба християнства з ісламом, з часом православне християнство перемогло іслам. Згадаймо, що "Хоженіє за три моря" московського купця Афанасія Нікітіна в Індію (1466-1472) написано жахливою мішаниною арабізмів і татарських слів зі слов'янськими вкрапленнями, з подяками Аллагові і т.п., а мечі, корони (наприклад, шапка "Мономаха") московських правителів (Олександр Нєвскій, Каліта, Грозний і т.п.) мали вигравірувані ісламською в'яззю цитати з Корану. Московський люд розмовляв татарською мовою, відвідував мечеті (церков спочатку було мало, майже не було) і т.п. Як спадкоємиця Золотої Орди (держави татар з ісламом, як державною ідеологією), Москва-сепаратистка (ніби нинішні "ДНР-ЛНР") під час послаблення і розпаду Золотої Орди спочатку відокремилася в окрему державу, а потім відновила золотоординську політику розширення своїх територій. Але так само, як нинішні "ДНР-ЛНР" не визнають українство за свою ідеологію, мають за ідеологію концепцію "Новоросії", тобто "Русского міра", так і середньовічна сепаратистська до Золотої Орди Москва прийняла за державну ідеологію "протилежність ісламу" - християнство. Ще кілька століть мусульман Московского Государства, тобто споконвічних мешканців золотоординського улуса (губернії) Джучі - татар, навертали у християнство. Кілька століть після перемоги сепаратизму у Москві і запровадження "альтернативної" ідеології - православного християнства - московити-татари (а іншого народу у Москві не було, тільки татари, які згодом стали росіянами) були православними, тепер через навалу у Москву мусульманського населення із Середньої Азії, Москва і Росфедерація поступово знов ісламізуються. Поки що державною релігією Росії є християнство православного толку, але маємо сильну тенденцію ісламізації, що надає нам право передбачити, що невдовзі (час рахується десятиліттями) у Росії запанує іслам як державна ідеологія.

Отже, коли Річ Посполита поступово занепадала, держава Московскоє Государство розширювала разом з державними територіями і церковну православну територію, загарбуючи українські землі Козаччини. Нагадаю, що Московська Православна церква існувала явочним порядком, "як є", самоутворившися без дотримання встановлених світових православних церковних процедур.

Москва у 1686 році інтригами, силою, погрозами видушила таки листа від православного Константинополя, що православне населення тодішньої України буде церковно підпорядковуватися Московській церкві, а не Константинопільській, як було весь час до того. У листі йшлося про тимчасове підпорядкування, це важливе уточнення. Нинішня українська Церква події 1686 року називає анексією Московським патріярхатом Київської митрополії Вселенської Константинопільської церкви. Простими словами, Москва просто у Константинополя неканонічно відбатувала церковний християнський люд, користуючися тим, що воєнною силою встановила на українських територіях московську державну владу. А вирваний погрозами і тиском у Вселенського патріярха лист 1686 року за нинішньою аналогією можна розглядати як "референдум" за "ввічливої допомоги" "зелених чоловічків". Константинопільська церква тоді переживала скрутний час, була послаблена (аналогія післямайданної революційної України), і вимушено надала такого листа про передачу від себе до Москви православних людей України. Ну, Москва, як завжди, діє силою і погрозами слабшому.

Слід сказати, що за понад сотню років до цього Москва так само неканонічно видушила від тодішнього Константинопільського Патріярха дозвіл на перетворення Московської митрополії на Московський патріярхат, а патріярхат є вищим за митрополію як президент є вищим за голову обласної держадміністрації.

Також слід сказати, що Московська церква ніколи не мала Томосу (указу) про самостійництво від Вселенської церкви. Ні-ко-ли! Ото просто державною силою тодішніх московських царів крок за кроком, нав'язуючи православному люду земель, загарбаних Москвою, концепцію "Москва - третій Рим, а четвертому не бувати!", Москва століттями уривала собі від Вселенської церкви людей, території і церковну владу. Коли хто пам'ятає, імператор Микола 2-й у Першу світову війну, коли Оттоманська імперія завалилася, рвався через Балкани до проток Босфор і Дарданели, до Константинополя (Стамбула). Якби Росія тоді здобула перемогу, то всесвітнє православ'я було б під Москвою. Ленін тоді фактично допоміг Вселенській Православній церкві, припинивши російську експансію на південь до проток, бо ідеологія Росії замість релігійної стала світською (більшовицькою, ленінською, сталінською, згодом соціялістично-комуністичною) і змінила напрямок на "Міровую (світову) революцію", замість світового Православ'я.

Москва, зусиллями Путіна замінивши занепалу комуністичну ідеологію країни релігійною ідеологією, знову стала намагатися перебрати всю церковну владу від Константинополя і стати всесвітнім православним (правильніше було б сказати ортодоксальним, але то неважливо) церковним центром, підпорядкувавши собі навіть Вселенську Константипопільську церкву! Москва сама хотіла стати Вселенською Московською церквою!

Як бачимо, Москва вічно діє не правовими, а силовими методами.

Для справедливости зауважу, що всі православні церкви світу (Сербська, Грузинська, Грецька, Румунська і т.д., навіть Вселенська Константинопільська церква) таки визнали і досі визнають Московську церкву. А от українські православні церкви (УПЦ КП і УАПЦ), відроджені наприкінці занепаду Радянського Союзу і на початку Незалежности, світове Православ'я, і навіть Вселенська Константинопільська церква не визнають і досі! Так-так, формально розкольниками світового православ'я (точніше, московського православ'я) досі є Україна з українцями! Раніше розкольниками була Московська Церква, але за століття існування вона легітимізувалася, була визнана світовим Православ'ям, хоча й утворена неканонічно.

Але Україна як була весь час, так і досі є найбільшою за чисельністю православною країною світу! Навіть у нинішній Росії кількість православних приходів і православного люду значно менша, ніж в Україні. І чим далі на схід (Сибір, Алтай, Тива і т.д.) у традиційно мусульманські, буддистські, шаманські території Росії, тим все більше порожніють православні храми і монастирі: будівля церкви стоїть, є священик, але мало хто відвідує.

Зрозуміло, що Константинопіль, перебуваючи нині на силі завдяки державницькій позиції президента України Порошенка, вирішив відновити церковний правовий порядок і повернути, у церковному розумінні, собі найбільшу православну країну світу - Україну, забравши її у Москви.

Спочатку у Константинополі (Стамбулі) відбувся синакс (з'їзд) архієреїв (вищих керівників) Константинопільського Патріярхату (02.09.2018), який прийняв рішення, що Вселенський Константинопільський Патріярхат має право без узгоджень з іншими православними церквами світу (випад насамперед у пику Москви, ги) видавати Томоси (укази) про створення і надання автокефалії помісним церквам.

Якщо пам'ятаєте, московський генеральний піп Кіріл прибував до Вселенського патріярха Варфоломія, погрожуючи йому, переконуючи його, що Константинопіль не має права забирати Україну. Варфоломій тоді на пресу відповів: "Так, ми не маємо армії, але ми боїмося тільки Бога!". Уявили чим погрожував самозваний піп Кіріл, читай Путін, Вселенському патріярхові, коли грошові посули та отруйний чай не спрацювали?

Кажуть, що в літаку Стамбул-Москва, коли московська церкво-делегація поверталася від Варфоломія ні з чим до Путіна, то московський патріярх Кіріл матюками верещав на митрополита київського Онуфрія, який очолює УПЦ МП - московську церкву в Україні під облудною назвою Українська церква Московського Патріярхату - за те, що той проспав такий історичний церковний здвиг в Україні, заколисуючи Кіріла і Путіна запевненнями, що все в Онуфрія в Україні під контролем.

Взагалі, я в захваті від усієї цієї детективної історії з Томосом! Зібралися священики у Стамбулі і сказали, що заберуть у священиків з Москви християнський люд, бо мають на це право! Москва тик-мик, але нічого вдіяти не може! А тому не може, що епоха, політична ситуація, бажання українців - не на боці Москви. Українці хочуть мати свою самостійну, незалежну помісну Церкву!

07.09.2018 Вселенський Константинопільський патріярх Варфоломій призначив своїх екзархів (посланців) до України - архієпископа Даниїла Памфілійського зі США та єпископа Іларіона Едмонтонського з Канади. Ці екзархи, етнічні українці, вже кілька тижнів живуть у Києві та здійснюють організаційну роботу з утворення помісної автокефальної Української православної церкви. Саме ці екзархи 9-10 жовтня 2018 року доповідали на Константинопільському Синоді (зібранні) ієрархів, що всі роботи для утворення в Україні помісної Церкви завершено.

Синод Вселенського Константинопільського Патріярхату у Стамбулі 10.10.2018 прийняв рішення про принципову згоду на утворення Української помісної Церкви, підпорядкованої Вселенському Патріярхату, шляхом її відновлення!

Причому, тут є декілька важливих моментів:
1. Рішення Синоду ще не є наданням Томосу. Священики Константинополя фактично сказали українцям: "Ми згодні, щоб ви мали православну церкву, створіть її і вам буде надано указ-Томос".
2. Уперше в історії Української Церкви українці матимуть Патріярхат. Так, патріярхів ми мали. Спочатку Вселенського Константинопільського (у Києві перебував митрополит, ми мали митрополію від часу християнізації України-Руси київським князем Володимиром Хрестителем Великим). Потім, після анексії Москвою української Церкви і українських земель, над українцями перебував (у церковному розумінні) слабколегітимний Московський патріярх. Потім, як було відновлено Незалежність у 1991 році, українці створили чи відновили УАПЦ (Українську Автокефальну Православну Церкву), УПЦ КП (Українську Православну Церкву Київського Патріярхату), дрібні церкви православного толку. Але жодна немосковська церква в Україні за церковним каноном (законом, правом) не була канонічною, легітимною. Таким чином, утративши сотні років тому митрополію (церковну "губернію" Константинопільської Церкви), український християнський люд тепер отримає самостійний Патріярхат - уперше у своїй історії.
3. Ми повинні в Україні провести Об'єднавчий собор (з'їзд) усіх церков православного толку, створивши юридично і фактично єдину Помісну церкву. І саме тоді нам буде надано Томос-указ про відновлення Української Православної Церкви-дочки, підпорядкованої церковними узами Вселенській Константинопільській Церкві-матері. Причому, Синод дуже грамотно постановив, що Томос буде надано Українській Церкві не як новоствореній, а як відновленій після узурпації Москвою, причому, відновленій вже у статусі не митрополії, а Патріярхату.

Московська Церква зі своїм самозваним неканонічним попом Кірілом щось там пробелькотала із Москви проти, але Константинопіль ясно дав зрозуміти, що Московській Церкві було надано сотні років тому автокефалію під тиском і неканонічно (нелегітимно), і лише задля нормалізації тодішньої православно-церковної ситуації у світі, "піднявши московську митрополичу кафедру на патріяршу гідність".

Простими словами кажучи, українці матимуть твердий канонічний Патріярхат шляхом отримання Томосу, а Москва досі має сумнівний неканонічний Патріярхат, котрий ніколи не отримував Томосу, та й навряд коли отримає!

Що далі? Далі українська держава (читай: президент Порошенко) допоможе всім українським церквам православного толку провести Об'єднавчий православний Собор, на якому буде проголошено створення помісної Української Православної Церкви. І я вважаю, що вже на цьому Соборі особисто Вселенський Константинопільський патріярх Філарет надасть Томос про канонічність Української Патріярхії!

...Дивлюся я на всі ці поправді історичного значення події і розумію, що Москва - нахабна, зла, гнівлива стара баба, яка все більшого хотіла від Константинополя-"Золотої рибки" - лишилася урешті-решт біля розбитого корита!

Переважна більшість українців, та майже всі, у 21 столітті не вірять у бога і потойбічне життя, не є цілковито релігійними людьми. Але кожен свідомий українець розуміє, що всі оці несвітські, церковні справи, синоди, томоси, собори - є подіями державного значення, спрямованими на зміцнення Української Держави!

І як "православний атеїст Київського Патріярхату", я, Андрій Якименко, націоналіст і українець, крізь імлу й туман століть видивляю ген отам, в майбутньому, сяючі вершини великої і вічної Вкраїни!..

12.10.2018