ДОНІК - ДЕНИСЕНКУ

ДОНІК - ДЕНИСЕНКУ

Тут колишній народний депутат України, мешканець міста Дніпро (у майбутньому місто перейменуємо на Січеслав) Андрій Денисенко тааак обурився на пропозицію придурка Арахамії, голови фракції зебілоїдів у Верховній зРаді, пустити дніпрову воду каналом до окупованого Криму!

Мовляв, кисень цим зеленим довбням перекриємо! Зметемо їх радісно і швидко з тронів! Зробимо їм разом Національну Революцію!

Я аж оглух від таааких гучних погроз від Денисенка! І одночасно просльозився... Бо Денисенкові, нехай і пізно, та доперло: "От тепер ми маємо дійсно режим внутрішньої окупації!", - відкрив велосипеда (мабуть, Зелиного?) Денисенко.

Агов, Андрію!! А як раніше? Що́, був "недійсний" режим внутрішньої окупації? Чи тепер настав справжній внутрішній режим і фронт? Фронт, якого до епохи Зелі не було, але ти його кликав, цей фронт у тил, ти верещав, що маємо аж два фронти́ - зовнішній і внутрішній - а тепер, виходить, ні фронту, ні режиму за президентства Порошенка з-заду армії не існувало?!.. Тепер нам мати Денисенка за пророка? Він же, чорт забирай, таки крізь хмари часу побачив у майбутньому цей дійсний окупаційний режим з фронтом у тилу!! Так же, Денисенко??!!

Я Андрію Денисенку вже відповідав і показав йому, що він усі ці роки президентства Порошенка грав у ноти разом із Москвою та кремлядями на кшталт Бені Каломойші. Тому я зараз краще помовчу. Денисенку блогер Донік відповів.

Мовляв, якщо ти, Денисенко, всі п'ять років розкидував щось схоже на лайно, воно кольором скидалось на лайно і ніби як лайно смерділо, то, мабуть же, Андрію Денисенко, то ти й розкидував дійсне лайно москвопропаганди!!

Що́, Донік то писав не Денисенку, а журнобляді Мосійчукчі? А яка різниця, коли в обох випадках те зло робилося за гроші Каломойші?!

12.02.2020

©Андрій Якименко

ДЕПУТАТКА

ДЕПУТАТКА

"Кров - велика річ!" (©Воланд, Михайло Булгаков, роман "Майстер і Маргарита", за життя автора роман не публікувався, перша скорочена журнальна публікація в Совітському Союзі 1966 року, через 26 років по смерті автора роману).

Громадська, політична активність, любов і хист до прилюдних виступів, мітингів, промов у мене - від мами Якименко Любови Кузьмівни (народилася 10.01.1941).

Вміння писати, логіка, любов і здібності до написання дописів, статтей і виступів - від батька Якименка Григорія Васильовича (народився 19.09.1940).

Так у мене переплелися їхні гени. Частину дала мама, частину тато. Генетики як науки у час Булгакова (який помер у 1940 році) ще не було  Але людство розуміло, що наступним поколінням від батьків передається мішанина здібностей і розуму - частина від одного, частина від іншого родителя. Булгаков говорив про кров, так само як і Гітлер. Тепер говоримо про гени. "Гени - велика річ!" - так би написав Булгаков, якби нині жив.

Ось, з мого Родинного архіву. Мама була депутаткою Дніпровської районної ради у Дніпродзержинську (нині місто Кам'янське), Дніпропетровська область (Сімцова - то дівоче прізвище, дошлюбне). Це 1960-1962 роки. Тоді місцеві депутати обиралися не на 5, а на 2 роки.

Через 30 років її син Андрій Якименко (народився 02.01.1965) теж став депутатом (1990-1994, депутат Дніпродзержинської міської ради і одночасно депутат Дніпропетровської обласної ради, тоді закон це дозволяв, таку подвійність). Мама стала депутаткою у 19 років, я у 25.

Дивлюся на посвідчення... Цікаво. Соціялізм, Союз, мама молода. Я з'явлюсь на білий світ через 5 років...

Життя-життя...

12.02.2020

©Андрій Якименко