ДИКУНИ*
* допис 16 грудня 2014 року, Андрій Якименко, Фейсбук
16 грудня 1696 року існуюча на той час у далеких азійських холодних болотистих лісах нікому невідома держава Московія (тепер Російська Федерація) зорганізувала Велике посольство - першу (!) дипломатичну місію до Європи.
Посли були у дивних каптанах з довгими рукавами до долу з отворами для рук ("нєхай смєрди работають, засукавши рукави!") і всі - неголені, з цапоподібними неохайними і брудними бородами на тупих москальських пиках.
На той час усе чоловіче населення Європи (також - в Україні) голило свої обличчя, а коли й лишав хто свою "рослинність", то перукарським способом охайно впорядковував лице - згадаймо хоча б Христофора Колумба, який за майже двіста років до Великого Московського посольства відкрив у 1498 році Америку (московити тоді не плавали морями і не мали свого флоту).
Мова московитська, тоді ще не накинута українцям, була якась гостра, груба й чудернацька: всі московити какали (казали "как?" замість "як?") і штокали (казали "што?" замість "що?") - ну, як нині тупо штокає у тупо мекає на кожне розумне до нього запитання прославлений "прєдсєдатель Новоросії", колишній український нардеп, а тепер сепаратист і злочинець Олег Царьов.
До речі, українська народна назва "кацап" пішла саме тоді, як українці (на той час - русини, руські) безпосередньо стикнулися з московитами. Московити мали козлячі бороди (як цап), а м'яке українське "як" було для сміху замінено на московитське "как", звідси й вийшло - какцап, у подальшому "к" було зредуковано, а слово перетворене за законом мелодійности української мови у кацап.
