ПАМ'ЯТАЙ ДЕБАЛЬЦЕВЕ!
Гаряча зима 2015 року. Україна міщанська й обивательська живе мирним безтурботним життям. Україна патріотична, бойова, армійська гине у російсько-українській війні...
Наші війська мусили були покинути Дебальцеве, що на Східному Донбасі, щоб не загинути у Дебальцевському котлі. Підступні й підлі, паскудні москалі нас розстріляли би в котлі, як 20 тисяч полонених поляків під Смоленськом у Другу світову війну. Тому рішення про виведення військ, щоб зберегти війська, було важким, але виваженим і правильним.
Насправді під час нинішньої Війни за Незалежність 2014-... років ніяких котлів... і не було! Фронт - живий. Він звивається як вуж. Тому у воєнному розумінні це було оперативним виведенням військ. Але в Історію це увійшло як Дебальцевський котел.
Виведення українських підрозділів з Дебальцевського виступу відбулось у ніч проти 18 лютого 2015 року. Дебальцевський плацдарм залишили понад 2500 українських армійців.
Нині маємо різні думки про відвід наших військ з Дебальцевого. Я стрічав жорстку, навіть жорстоку критику від військових щодо дій армійського і державного керівництва у цій справі і про наказ відвести війська. Діставалося і президенту Порошенку, і міністру оборони Полтораку, і особливо начальникові генштабу Муженку. Але то були оцінки недосвідчених вояків!
Я вірю нашому генштабу!
«Дебальцевську операцію всі експерти розглядають у тактичному масштабі. Але ж ця операція була стратегічна! Вона вплинула на хід всієї антитерористичної операції. Противник настільки був виснажений, що до цього часу не планує ніяких активних бойових дій. Були заподіяні такі втрати, що не дозволяють вести наступальні дії. Задум противника про наступ на Артемівськ, Краматорськ, Харків було зірвано, силове розширення контрольованих Москвою територій вже неможливе. І якби ми вивели війська раніше, наслідки були б набагато гіршими. Ніхто не гарантує, що ми контролювали б ту територію, яку зараз контролюємо» (©).
І далі:
«Дійсно, у військових, які виконують завдання безпосередньо в окопі, може скластися враження, що їх халишено напризволяще. Але ж не може командування до кожного прийти і розказати йому весь задум операції! Солдат бачить свій солдатський сектор, командир взводу бачить взвод, у штабі сектору видно тільки свій штабний сектор, у штабі АТО вже бачиться уся картина. І коли вже дивишся на всю картину, то розумієш, що Дебальцеве - то не вся антитерористична операція. Є ще Донецьк, Донецький аеропорт, і Авдіївка, і Піски, і Опитне. Є Волноваха, є загроза Маріуполю, і все б зробив, щоб зібрати сили й засоби і наростити тут зусилля, а забравши хоч один батальйон ізвідкись, можна отримати погіршення ситуації на іншому напрямку. Планована операція з виведення українських військ з Дебальцевого буде вивчатися у штабах армій світу!» (©).
Так, під час виходу теж гинули військові... Але ж ми маємо війну!!
Пам'ятаймо Дебальцевський котел і всіх загиблих за Незалежність України!
На світлині:
Місто Кам'янське, проспект Василя Стуса, плакат у пам'ять про Дебальцеве. Я скажу, що в Кам'янському, на відміну від міста Дніпро (що у майбутньому стане Січеславом), я вже роками часто-густо бачу цих плакатів про героїв і війну, і про пам'ять-славу про загиблих. Тому, що міська влада Кам'янського - то не Філя-сука-й-падло з Січеслава! В Кам'янському влада - патріоти, а не лакизи Корбана-жида!
Знімкував 15.02.2020 Андрій Якименко.
18.02.2020
©Андрій Якименко
