ПОРІВНЯННЯ

ПОРІВНЯННЯ

Українська Вікіпедія, на статті якої я підписаний у себе на сторінці в Ґуґл+, опублікувала допис про німецького пілота-аса 2-ї Світової війни Еріха-Альфреда Гартманна:

"19 квітня 1922 р. народився Еріх-Альфред Гартманн — німецький льотчик-ас, що вважається найуспішнішим пілотом-винищувачем за всю історію авіації. За німецькими даними в ході Другої світової війни він збив 352 літаки противника (з них 345 радянських) у 825 повітряних боях."

Не всім коментаторам сподобалося "вип'ячування" "німецько-фашистського" пілота.

Але інші схвальні відгуки щодо цієї статті, які я теж наводжу нижче, є дуже красномовними.
Слід просто порівняти з Гартманном "успіхи" відомого нам з радянської історіографії Івана Кожедуба.

Коментарі до допису:
"Sashka Sky:
- я навіть хз як це прокоментувати ...
Олександр Петрович:
- І нахрена він нам потрібен?
Назарій Копиця:
- Ну і хай німці читають, це їхня історія.
Nika Onovlena:
- А наша історія - це совєтскіє льотчики? Територія України стала полем жахливого бойовиська армій двох світових тиранів, рівнозначних у своєму прагненні окупувати нашу землю. А ця інформація дає змогу порівняти здобутки Хартмана і українського Івана Кожедуба, наприклад (66 збитих літаків, з них 2 союзницькі, американські).
Володимир Смирнов:
- це потрібно знати для порівняння з успіхами , наприклад Покришкіна або Кожедуба чи льотчиків союзників."

Хіба 352 не більше за 66?
Це ж просто математика - і нічого з пропаганди!

Ну, і ще одне.
Який же це красномовний приклад радянської брехні!
Ми знали, що "наше - краще".
Наше, тобто радянське.
Звісно, коли ніколи не бачити Фольксваґена чи БМВ, то Побєда чи Москвіч - безумовно кращі за підводу!

https://plus.google.com/114778162674598504273/posts/g14sGoVaxaa

20 квітня 2015 року

КОЛИ Я ЗГОДЕН ЗІ ЗЛОЧИНЦЕМ

КОЛИ Я ЗГОДЕН ЗІ ЗЛОЧИНЦЕМ

Військовий злочинець, доля якого або суд у Гаазі, або смерть під парканом від українських спецслужб - Ігор Гіркін (Стрєлков) - котрий командував російськими військами у нас на Донбасі, а тепер утік до Росії та переховується там, опублікував своє бачення й аналіз нинішньої ситуації Росії у війні з Україною.
Хоча Гіркін-Стрєлков твердить, що російська армія не бере безпосередньої участи у війні (що є відверта брехня), це є той рідкісний випадок, коли я можу в інших його твердженнях навіть погодитися з цим злочинцем.

« 19.04.15. Сообщение от Стрелкова Игоря Ивановича.
"Была совершена стратегическая ошибка в связи с неправильной оценкой международной ситуации и в том числе, ситуации на Украине. Стремясь избежать войны, мы ее не избежали. Но война продолжается… Война не прекращалась ни на один день: ни после Минска-1, ни после Минска-2. Она сменялась перемириями, на то время пока украинская армия перевооружалась, пополнялась и готовилась к новым боям. И сейчас Украина не скрывает, что готовится к войне.
Год назад мы упустили идеальный момент для разгрома противника, когда его можно было уничтожить с минимальными потерями, фактически переформатировать Украину и вернуть, как минимум половину ее, в сферу влияния России. Тем более что население от Харькова до Одессы было готово с распростертыми объятиями встречать российские войска. Люди были готовы к любой форме интеграции с Россией.
Чего мы добились за год? Санкции нарастают, война продолжается, противник усилился, ни одна из задач, которая ставилась год назад, не выполнена. Поэтому я считаю — мы должны говорить о стратегической ошибке…
…Не сумев или не решившись оказать поддержку Януковичу, Москва оказалась перед выбором: принять, смириться с потерей или воевать. Выбор был, как говорится, между плохим и очень плохим. Однако реальность превзошла все ожидания. Был выбран промежуточный вариант: не два и не полтора. И, как это часто бывает, он оказался худшим из худших. С одной стороны, Россия не стала пассивно ждать, когда ее окончательно унизят и выдавят из Севастополя, но и пойти до конца тоже не решились.
Выступление русского населения на Украине получило поддержку несвоевременную, недостаточную и нерешительную. Разгромить врага, пока он был предельно слаб и фактически беспомощен, мы не решились. События пошли по выгодному для Соединенных Штатов плану — пути, переговоров и уступок. Как говорил в свое время известный деятель: шаг вперед, два шага назад.
То же самое происходило в свое время в 1990-х годах, в Югославии, когда решительные действия народной армии нивелировались последующими дипломатическими соглашениями вплоть до того момента, когда противник стал настолько силен, что смог одержать военную победу.
Фактически Россия сейчас втянулась в тяжелый кровопролитный конфликт. Причем тот факт, что непосредственно российские войска в нем не участвуют, не играет решающей роли. Начиная с крымских событий, в глазах всего мира, мировоззрение которого формируют западные СМИ, Россия представлена агрессором. Даже попытка «почетного» отступления, которую лучше всего иллюстрируют Минск-1 и Минск-2, противником не принято и не встречено с пониманием."»

Росію буде знищено!
Ми переможемо!

20 квітня 2015 року