ТА, ЩО НЕ СТАЛА НЕБЕСНОЮ СОТНЕЮ
Доля... Що таке доля людини? Випадок? Заздалегідь накреслений Небом життєвий шлях? Не знаю...
Ось, мені згадалося Шевченкове "У всякого своя доля і свій шлях широкий...".
Я пам'ятаю Олесю Жуковську. Я її не знаю, але добре пам'ятаю по подіях лютого-2014 на Інститутській у Києві.
У Мережі тоді з'явився ролик розстрілу Небесної сотні. Снайпер тоді підстрелив і Олесю Жуковську. Я бачив, як вона схопилася за шию, а крізь пальці приснула кров. Я ще тоді подумав: суко, чого ж ти медиків стріляєш, падло! Олеся мала поверх одягу білий халат із червоним хрестом на спині.
"Ayder Muzhdabaev
Отлично помню, но не хочу описывать чувства, которые я испытал два года назад, увидев в Фейсбуке пост 20-летней Олеси Жуковской «Я вмираю«, а затем это фото. Помню, что испытал, узнав, что она жива. А сегодня два моих друга, итальянец и немец, берут у неё интервью в кафе, она пьёт капуччино с сердечком, а я смотрю на неё и умираю от счастья, что она есть. Так хорошо, очень."
Олеся Жуковська не вмерла. Вона не стала Небесною сотнею.
Але вона - Героїня Майдану. Я це знаю. І це її доля. Її щаслива доля.
23 лютого 2016 року