12 вересня 2017
МАРІУПІЛЬСЬКИЙ ЩОДЕННИК. МІННИЙ ПЛЯЖ (відео)
МАРІУПІЛЬСЬКИЙ ЩОДЕННИК. МІННИЙ ПЛЯЖ (відео)
Наприкінці липня 2017 року пробув разом із сином Богданом (23 роки) у Маріуполі, Донецька область. Поєднав родинні зв'язки з відпочинком. У Маріуполі живе мій 2-юрідний брат Сергій Сімцов (55 років), небіж (племінник) моєї мами (76 років). Моя мама Любов і Сергіїв батько Василь є рідними братом і сестрою. Василь Сімцов, мій дядько, вже кілька років як помер.
Тиждень відпочинку в Маріуполі (24-28 липня 2017 року), прифронтовому місті, надав мені і синові багато кіно-фото матеріялу.
Тому розпочинаю цикл дописів під загальною назвою "Маріупільський щоденник".
Маріупільські родичі зробили нам подарунок: повезли за 20 км від Маріуполя на чисте море. У селищі Мелекиному багато пансіонатів і турбаз, а отже вузькі пляжі заповнено людьми. Ми з сином полюбляємо нескаламучене відпочивальниками море. Тому пройшлися пляжем далі кілька кілометрів у пошуках спокійних місць.
І ми вийшли... на мінне поле! Насправді це була табличка-попередження про міни. І огороджений безкінечний пляжний пустир. Це залишки ще з 2014 року, коли ми всі очікували нападу російського морського десанту на Маріупіль... Зрозуміло, що фактично мін за колючим дротом та бетонними тетраедрами вже не було. Але на нас так виразно війнуло війною!..
Ми пройшлися ще кількасот метрів. Захисні ряди тетраедрів, з'єднаних колючим дротом, тягнулися ще далі уздовж берега куди сягав наш зір.
Я взяв смартфона й босоніж, потерпаючи від розпеченого піску, що пік у ступні, а радше боючись натрапити на міну (а раптом наші недбало розмінували?), пішов углиб замінованого пустирища. І я побачив залишки снарядних ящиків, сліди від тягачів і бетеерів на піску. Я уявив де міг стояти мінометний чи гарматний розрахунок, де був окіп, як розташовано було кулеметні точки... Хто там казав зі зрадників, що ми не боронили б України?!?!
Так, ми поплавали із сином і позасмагали. Дикий пляж. Людей нема, десь вдалині... І ми бесідували про війну... І зайвий раз ми ствердилися в думці, які ж герої - наша Армія та українські вояки!
На відео 26 липня 2017 року:
Захисні тетраедри на пляжі.
Йде Андрій Якименко. Фільмує Богдан Якименко.
Андрій Якименко (52 роки, батько) та Богдан Якименко (23 роки, син). Селище Мелекине, 20 км від Маріуполя на захід, Донецька область, Україна.
01 вересня 2017 року
Наприкінці липня 2017 року пробув разом із сином Богданом (23 роки) у Маріуполі, Донецька область. Поєднав родинні зв'язки з відпочинком. У Маріуполі живе мій 2-юрідний брат Сергій Сімцов (55 років), небіж (племінник) моєї мами (76 років). Моя мама Любов і Сергіїв батько Василь є рідними братом і сестрою. Василь Сімцов, мій дядько, вже кілька років як помер.
Тиждень відпочинку в Маріуполі (24-28 липня 2017 року), прифронтовому місті, надав мені і синові багато кіно-фото матеріялу.
Тому розпочинаю цикл дописів під загальною назвою "Маріупільський щоденник".
Маріупільські родичі зробили нам подарунок: повезли за 20 км від Маріуполя на чисте море. У селищі Мелекиному багато пансіонатів і турбаз, а отже вузькі пляжі заповнено людьми. Ми з сином полюбляємо нескаламучене відпочивальниками море. Тому пройшлися пляжем далі кілька кілометрів у пошуках спокійних місць.
І ми вийшли... на мінне поле! Насправді це була табличка-попередження про міни. І огороджений безкінечний пляжний пустир. Це залишки ще з 2014 року, коли ми всі очікували нападу російського морського десанту на Маріупіль... Зрозуміло, що фактично мін за колючим дротом та бетонними тетраедрами вже не було. Але на нас так виразно війнуло війною!..
Ми пройшлися ще кількасот метрів. Захисні ряди тетраедрів, з'єднаних колючим дротом, тягнулися ще далі уздовж берега куди сягав наш зір.
Я взяв смартфона й босоніж, потерпаючи від розпеченого піску, що пік у ступні, а радше боючись натрапити на міну (а раптом наші недбало розмінували?), пішов углиб замінованого пустирища. І я побачив залишки снарядних ящиків, сліди від тягачів і бетеерів на піску. Я уявив де міг стояти мінометний чи гарматний розрахунок, де був окіп, як розташовано було кулеметні точки... Хто там казав зі зрадників, що ми не боронили б України?!?!
Так, ми поплавали із сином і позасмагали. Дикий пляж. Людей нема, десь вдалині... І ми бесідували про війну... І зайвий раз ми ствердилися в думці, які ж герої - наша Армія та українські вояки!
На відео 26 липня 2017 року:
Захисні тетраедри на пляжі.
Йде Андрій Якименко. Фільмує Богдан Якименко.
Андрій Якименко (52 роки, батько) та Богдан Якименко (23 роки, син). Селище Мелекине, 20 км від Маріуполя на захід, Донецька область, Україна.
НЕПЕРЕБІРЛИВИЙ
НЕПЕРЕБІРЛИВИЙ
Я далекий від того, що Саакашвілі є агентом Москви, Кремля, ФСБ, Росії. Ну, тобто він, звісно, заяви до спецслужб Росії не писав, псевда не отримував, зарплати йому не нараховується.
Але те, що спецслужби Росії використовують його вдачу руйнівника, не будівничого, - сумніву нема. Росії дуже вигідно підживлювати явно чи всліпу для руйнівників таких непридатних до спокійної систематичної державної роботи, як Тимошенко чи Саакашвілі. Тому, що руйнівники неперебірливі у своїх кадрах. Масовка, кількість, а не якість - от що їм, руйнівникам, потрібно.
І ось перша ластівка! Всєроссійская Партія Вєтєранов Россіі. Ну-ну.
Е-е-х, Мішо-Міхуїле! Занапастив ти свою політичну кар'єру своєю кавказькою гарячковістю!
І тебе навіть не шкода.
12 вересня 2017 року
Я далекий від того, що Саакашвілі є агентом Москви, Кремля, ФСБ, Росії. Ну, тобто він, звісно, заяви до спецслужб Росії не писав, псевда не отримував, зарплати йому не нараховується.
Але те, що спецслужби Росії використовують його вдачу руйнівника, не будівничого, - сумніву нема. Росії дуже вигідно підживлювати явно чи всліпу для руйнівників таких непридатних до спокійної систематичної державної роботи, як Тимошенко чи Саакашвілі. Тому, що руйнівники неперебірливі у своїх кадрах. Масовка, кількість, а не якість - от що їм, руйнівникам, потрібно.
І ось перша ластівка! Всєроссійская Партія Вєтєранов Россіі. Ну-ну.
Е-е-х, Мішо-Міхуїле! Занапастив ти свою політичну кар'єру своєю кавказькою гарячковістю!
І тебе навіть не шкода.
12 вересня 2017 року
ПИКОЮ - В АСФАЛЬТ!
ПИКОЮ - В АСФАЛЬТ!
Кілька місяців тому міський голова Січеслава (нині тимчасова назва - Днєпр) ґаспадін Філатовъ для власного піару витратив сотні тисяч (до мільйона?) гривень з міського бюджету, зібравши всеукраїнський "фестиваль" блогерів у Січеславі.
Масового сраколизтва, очевидно, не вийшло, бо дехто Філю тицьнув пикою в асфальт. Та й інші блогери описали "свято" стримано.
Денис Казанський, утікач з Донецька (нині живе в Києві), дуже добре і правдиво описав це дійство - фестиваль з асфальтом, ги.
На світлинах:
Блогер про Філатове місто. Асфальтово-тротуарна тема - добра штука. Але якщо читати між рядків, то всі побачимо питання риторичне: "А куди "Община 5-ї графи" качає міські гроші завдяки Філатову?".
01 вересня 2017 року
Кілька місяців тому міський голова Січеслава (нині тимчасова назва - Днєпр) ґаспадін Філатовъ для власного піару витратив сотні тисяч (до мільйона?) гривень з міського бюджету, зібравши всеукраїнський "фестиваль" блогерів у Січеславі.
Масового сраколизтва, очевидно, не вийшло, бо дехто Філю тицьнув пикою в асфальт. Та й інші блогери описали "свято" стримано.
Денис Казанський, утікач з Донецька (нині живе в Києві), дуже добре і правдиво описав це дійство - фестиваль з асфальтом, ги.
На світлинах:
Блогер про Філатове місто. Асфальтово-тротуарна тема - добра штука. Але якщо читати між рядків, то всі побачимо питання риторичне: "А куди "Община 5-ї графи" качає міські гроші завдяки Філатову?".
01 вересня 2017 року
Підписатися на:
Дописи (Atom)