Сьогодні - 250 років від уроди́н Івана Котляревського, офіцера армії Російської імперії (народився 9 вересня 1769, Полтава - помер 10 листопада 1838, Полтава).
Певну частку життя свого цей офіцер служив Росії й пітерському імператорові, брав участь у російсько-турецькій війні. Ну, як чеченець, совіцький офіцер, Джохар Дудаєв (народився 15 лютого 1944 - загинув 21 квітня 1996), якого убив Кремль, майже все своє життя служив Союзу.
Але Дудаєв став героєм чеченського народу і лишиться ним навічно, бо кілька останніх років свого життя і боротьби за самостійність Ічкерії - чеченської держави - геть перекрили попередню службу Москві.
Так само й Котляревський: ще офіцером написав свій твір - безсмертну "Енеїду" (перша публікація - у 1798 році у Санкт-Петербурзі). І цим наш Котляревський, наш письменник і поет, закарбував навічно в пам'яті народу своє ім"я!
Безкінечно правий наш Кобзар:
"Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди.
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!"
(©Тарас Шевченко, "На вічну пам'ять Котляревському", 1838, С.-Петербург).
Зверну увагу: у віці 29 років (народився у 1769, перші три частини "Енеїди" вперше опублікував у 1798 році) Котляревський вже писав вірші, п'єси, повісті, оповідання, став засновником нової української літератури, літературної української мови. Цього ніхто тоді не знав і не склав ціни (що офіцер ввійде в Історію малоросійського - ми таке тоді мали ім'я! - народу)! І ось таке: подумаєш, видав книжку, і санкт-петербурзький цензор, як читав її рукопис, реготав, хапався за живіт, гепався під стіл від сміховинних слів малоросійських. І вчинив цензор історичний злочин проти москалів - дозволив "Енеїду"! Якби ж то цензор знав, що то (друкована поема) - стало початком, поштовхом кінця Імперії і перемоги України у війні з Росією 2014-... років!!
І ще одне. Російська армія, як згодом і совіцька, всуціль, звичайно ж, була москвомовною. І Котляревський... мислив по-москальськи, писав рапорти москальською, розмовляв, давав накази денщикам, солдатам і підлеглим. Але він також знав й народну мову, бо народився в ній, і повернувся в українську мову після служби! Мова жила окремо від імперії, і Котляревський її тільки закріпив поемою і творчістю письменника! Ну, як давні єгиптяни у різьбленнях по каменю, у гієрогліфах залишили історію свого народу й фараонів...
Коли я навернувся в Українство (це поступово йшло і юнаком, 17-19 років віку, я вже усвідомив, що москалі нам не брати), я оцінив неоціненний вклад Шевченка й Котляревського в становлення мови, літератури, свідомости українського народу.
Сьогодні Котляревському - 250! Пануй, батьку, й далі в українській мові! Слава тобі, Котляревський, у віках! Ми переможемо Росію в нинішній війні також тому, що ти писав нарѣчіемъ малороссійскімъ свої твори!
На світлинах:
У 2012 році з дружиною я був у Полтаві, відвідав чудовий музей - хату, де жив Котляревський, був біля пам'ятника полеглим козакам у Полтавській битві 1709 року та біля пам'ятника "Енеїді". Ось, пропоную деякі світлини (з моєї Facebook-сторінки). Андрій Якименко, 30.09.2012, Полтава, знімкувала дружина Наталка Якименко.
09.09.2019
©Андрій Якименко
