Перекласти (Translate)

24 червня 2020

БИТВА ЗА ПОСАДУ. МОЯ СУДОВА ПРАКТИКА

БИТВА ЗА ПОСАДУ. МОЯ СУДОВА ПРАКТИКА

Жовтень 2008 року. Тобто 12 років тому. Мені 43 роки, я заступник голови Дніпропетровської обласної організації політичної партії "Громада".

Всеукраїнську партію "Громада" тоді очолював, і нині очолює, Павло Іванович Лазаренко. Так, це той Лазаренко, якого Кучма (тодішній президент України), Філатов (тодішній журноГлист, а нині міський голова Дніпра-міста), Корбан (активіст жидівської діяспори міста) безпідставно звинуватили в корупції та інших незаконних діяннях і чого досі не доведено українським слідством чи судом, і це той Лазаренко, який справді відсидів 9 років в американській в'язниці, але не за "злочини в Україні", а за спробу відмивання коштів через банки в США. Ну, от саме таку кримінальну справу в США порушено кілька років тому проти олігарха і кремлядської наволочі Ігоря Коломойського (за відмивання в США сотень мільйонів доля́рів, на які Коломойський з Боголюбовим купили в Америці кілька заводів), через що Беня сховався в Україні, бо у будь-якій іншій точці світу його буде заарештовано і доставлено до американського суду. Павло Лазаренко, до речі, псля відбуття покарання нині живе в США з дружиною-українкою та трьома своїми дітьми, народженими вже в Америці. З точки зору українських законів Лазаренко - несудимий і чесна людина. Я не жартую.

Так от, я даю інтерв'ю телеканалові Д1, це, здається, обласний телеканал, що висвітлював події у місті Дніпропетровську (тепер це місто Дніпро, майбутній Січеслав) та у Дніпропетровській області. Матеріял на відео сирий, я просто попросив журналістку скинути його мені на флешку після інтерв'ю. Інтерв'ю даю у своєму партійно-юридичному кабінеті на 8-му поверсі будівлі за адресою: місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 55. За пару років після інтерв'ю цю будівлю, власником якої тоді був українець Павло Лазаренко, рейданули, тобто викрали, Корбан і Філатов. Зрозуміло, що і я позбувся свого партійно-юридичного офісу... Отак жиди потроху забирають в українців їхню власність, перетворюючи на рабів. Те ж саме відбулося і 21 квітня 2019 року, коли жиди поставили керівником над хохло-бидляцькими ґоями (це жидівське визначення українців-нежидів) Зеленського...

Так от, щодо інтерв'ю. Я пояснював максимально просто для глядача суть справи. У телевипуску це інтерв'ю тривало 2-3 хвилини. Сирий же ролик більш інформативний, на 15 хвилин.

Короткий виклад інтерв'ю від першої особи.

У травні 2008 року закінчився контракт, укладений між головним лікарем Дніпропетровської обласної клінічної офтальмологічної лікарні Олегом Рожком, який був членом партії "Громада".

Контракт укладався між Рожком та Дніпропетровською обласною радою, Рожка було призначено на посаду рішенням сесії обласної ради (це коли у сесійній залі обласні депутати голосують і голосуванням приймають рішення). Тому при закінченні строку контракту (строк був на 5 років) згідно із законодавством орган, що призначав на посаду, мусить: або звільнити працівника через закінчення строку контракту, або продовжити контракт. Це все треба зробити у час дії контракту, навіть не пізно провести сесію і голосування в останній день контракту. Цього зроблено не було. А за законом, що й нині діє, якщо строк трудового договору (контракту) закінчився і власник (тобто той, хто приймає на роботу) не звільнив працівника, то вважається, що працівник надалі працює безстроково, тобто без контракту, без обмеження своєї роботи і посади будь-яким строком.

Так от, наш партієць, наш головний лікар Обласної офтальмології Олег Рожко не був звільнений Дніпропетровською обласною радою (тобто власником клінічної лікарні) з посади, строк контракту витік і тому Рожко вважав, що далі він працює керівником клінічної лікарні безстроково. Так же говорить закон!

Але Дніпропетровську обласну раду у той час очолював (був головою обласної ради) регіоналівець Юрій Вілкул. Так-так, це та антиукраїнська мерзота, синок якої Саша Вілкул зорганізовував згодом під час Революції гідности у 2013-2014 роках тітушню для нападів і побиття майданівців у тодішньому Дніпропетровську. А сам Вілкул-тато те ж саме робив у Кривому Розі. Обидва ці сепаратисти кликали Русскій міръ в Україну... Настане час, коли я перед шибеницею залюбки виб'ю з-під ніг цих паскуд табуретку...

Так от, тодішній голова обласної ради, член януковицької Партії Регіонів Вілкул-батя видав розпорядження про звільнення Олега Рожка з посади головного лікаря клінічної офтальмологічної лікарні у зв'язку із... закінченням контракту! Тобто, звільнення Рожка відбулося незаконно за датою, адже Рожко вже працював за безстроковим договором! Також звільнення Рожка відбулося незаконним органом, тобто не уповноваженою посадовою особою! Бо, як я вже пояснював, звільнити Рожка слід було під час дії контракту, а не значно пізніше його закінчення. Також звільнити Рожка могла тільки обласна рада шляхом голосування на депутатській сесії, а не одноосібним розпорядженням голови обласної ради!

Доповівши все це своєму партійному керівництву, я отримав партійне завдання захистити нашого партійця Олега Рожка.

Я у тісній співпраці з Олегом Рожком почав війну проти регіональної банди, тобто проти Партії Регіонів та її місцевих антиукраїнських паскуд. Співпраця полягала в тому, що я готував усі юридичні документи (заяви, скарги, звернення, позови тощо), а Рожко їх із покірним розумінням підписував.

Позов проти Дніпропетровської обласної ради про поновлення Олега Рожка на посаді головного лікаря Дніпропетровської обласної клінічної офтальмологічної лікарні подано було до Ленінського районного суду тодішнього Дніпропетровська, тобто за місцем проживання Рожка, як дозволено законодавством. Ленінський район зараз називається Новокодацьким.

Якраз, здолавши першу перешкоду, що постала була саме у Ленінському райсуді, я й запропонував місцевому телеканалу своє інтерв'ю.

Перешкода полягала в тім, що суддя Черненко́ва... відмовилася розглядати позов, залишила підготовлений мною позов Рожка про поновленення на посаді без розгляду, вказавши в судовій ухвалі, що позов треба подавати не до райсуду, а до окружного адміністративного суду. Тобто, суддя вказала мені на мою правову некомпетентність, мовляв, ти не до того суду звернувся.

Тут слід пояснити читачеві, що районні суди розглядають цивільні справи громадян, а адміністративні суди, першою ланкою яких є Дніпропетровський окружний адміністративний суд, розглядають позови проти держави, тобто проти державних органів та проти органів місцевого самоврядування, тобто і позови проти обласної ради.

Так, це правда. Але суддя Черненкова з Ленінського райсуду не врахувала, що справа про поновлення на роботі, посаді є не адміністративною справою, тут не розглядається "державне питання", а є справою цивільною у галузі трудових правовідносин. Отже, тільки районні суди мають розглядати такі справи, незалежно від того, що відповідачем є якийсь державний орган, місцева рада депутатів (обласна, міська, районна) тощо!

Тому я подав апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської области, який скасував ухвалу Ленінського райсуду і зобов'язав Ленінський райсуд розглянути позов Рожка по суті.

В інтерв'ю я, крім юридичних пояснень, підкреслив також моральний аспект у цій справі. Річ у тім, що замість звільненого Олега Рожка розпорядженням голови обласної ради регіонала Вілкула-старшого було призначено Валерія Сердюка в.о. (виконувачем обов'язків) головного лікаря клінічної офтальмології. Головним лікарем Вілкул не мав права призначати, тільки в.о., бо "остаточно" на посаду призначає тільки обласна рада шляхом голосування депутатами на сесії.

І от виходить, що головлікар-від-регіоналів Сердюк перебуває у непевному становищі: він тільки у статусі в.о. та ще й Олег Рожко подав апеляційну скаргу, досить таку грамотну (ну, Якименко ж писав! ги), зламавши регіоналівські шури-мури в Ленінському райсуді.

І от напередодні розгляду апеляційної скарги до Рожка увечері зателефонував Сердюк. Мовляв, за моєю, Сердюка, заявою обласне КРУ (контрольно-ревізійне управління) перевірило господарську діяльність клінічної лікарні за час керівництва нею Рожком. І КРУ виявило тааакі порушення, що можна сісти і надовго... Тому, Рожко, якщо ти не забереш апеляційну скаргу, я, Сердюк, подам результати перевірки до правоохоронних органів. А якщо ти відмовишся від апеляції, то не подам. Рожко тоді ж одразу телефоном відмовився припиняти свою справу. Потім Олег Рожко зателефонував до мене, все розказав, підкресливши, що вважає це погрозами, і я сказав Рожку мені все написати як заяву про погрози. Цю Рожкову заяву потім я подав до правоохоронних органів, бо це нечувано - погрожувати моєму клієнтові!

Так от, про моральний аспект. Я сказав журналістці в інтерв'ю, що ніяких порушень за час керівництва в лікарні головлікарем Олегом Рожком не було, та що ми знаємо як проводяться "перевірки КРУ", зініційовані регіональною бандою. Але тут головне - сама постановка питання! Регіонал Сердюк має документ про порушення, як він стверджує. Будь-який законослухняний громадянин мусить виконати свій громадянський обов'язок і повідомити правоохоронців про злочин! Але регіонал Сердюк вчиняє "високоморально": якщо судової справи не буде, то й "порушень нема", висновки КРУ з "посадкою на багато років" до правоохоронців не підуть, але якщо Рожко продовжить судитися за посаду, то "страшні порушення" ніхто ховати не стане...

Я от зараз пишу цей допис, згадую ту януковицьку епоху брехні та підлости, і мене охоплює страшенний сум, що після загибелі Небесної сотні й перемоги у Революції гідности у 2014 році ми не придушили до кінця всю цю регіоналівську, нині зелену, заразу!..

Також хочу зараз пояснити чому епоху президентства Ющенка (2005-2010) я називаю януковицькою. Річ у тім, що Ющенко як президент був слимак. Віктор Янукович тоді був прем'єром, потім головою прокремлівської партії, розбудовував свою Партію Регіонів, яка згодом зіграла свою злочинну ролю в Історії України під час Майдану 2013-2014 років. А на місцях засилля банди регіоналів відчувалося найдужче...

Щодо справи Олега Рожка, то після виграшу в апеляції, коли Апеляційний суд зобов'язав справу розглядати в райсуді, я зрозумів, що в Ленінському райсуді судді є такими ж паскудними регіоналами, як і обласне регіональне керівне бидло, тому новий позов проти обласної ради про поновлення Рожка на посаді я подав уже до Кіровського райсуду міста Дніпропетровська, за територіяльністю відповідача - обласної ради. Тепер Кіровський район називається Центральним.

Справу проти Дніпропетровської обласної ради я виграв, Олега Рожка було поновлено на посаді головного лікаря обласної клінічної офтальмологічної лікарні (суддя Васіна, Кіровський райсуд Дніпропетровська). Але Рожка, напевне, залякали, тому він після перемоги у Кіровському райсуді припинив війну за свою посаду і вже не підписував жодних підготовлених мною документів. Таким чином, мій клієнт добровільно припинив війну шляхом капітуляції вже після виграшу, відмовившися доводити до кінця своє поновлення на посаді головного лікаря через державну виконавчу службу. Валерій Сердюк лишився на своїй посаді головлікаря, тепер уже не як в.о. А Рожко потім влаштувався офтальмологом до залізничної лікарні, що належить Державному підприємству "Придніпровська Залізниця".

Востаннє Олега Рожка я бачив вже років 7-8 тому, ще до російсько-української війни...

Додаток:
Моє інтерв'ю про справу Рожка, м. Дніпро, телеканал Д1, жовтень 2008 року.
Тривалість: 15 хв. 18 с.

24.06.2020
©Андрій Якименко

23 червня 2020

МАРІУПІЛЬСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ. ЦИГАНОЧКА

МАРІУПІЛЬСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ. ЦИГАНОЧКА

15 липня 2017 року. Прифронтове місто Маріупіль Донецької области. За 10 кілометрів точиться війна і вибухають міни. Але життя триває...

Мій брат у дру́гих (двоюрідний брат, племінник моєї мами) Сімцов Сергій одружується. У кав'ярні грає "Циганочка".

Молода, вона ж наречена у фаті, Юля Павлюкова, тепер уже Юлія Сімцова. Ото довкруг неї я витанцьовую і вигукую радісні танцювальні звуки. У кадр потрапив і молодий, він же наречений Сергій Сімцов, біля нього танцює Юлина 17-річна дочка Настя. У кадр потрапив також мій 23-річний син Богдан Якименко, котрий із глибини усього дійства фільмує маріупільське весілля. Також наприкінці кіноролика коротко зачеплено весільний стіл з гостями.

У Сергія і Юлі це перший шлюб у їхньому житті для кожного.

У фільмі:

Андрій Якименко, гість на весіллі, 02.01.1965 року народження, тобто у 2017 році віком 52 роки.
Юля Сімцова, наречена, 19.07.1977 року народження, тобто у 2017 році віком 40 років.
Сергій Сімцов, наречений, 31.03.1962 року народження, тобто у 2017 році віком 55 років.

Тривалість ролика: 1 хв. 59 с.

22.06.2020
©Андрій Якименко

11 червня 2020

ПЕРЕДМОВА ДО BIP-КАНАЛУ

ПЕРЕДМОВА до BIP-каналу

З метою поширювати ідеологію Націоналізму я створив цей BIP-канал за назвою "АНДРІЙ ЯКИМЕНКО".

Розумію, що це не є альтернативою соцмереж. Але коли, скажімо, Facebook видаляє небажані йому, Фейсбукові - читай: жиду Цукербергу - статті і блокує на 30 днів можливість щось публікувати, то політично активний блогер шукатиме можливостей іншим способом поширювати свої дописи безборонно світом.

Крім інших ресурсів для поширення Ідеології українського Націоналізму, які я маю, я відкрив цей BIP-канал де публікуватиму свої націонал-державні дописи та дещо з особистого та родинного життя.

Приєднуйтесь!
Починаймо!

Андрій Якименко вітає вас! Andriy Yakymenko welcomes you!

Андрій Якименко: націоналіст, державник, адвокат.

Публічний BIP-канал Якименка Андрія Григоровича, м. Дніпро, Україна.

Усі права застережено. ©Андрій Якименко. Дозволяється копіювати, цитувати, використовувати матеріяли дописів Андрія Якименка з обов'язковим зазначенням джерела.

Посилання на BIP-канал "АНДРІЙ ЯКИМЕНКО":
https://channels.bip.ai/join/yakymenko .

У BIP щоб читати чийсь канал потрібно мати свою BIP-обліковку, тобто, простіше, треба бути зареєстрованим у BIP і мати у смартфоні BIP-месенджер.

Зв'язок із автором і власником дописів і статтей Андрієм Якименком:

E-mail: yakymenko@hotmail.com

Tel./SMS/BIP/Duo/Viber/Telegram/Hangouts/Skype/:
+380939121606
(Україна і весь світ)

Tel.:
+380567964546
(місто Дніпро, Україна)

Укрпошта:
49124, м. Дніпро-124,
поштова скринька 6013

©Андрій Якименко

08 червня 2020

ВТРЕТЄ ЗА 22 РОКИ

ВТРЕТЄ ЗА 22 РОКИ

Трійця настає через 50 днів після Великодня, Па́ски (якщо при розрахунку брати Великдень як 1-й день). Тому це свято має ще одну назву - П'ятидесятниця, також в Україні - це Зелені свята. Хати, житла, оселі оздоблюються зеленими гілками дерев, а на долівку простеляється свіжоскошена трава. День Зелених свят у дохристиянський час ознаменував завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі свята лежали культ дерев та рослинности, магія закликання майбутнього врожаю. Християни не у змозі були геть викорінити дохристиянське тлумачення свята, тому ідеологічно переінакшили його, прив'язавши до нової державної ідеології - Християнства. Християни стверджували, що у цей день, на 50-й день по розп'ятті Ісуса, на зібранні тодішніх християн на них зійшов Дух Святий, тому ще одна назва цього свята - свято Зішестя Святого Духа.

Трійця, як переконують християни, це Триєдиний Бог - Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий. Один, мовляв, єдиний Бог, але у триєдиній іпостасі. Мені, як людині, що у виші вивчала логіку і матаналіз, дуже складно логічно прийняти таку концепцію Бога. Один-єдиний, але триєдиний... А от як ідеолог і політик, я цілком розумію релігійну логіку християн. Ги.

Оскільки Великдень належить до так званих рухомих свят, то і Свято Трійці є рухомим, тобто кожен рік змінюється календарна дата цього свята.

Ось за православною традицією за останні 22 роки на які дати припадала Трійця:

07.06.1998
30.05.1999
18.06.2000
03.06.2001
23.06.2002
15.06.2003
30.05.2004
19.06.2005
11.06.2006
27.05.2007
15.06.2008
07.06.2009
23.05.2010
12.06.2011
03.06.2012
23.06.2013
08.06.2014
31.05.2015
19.06.2016
04.06.2017
27.05.2018
16.06.2019
07.06.2020.

Як бачите, Трійця за останні 22 роки на 7 червня припадала три рази́: у 1998, 2009 та 2020 роках.

Якраз на Трійцю 1998 року я познайомився з Наталкою Кучук, нині моєю дружиною Наталкою Якименко. Саме тому свято Трійці у нашій сім'ї має особливий сенс. Я тоді, у 1998 році, мав 33 роки (вік Христа, ги), а Наталка мала 21 рік. Нині мені 55, Наталці 43. А 30 квітня 1999 року ми побралися.

Так от, скажу за Трійцю, тобто День нашого знайомства у 1998 році. Все було прописано на небесах, ги-ги. Тобто, нічого б з нами не відбулося, якби не випадкові обставини. Випадково я залишився гостювати у батьків у Кам'янському, в їхній хаті на околиці міста. Випадково Наталка у саме цей день пішла на Самишину балку, що у місті Кам'янському, відвідати хату своєї покійної на той час бабусі Марії Мерзлякової (це її бабуся по мамі). Випадково Наталка пішла узвозом-ґрунтівкою, що йде повз хату моїх батьків, а не іншим шляхом (той інший шлях ішов угору крутіше, вже заростав кущами, і прямує геть далі від хати моїх батьків). Випадково я вийшов з батькової хати у двір саме тоді, як Наталка йшла повз наш паркан...

Я побачив як дорогою іде гарна молоденька дівчина. Я гукнув її, вона зупинилася. Ми підійшли з обох сторін до паркану, розговорилися, я дав свою візитку юриста... Так почалося наше знайомство, а згодом і спільне життя після випадкової зустрічі у Трійцю 7 червня1998 року.

Тому 7 червня для нас - родинне свято. І особливо нас огортають спогади, коли на чергове 7 червня припадає Трійця. Два-в-одному, так би мовити. 7 червня і Трійця. Як і в День нашого знайомства...

Про Трійцю, тобто День знайомства, я писав неодноразово (нижче надаю посилання). От і нині, коли втретє за 22 роки 7 червня збіглося із Трійцею, я знову пишу про цей День.
:)

Додатки:

Нерелігійна Трійця, допис 07.06.2015:
http://yakymenko.blogspot.com/2015/06/blog-post_12.html?m=1

Над прірвою, допис 05.06.2017:
http://yakymenko.blogspot.com/2017/06/blog-post.html?m=1

Трійця на острові, допис 07.06.2020:
http://yakymenko.blogspot.com/2020/06/blog-post.html?m=1

07.06.2020
©Андрій Якименко

07 червня 2020

ТРІЙЦЯ НА ОСТРОВІ

ТРІЙЦЯ НА ОСТРОВІ

Зелений пляж у Кам'янському розташовано на дніпровому безіменному острові. Острів на ріці Дніпрі, територія міста Кам'янського, Дніпропетровська область. Це колишній Дніпродзержинськ. На острів пішки можна дістатися Лазаренковим мостом. Це міст, що з'єднує правобережну та лівобережну частини міста Кам'янського. У 1995-1996 роках цей міст збудовано стараннями тодішнього представника президента України Павла Лазаренка. У нашій сім'ї міст так і називають: Лазаренків міст або Міст Лазаренка. Десь на середині всього шляху міст перетинає безіменний острів із Зеленим пляжем. "Ти де йдеш?". "На Зелений пляж". Кожен кам'янчанин зрозуміє де шукати приятеля. Трійцю ми з дружиною відзначили на Зеленому пляжі. Якраз мали нагоду - 22 роки нашого знайомства 07 червня1998 року. То було на Трійцю. На сьогодні ми вже 22 роки разом.

На світлині:
Трійця на Зеленому пляжі. Місто Кам'янське, 07 червня 2020 року. На світлині Андрій Якименко. Знімкувала Наталка Якименко.

07.06.2020
©Андрій Якименко

06 червня 2020

ДЕНЬ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ: 6 червня, щороку

День російської мови: 06 червня, щороку.

ДО ДНЯ РОСІЙСЬКОГО ЯЗЫКА*

* допис 02.06.2013, Андрій Якименко, Фейсбук

«До Дня російської мови (06 червня, щороку).

"Я русский бы выучил 
  только за то, 
что им 
  разговаривал Ленин."
(Владімір Маяковскій, "Нашему юношеству", 1927)

06 червня (у день народження О.Пушкіна, російського поета) в Організації Об'єднаних Націй відзначають День російської мови - для мети підтримання рівноправности всіх шести офіційних мов ООН: англійської, арабської, іспанської, китайської, російської та французької.

Нехай святкують. Це триватиме недовго, враховуючи поступове звуження сфери вживання російської мови в усьому світі.
Настане час, коли в ООН російська буде мертвою латиною 21-го століття. Тоді її замінять українською! Бо Росія на той час буде поглинена Україною, існуватиме надпотужна держава Національний Гетьманат зі столицею у Києві.
Достатньо лише прочитати цього вірша Маяковського та окинути оком ретроспективу і перспективу від нульового відліку - 1927 року (рік написання поетом вірша).

Але я - український націоналіст - все ж вважаю, що російську мову слід вивчати. Тимчасово. Для практичної мети. І лише працівникам спецслужб та армійської контррозвідки.

Переспівуючи поета, - Я РУССКИЙ БЫ ВЫУЧИЛ ТОЛЬКО ЗА ТО, ЧТО НАДО ДОПРАШИВАТЬ ПЛЕННЫХ!».

02.06.2013
©Андрій Якименко