Наприкінці липня 2017 року пробув разом із сином Богданом (23 роки) у Маріуполі, Донецька область. Поєднав родинні зв'язки з відпочинком. У Маріуполі живе мій 2-юрідний брат Сергій Сімцов (55 років), небіж (племінник) моєї мами (76 років). Моя мама Любов і Сергіїв батько Василь є рідними братом і сестрою. Василь Сімцов, мій дядько, вже кілька років як помер.
Тиждень відпочинку в Маріуполі (24-28 липня 2017 року), прифронтовому місті, надав мені і синові багато кіно-фото матеріялу.
Тому розпочинаю цикл дописів під загальною назвою "Маріупільський щоденник".
На світлинах:
Міни на пляжі!
На світлинах 26 липня 2017 року Андрій Якименко (52 роки, батько) та Богдан Якименко (23 роки, син). Селище Мелекине, 20 км від Маріуполя на захід, Донецька область, Україна.
Маріупільські родичі зробили нам подарунок: повезли за 20 км від Маріуполя на чисте море. У селищі Мелекиному багато пансіонатів і турбаз, а отже вузькі пляжі заповнено людьми. Ми з сином полюбляємо нескаламучене відпочивальниками море. Тому пройшлися пляжем далі кілька кілометрів у пошуках спокійних місць.
І ми вийшли... на мінне поле! Насправді це була табличка-попередження про міни. І огороджений безкінечний пляжний пустир. Це залишки ще з 2014 року, коли ми всі очікували нападу російського морського десанту на Маріупіль... Зрозуміло, що фактично мін за колючим дротом та бетонними тетраедрами вже не було. Але на нас так виразно війнуло війною!..
Ми пройшлися ще кількасот метрів. Захисні ряди тетраедрів, з'єднаних колючим дротом, тягнулися ще далі уздовж берега куди сягав наш зір.
Я взяв смартфона й босоніж, потерпаючи від розпеченого піску, що пік у ступні, а радше боючись натрапити на міну (а раптом наші недбало розмінували?), пішов углиб замінованого пустирища. І я побачив залишки снарядних ящиків, сліди від тягачів і бетеерів на піску. Я уявив де міг стояти мінометний чи гарматний розрахунок, де був окіп, як розташовано було кулеметні точки... Хто там казав зі зрадників, що ми не боронили б України?!?!
Так, ми поплавали із сином і позасмагали. Дикий пляж. Людей нема, десь вдалині... І ми бесідували про війну... І зайвий раз ми ствердилися в думці, які ж герої - наша Армія та українські вояки!
02 серпня 2017 року
