Перекласти (Translate)

05 лютого 2019

ДНІПРОПЕТРОВСЬК В ОБЛОЗІ

ДНІПРОПЕТРОВСЬК В ОБЛОЗІ (05.02.2014)

Дніпропетровськ в облозі...
(А Шевченко - невмирущий!)*

* допис 05.02.2014, Андрій Якименко, Facebook

Учора мав відвідати будівлю Дніпропетровської обласної ради.
І відвідав. І було "цікаво".
Дніпропетровські обласна рада і обласна державна адміністрація розташовані на одній невеличкій площі, одна будівля проти одної.
Між будівлями - бульварчик-скверик, яким роками-десятиліттями місцеві мешканці проходили до нижче розташованого міського парку козака Глоби (сам козак його садив, вже понад два століття тому), а кому треба - рушав далі на центральний проспект Карла Маркса.
Та є такий проспект. Іще існує...
Підходячи до "владної площі" зауважив лінію з обох сторін площі правоохоронців у захисних обладунках, бронежилетах, зі щитами тощо.
Вздовж кожної лінії спроквола походжав якийсь пихатий чин - напевне, їхній командир.
Тобто, периметр площі огороджений з двох сторін будівлями, а з інших двох - ланцюгом силовиків.
Ще здалеку побачив: звичайні пішоходи підходять до ланцюга, зупиняються силовиками та вертають геть або міняють напрямок маршруту.
При мені трьох громадян, котрі бажали перейти крізь сквер, направили обхідним колом поза владні установи.
Мене зупинив молоденький, думаю, років 23, ну 25, не більше, в обладунках, силовик, спитав, куди я йду.
Я відповів: в обласну раду, бо я є помічник депутата.
"Покажіть посвідчення", я показав.
Потім я спитав: А з чим пов'язана ця охорона?
"І не питайте", - співчутливо, мені здалося, не мені - собі! -відказав правоохоронець.
Мене пропустили і я пішов до ради в справах.
Піднімаючись ліфтом у будівлі ради, спитав ліфтову сусідку-працівницю облдержадміністрації: А у будівлю навпроти (ОДА) громадяни можуть пройти?
Ні, була відповідь, тепер тільки працівники, з посвідченням.
Виходячи з будівлі ради, пройшовши знову крізь ланцюг силовиків, я згадував безсмертного Шевченка:
"Якби-то, - думаю, - якби
Не похилилися раби...
То не стояло б над Невою
Оцих осквернених палат!"...
("Якось-то йдучи уночі", Тарас Шевченко, 13 листопада 1860 року, С.-Петербург).