МАЙЖЕ СТО РОКІВ БЕЗ ЗМІН
Десятиліття совітської пропаганди виховали дружбу між народами. Совітську дружбу. А яким ще ідеологічним постулатом можна було утримувати імперію з багатьох народів? Тільки твердженням про дружбу!
Хоча совітська дружба між москалями і українцями тепер є "дружбою" у стані війни, все ж ми не повинні заперечувати, що рядових солдатів на Донбасі із російської глибинки надто мало, більше з периферії - бурятських "дружбанів". Ну, все ж важко солдатові-москалю переступити моральний поріг убити "такого ж слов'янина". А сибірський "підкитаєць" таких не має перешкод. Крім того, москалі вже знають - їх тут "і слов'яни убивають".
Тому Путін і міняє солдатські маси від кавказців (чеченці) до "вузькооких" (буряти й інші). Мабуть, у царя навчився...
Майже сто років тому, 25 червня 1916 року, цар Російської держави Ніколай II видав декрет про мобілізацію в російську армію корінного населення Середньої Азії (калмиків, узбеків, казахів, таджиків, одним словом - туркестанців), досі вільного від військової повинности.
Як тоді Росії бракувало москалів для війн, так і тепер на заміну йдуть "нацмени".
Майже сто років минуло, а Росія - все без змін, все воює несвоїм народом...
25 червня 2015 року
