ВЗУТТЯР
Це випуск 1958 року Київської профтехшколи взуттярів Київського Раднаргоспу (професійно-технічної школи Ради народного господарства).
Мій батько Якименко Григорій Васильович (19.09.1940 - 21.09.2022) на взуттяра навчався 3 роки - з 15 до 18 років свого віку. Це ще був Радянський Союз.
Згодом батько закінчив ОІІМФ - Одеський інститут інженерів морського флоту, це вже вища освіта. Але перша професійна освіта після сільської середньої школи Бобринецького району Кіровоградської области - це Київська профтехшкола взуттярів.
Батько мені розказував, що не любив ні цієї професії, ні навчатися на взуттяра, його нудило від шила, ниток, підошов та від крою й пошиття модельного взуття (модельного на той час) з пресованої шкіри... Але іншого способу набути професії тоді в нього не було.
Батько був напівсирота: його батько, мій дід Василь (Якименко Василь Федорович, 1902-1945) загинув солдатом у лютому 1945 року в Німеччині під час Другої світової війни.
А профтехшкола надавала житло, такий-сякий притулок, годувала, одягала-взувала, навчала професії, видавала офіційне посвідчення спеціяліста-взуттяра.
Але все життя батько вмів лагодити порване чи зношене взуття, вправно орудував шилом і суворими нитками...
Та й мене батько навчив трохи шити й лагодити взуття. Так, умію це робити. Але як і батько - не люблю...
©Андрій Якименко
08.07.2024
