ПОЗІРНА НЕПІДКУПНІСТЬ
(про дурість деяких мальків пера)
За Совітів, як пам'ятаю, практика відмови радянських письменників і науковців від премій і нагород, присуджуваних "ворожими світовому комунізму капіталістами" була досить поширеною. Нашу, радянську, премію - так, брати можна й треба. І спробуй відмовитись! Тоді кінець кар'єрі! Які там протестні відмови, ти що! А от чи брати премію і гроші (і гроші!) від капіталістів вирішувало політбюро компартії або низові радянсько-партійні, як тоді казали, органи. І якщо тобі дозволять узяти, скажімо, Нобелівську премію, то ти часто-густо "добровільно" віддаєш її на користь будівництва комунізму. Еге, а то й за кордон на урочисту церемонію вручення Нобелівки тебе не пустять. Нехай везуть, мовляв, до нас. Або совіцький атташе з культури привезе. Еге, були час...
Відмови від міжнародних премій в авторитарних суспільствах завжди зумовлювалися політичною коньюнктурою. От, наприклад, щодо Нобелівки, то - цитую з Вікіпедії: "За всю історію існування Нобелівської премії від неї відмовилися 6-ро лавреатів. 1938 року німець Ріхард Кун відмовився (за наполяганням влади Німеччини) від премії з хімії, але згодом отримав диплом і медаль. Наступного року цей вчинок повторили два його співвітчизники: лавреат з хімії Адольф Бутенандт і лавреат з медицини Ґергард Домаґ. Крім того, від Нобелівських премій відмовились Борис Пастернак (в галузі літератури, 1958; спочатку прийняв премію, але під тиском влади СРСР був змушений відмовитися), Жан-Поль Сартр (премія з літератури 1964 року) і Ле Дюк То, нобелівський лавреат премії миру 1973 року."
У новітню епоху від міжнародної премії (не Нобелівки, іншої) відмовився російський математик жидівської крови з Петербурга Григорій Перельман: "Російський математик Григорій Перельман остаточно відмовився від Премії тисячоліття розміром у мільйон доларів, яка була присуджена йому за доказ теореми Пуанкаре. Учений заявив, що відмовляється від грошей з тієї причини, що не згоден з рішенням інституту Клея, який присуджує премію. На думку Перельмана, математик зі США Ричард Гамільтон зробив для доказу теореми не менше за нього" (зі ЗМІ). Відмову, як бачимо, вчинено не через тиск влади чи політичну потребу, а з власних моральних міркувань номінанта.
В Україні останнього часу відмовився у 2011 році від Шевченківської премії з літератури письменник Василь Шкляр. Ця відмова мене була вразила і одночасно засмутила. Національний комітет України з Шевченківської премії висунув Шкляра номінантом за чудовий роман (я цей роман прочитав за один раз, уночі, не міг відірватися!) "Залишенець" ("Чорний ворон"). Василь Шкляр звернувся до тодішнього президента України Віктора Януковича з проханням відкласти присудження йому премії (а премія присуджується указом президента) через Шклярів протест проти тодішнього міністра освіти і науки України українофоба Дмитра Табачника. Прохання письменника було задоволено. Я й досі вважаю, що Шкляреві таки слід було інакше висловити свою зневагу до Табачника. Взяв би звання лавреата, медаль і 200 тисяч гривень премії та й виступив би з протестом, що гроші віддає на благодійність у пику тому ж таки Табачнику! Так би й Шевченківським лавреатом досі був! Заслужив же за роман! А тепер коли знов стане лавреатом... Вважаю, Шкляр учинив життєву помилку. Втім, здається, його переконали заздрісники. От, наприклад, про події 1920-х років на Черкащині, у Холодному Яру, писав і Василь Шкляр і Роман Коваль. Так-так, той київський лікар, журналіст, письменник, колишній голова партії ДСУ ("Державна Самостійність України"), яку він фактично перетворив на Клюб (громадська організація Історичний клуб "Холодний Яр") і став його, цього Клюбу, президентом (ги, не менше, - президентом!) Роман Коваль. Якраз кілька місяців до номінації й присудження Шевченківської премії (премію присуджують у березні щороку) вся Мережа і всі ЗМІ часто-густо брали в них обох і поодинці інтерв'ю, показували їх друзями. Тепер цього не бачу... Ні, я нічого не кажу! Але відмовитись від премії - Шевченківської премії! - можна було лише під впливом психозалежности... Здається, я не помилився...
Отож, відмова від заслуженої (заслуженої!) нагороди повинна бути чимсь пояснена.
І от читаємо, що журналісти відмовились від орденів "За заслуги", що присуджуються президентом України: "Непідкупні: у списку «відмовників» від нагороди Порошенка вже семеро журналістів. Від президентської нагороди Орден «За заслуги», слідом за журналістом інтернет-видання ЛігаБізнесІнформ Петром Шукліновим і автором Центру журналістських розслідувань Ганною Андрієвською відмовилися ще п'ятеро журналістів. Відмовитись від президентського Ордена «За заслуги» вирішили також журналісти Громадського ТБ Анастасія Станко і Наталія Гуменюк, фотокореспондент Lb.ua Максим Левін, фотокореспондент Reuters і Associated Press Петро Задорожний і кореспондент Радіо Свобода Левко Стек, передає Joinfo.ua. Раніше журналістка Наталія Соколенко закликала представників ЗМІ не приймати нагород від президента, щоб проявити свою незалежність".
Вдумайтесь у "логіку": "щоб бути незалежними"! Таж вам і орден цей дають за вашу незалежність опису подій! Здається, що совок у деяких паперошкрябачів досі ще застряг у головах! І як тоді проявиться їхня "залежність", коли вони причеплять собі на груди заслуженого ордена? Що, вже наперед наші "незалежні" бояться втрапити під Порошенків "вплив"?.. Ви можете собі уявити, як номінант на Оскара (престижна кінопремія у США) від Академії кіномистецтв, щоб бути "незалежним від Академії" відмовиться від Оскара!? Ні, кілька таких випадків було. Але напевне не через побоювання майбутньої "залежности"!
І не приводьте прикладу Шкляра! Тодішня ситуація в державі могла бути причиною відмови. Протест, так би мовити. Моральний Майдан! А що ж фактично заперечують наші "відмовленці"? За що присуджується президентом Орден "За заслуги"? Згідно зі Статутом Ордена: "Орден За заслуги I, II, III ступеня - державна нагорода України для нагородження видатних заслуг громадян в економічній, науковій, соціально-культурній, військовій, державній, громадській та інших сферах суспільної діяльности". То як, "відмовленці" вважають, що не мають перелічених заслуг перед державою? То так же і скажіть: Не заслужили! Тоді до чого тут: "Щоб бути незалежним!"?
Українською мовою слово позірний - для тих, хто не знає - означає: Який насправді не існує, уявний. Отож, мальки пера (які у біса ви акули?), ваша непідкупність і незалежність насправді є позірна! Не існує її, вона уявна!
І ви, "відмовленці", якщо кажете, що вільні, незалежні й непідкупні, - насправді є уявні, неіснуючі!
Поправді кажучи, ви вільні й від ума!
На світлині: Орден "За заслуги", I, II, III ступінь.
08 червня 2015 року
