Перекласти (Translate)

24 вересня 2019

І ОУН НЕ ТА...

І ОУН НЕ ТА...

"Не той тепер Миргород,
Хорол-річка не та."
(©Павло Тичина, "Пісня трактористки. Як Олеся Кулик тікала на курси", Миргородська МТС, 07.12.1933)

Сьогодні 26-та річниця реєстрації Міністерством юстиції України ОУН - Організації Українських Націоналістів. Нині це політична партія, а реєструвалася спочатку як громадська організація.

На сьогодні українське суспільство цілком нормально, звично сприймає слова "націоналізм", "націоналіст". Це навіть вважається як крутий, справжній, свідомий тощо патріот.

А я ще пам'ятаю Україну за Совітів (я 1965 року народження, тобто нині мені 54), коли "націоналіст" звучало нарівні з "фашист, нацист, антисеміт" (а ці слова згодом теж стануть патріотичними для нас, як і "націоналіст" нині), і не тільки з газетних шпальт, але й так, на жаль, націоналісти сприймалися тодішнім совіцько-укра́інскім народом.

У січні 1988 року, коли ще існувала Росія у формі Совіцького Союзу і до розпаду Совка на окремі держави геть не йшлося, принаймні очевидно й відкрито, як стало згодом у 1990-1991 роках, я був молодим 23-річним учителем фізики й астрономії у середній школі №9 міста Дніпродзержинська Дніпропетровської области, нині місто Кам'янське. Якраз на зимових січневих, після другої шкільної чверті, канікулах я зорганізував для 15-річних дев'ятикласників, у яких читав тоді фізику, туристичну шкільну поїздку в західну Україну. "Андрей Григорьевич, давайте поедем в Москву или Ленинград!", - просили мене школярі (російською, бо школи тоді були майже всі російськомовні, і я теж був російськомовним, і предмет вів, звісно ж, російською мовою). "Нет, мы поедем только на западную Украину, в Тернополь и Карпаты!", - відрізав я і тему було вичерпано. Ну, я ж був організатором екскурсії, учителем, тому за мною й була сила авторитету. Ну, і вже тоді я, як педагог, розумів ролю ідеології і пропаганди, бачачи її комсомольсько-комуністичний вплив на тодішню молодь і школярство. Тому я й зорганізував, здається, тижневу чи п'ятиденну поїздку у Тернопіль та прилеглі Карпатські гори, карпатські селища. Сподобалося мені, та й дітям, звісно, все. Ну, нові ж місця і враження, нові емоції! Тернопіль, Львів, Скеля Довбуша, Яремче, Верховина, Ясіня, гори, вкриті снігом, українська мова (так, приємний західний діялект)! Так от, там, у Тернополі, нам надали на весь час шкільної турпоїздки російськомовного (в західній Україні!) екскурсовода, ґіда, як кажуть нині. То він нас водив там, де воювала УПА, де була сильною ОУН (то вже навіть я узнав про героїзм та історичну ролю ОУН і УПА вже згодом, наприкінці 1990-х, як пірнув у політичну діяльність), так от, екскурсовод водив нас "по мєстах славной боєвой слави савєцкіх войск, освобождавших Украіну от нємєцко-фашистскіх захватчіков". І цей туристичний пропагандист багацько порозказував "как пріслужнікі нємцев, нацианалісти і бєндєровци, убівалі учітєлєй, совєцкіх работніков, похіщалі іх, вєшалі на йолках, рєзалі пілой єщо живих людєй"... Коротше, картину описував так докладно і яскраво, ніби то він, сука, сам робив... Але я все ж вважаю, що попри комуністичні брехні екскурсовода, школярі усвідомили, або принаймні наочно побачили різницю між двома Українами - між західною та східною її частинами. Тобто, по-своєму я досяг своєї патріотично-української мети, як її тоді розумів.

Отож, нині вже мало кого лякають націоналісти, які "живцем різали людей пилками навпіл". У цих "распятих мальчіков у трусіках" уже ніхто не вірить. Націоналісти навіть мали малу, але дієву фракцію в парламенті, фактично розпочали Майдан і Революцію гідности (партія Свобода, скликання Верховної Ради 2010-2014 років), націоналісти мали й мають нині свої партії (УНА-УНСО, ОУН, КУН, народжений на Майдані Правий Сектор), націоналістом навіть став президент України (Порошенко, каденція 2014-2019)!

І от мені сьогодні на електронну пошту надходить з Календаріуму допис* про річницю реєстрації ОУН.

Ось що нині пише про ОУН український Календар:
"24 вересня 1993 року.
26 років тому Мін'юст зареєстрував ОУН. ОУН (Організація українських націоналістів) − це один з українських громадсько-політичних рухів, метою якого є встановлення, розвиток та збереження самостійної соборної держави України на її усій етнічній території.
Засновано Організацію українських націоналістів було ще 3 лютого 1929 року, внаслідок об`єднання таких студентських націоналістичних спілок, як Союз Української Націоналістичної Молоді, Легія Українських Націоналістів і Група Української Національної Молоді та УВО (Українська Військова Організація). На той час, як позиціонувала це ОУН, усі прагнення організації мали досягатися через встановлення диктатури і національну революцію. Економічну система в Україні планували сформувати через поєднання кооперативної, націоналізованої та приватної форм власності.
Після того, як Україна отримала незалежність, 24 вересня 1993 року Міністерством юстиції України Організацію Українських Націоналістів (ОУН) було зареєстровано та легалізовано. Очолив організацію останній президент УНР у вигнанні, відомий громадський і політичний діяч України Микола Васильович Плав`юк (насправді був на цьому посту ще з 1979 року, але неофіційно). Микола Плав`юк був головою ОУН по 2012 рік."
(©calendarium.com.ua)

Читаю я і згадую Миколу Плав'юка (роки життя 1925-2012). У 1994 році (вже була незалежна держава Україна) тодішня ОУН(м), тобто мельниківська, Плав'юкова, провела у Києві до річниці свого вождя Андрія Мельника (роки життя 1890-1964) урочистості, на які було запрошено й ДСУ - політичну партію Державна Самостійність України, яку очолював Роман Коваль, а я був керівником Січеславської (Дніпропетровської) обласної організації ДСУ (так, саме під такою назвою, ще задовго до нинішньої декомунізації, я й зареєстрував свою партійну облорганізацію ДСУ у 1994 році). Після урочистостей ДСУ і ОУН(м) провели переговори, уклали угоду про співпрацю, Плав'юк ще певний час потому надавав кошти на діяльність ДСУ. Згадую я цього м'якого, інтелігентного реіммігранта в Україну Миколу Плав'юка і досі пам'ятаю своє відчуття про нього: ні, такі "вожді" диктатурою Україну не збудують...

А Календаріум мені сьогодні нагадав: "Усі прагнення організації (ОУН) мали досягатися через встановлення диктатури і національну революцію". Куди там нинішнім "теж-націоналістам", коли вони поборювали навіть президента-державника Порошенка! Навіть при мирному політичному процесі нинішні "націоналісти" не розгледіли націоналістичного президента і не використали демократичних можливостей і процедур посідання влади, а що тоді казати про Національну диктатуру проти нинішнього Зеле-президента! "Не ті тепер націоналісти, і ОУН не та!" (©Андрій Якименко, 2019).

...Напередодні президентських і парламентських виборів 2019 року преса масово розтиражувала світлину й новину, що націоналісти вкотре об'єдналися (гм, ну що візьмеш з політично тупого журноглиста, який не петрає у тонкощах теорії і практики Українського націоналізму! для цього журноглиста, мабуть, буде відкриттям, що справжні націоналісти, взагалі-то, його б, журноглиста, розстріляли б за зелемовні статті!). "Ми об'єдналися, щоб разом іти на вибори!" - пояснювали свій союз ці псевдонаціоналісти. "Об'єднаєтеся разом у підвалі ФСБ!" - мимовільно вигукнув я, коли побачив цю світлину. "Націоналісти" 21-го століття вже не лише забули навіть у своїй риториці про Диктатуру Нації та Національну революцію, але й допомогли скинути з посади президента України українського державника Порошенка!..

...І все ж я вірю в нашу Перемогу, у Диктатуру й Революцію, яку здійснить та первородна ОУН, що її створили націоналісти Євген Коновалець, Микола Сціборський, Степан Ленкавський, інші патріоти, продовжив Степан Бандера, про яку пишу я понад чверть століття...

*http://www.calendarium.com.ua/ua/minyust_ukraini_zareiestruvav_organizatsiyu_ukrainskih_natsionalistiv_1993

На світлинах:
1. Микола Плав'юк.
2. Сучасні "теж-націоналісти" об'єдналися проти Української держави (червень 2019).

24.09.2019
©Андрій Якименко

21 вересня 2019

ВІДДАЮ НАЛЕЖНЕ КУЧМІ

ВІДДАЮ НАЛЕЖНЕ КУЧМІ

Попри мої раніші дописи, злі й дошкульні, проти Кучми, я віддаю йому належне схвалення у трьох випадках.

1. Тодішній президент України Леонід Кучма написав у 2003 році (якраз наприкінці своєї другої каденції) нашумілу насамперед у Росії книгу "Украина - не Россия" (російською мовою, згодом переклали на людську мову, українську). Зрозуміло, що сам Кучма цієї книги не писав, ну не вірю я в його письменницький хист. Але він дав найнятому журналістові матеріял, ідею, підписав рукопис, тобто книга, вважайте, писана Кучмою. Головний зміст книги: Україна і Росія - різні і народами, й країнами системи. "Червоний директор заводу Южмаш" Кучма, нарешті сам дійшов того ж, що десятиліттями казали українські патріоти (а сам Кучма у той час навіть заперечував)! І показав, як президент, усьому світові, що не один народ ми, українці, з москалями.

2. Під час Помаранчевої революції 2004-2005 років російські емісари Путіна вимагали в Кучми застосувати проти тодішнього Майдану силу. Кучма згадував як до нього з цією ж вимогою телефонував президент Росії Путін. "Владимир Владимирович, - відповів, за його ж словами, Кучма, - в Украине этот метод не пройдёт. Украина не Россия", - відмовив Кучма кремлівському диктаторові.

3. Позавчора (18.09.2019) в Мінську введений в процес Зеленським-президентом представник переговорів Кучма не підписав "Формули Штайнмаєра" (Мінськ-3), нав'язуваної нам Москвою. Кучма пояснив представнику Москви російському Гризлову, з яким пройшов, як пише блогер Портников, перший Майдан (2004): "Начнутся волнения в Украине". І заявив українські - читай: Порошенкови - умови: повне припиненя вогню, виведення російських і терористичних військ, забезпечення роботи на території ОРДЛО законів України, роботи ЦВК, політичних партій, преси, контроль нашими прикордонниками, армією та українською владою над українсько-російським кордоном тощо. Саме тоді, заявив Кучма, пройдуть законні вибори на території Донбасу.

Зрозуміло, Кучма і Зеленський не підписали капітуляцію, яку вже готували, лиш тому, що армія, народ (зебілоїди в рахунок не беруться), АТОвці, УБДівці, просто патріоти напередодні показали (ж)ОПі президента Зелі хто є буде втоплений у жо і піде в ху, коли ця Зелена влада тимчасова вчинить зраду.

Отже, Зеля й Кучма уявили власне теліпання на стовпах, і тому відклали - лиш відклали! - зраду, все ж я віддаю належне Кучмі. Адже якби він був такий тупий як Янукович-президент, то підписав би той Мінськ-3, що призвело б негайно до кривавого Майдану-3. Ке́ба й власна шкура Зелю й Кучму врятували. Тимчасово.

Еге, а те, що за свої гріхи перед Державою - корупція, олігархізація, ядерне та звичайне роззброєння, прощення Тузли москалям (вересень 2003 року) тощо - Кучма ще надасть нам звіт, то як писав я в дописі "Смерть колишнім президентам України!"* - той ліхтар, що на Хрещатику, ще знадобиться нам. І Кучмі.

* "Смерть колишнім президентам України!", ©Андрій Якименко, 27.01.2015, Blogger:
http://yakymenko.blogspot.com/2015/03/blog-post_97.html?m=1

20.09.2019
©Андрій Якименко

20 вересня 2019

ДЕНЬ ФОРТРАНА

ДЕНЬ ФОРТРАНА

Перша програма на Фортрані: 20 вересня 1954 року.

20 вересня 1954 року скомпільовано і запущено першу програму, написану Фортраном.

Фортранові нині 65!

Фортран - моя студентська любов (Дніпропетровський університет 1982-1987)!

20.09.2019

13 вересня 2019

ДЕНЬ ПРОГРАМІСТА

ДЕНЬ ПРОГРАМІСТА

День програміста: щороку у 256-й день року (12 або 13 вересня).

День програміста - неофіційне свято програмістів, що відзначається на 256-й день року. Число 256 (два у восьмому ступені) обрано тому, що це кількість чисел, які можна виразити за допомогою одного байта. У високосні роки це свято припадає на 12 вересня, у невисокосні на 13 вересня.

Привітайте своїх знайомих програмістів, як я це нині зробив, привітав програмістів моєї сім'ї - сина Богдана Якименка (25 років віку) і небожа, братового сина, Владислава Якименка (скоро матиме 21 рік віку).

:)

13.09.2019
©Андрій Якименко

10 вересня 2019

ДЕНЬ ҐУҐЛА

ДЕНЬ ҐУҐЛА

10 вересня щороку в усьому світі відзначається як День Пошуку. Іще є назва - День Ґуґла.

10 вересня 1998 року Ларрі Пейдж і Сергій Брін (США) зустрілися з одним із засновників "Sun Microsystems" Енді Бехтольшаймом, який виписав їм чек на 100 000 доларів на ім'я тоді ще не існуючої компанії "Google Inc". Тепер цей день відзначається як День Пошуку (День Ґуґла).

Пейдж і Брін мали намір назвати свою майбутню компанію ім'ям "Ґуґо́л" (англійською "Googol").

Ґуґо́л є найбільшим на сьогодні числом Всесвіту. Це число, десятковий запис якого містить одиницю та сто нулів:

10 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000.

Термін запропонував дев'ятирічний небіж американського математика Едварда Каснера.

Ще школярем (до 10 класу, тобто до 1982 року) я прочитав про це число ґуґо́л у науково-популярній фізико-математичній книзі. Я був надзвичайно вражений як величиною  ґуґо́ла, яку, цю велич, просто неможливо уявити, так і поясненням у книжці цього числа.

Як писав автор книжки, наш Всесвіт є безмежним і безкінечним, та кінцевим за кількістю матерії (гм, це як християнська Трійця: Триєдиний-Бог-Єдиний: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-ДухСвятий... Один-єдиний одночасно у трьох іпостасях!... Мізки висушиш від такого розуміння...).

Але автор пояснив таким чином. Так, Всесвіт є безмежним, але ж він народився у результаті Великого вибуху. Була безкінечно мала, аж до нуля, єдина точка стисненої матерії. Нині науковці навіть якось вираховують масу Всесвіту, коли він був нулем... Ця точка вибухнула, народився світ. Матерія (протони-електрони усілякі тощо) почала розширюватися в простір. Простір - безкінечний, а матерія кінцева. І матерія досі розширюється-летить у безкінечний простір навсібіч. Отож, той безкінечний простір, який заповнила, і досі продовжує заповнювати у безкінечність матерія, і є нинішнім Всесвітом.

Отже, можемо порахувати масу Всесвіту у безкінечнім просторі! Також можемо порахувати кількість елементарних частинок Всесвіту (усю суму найменших частинок матерії - суму всіх електронів, протонів, бозонів, фотонів і так далі, з яких складаються зірки-планети, океани і моря, риби, люди і тварини, дерева, вітер і рослини...).

Так от, маса всього Всесвіту (у кілограмах) не перевищує ґуґо́ла кілограмів! Хочете порахувати в грамах? В грамах маса Всесвіту - теж менша, ніж ґуґо́л! І в міліграмах теж, і в інших одиницях маси - теж! Нагадую: ґуґо́л - це десять у сотому ступені, одиниця й 100 нулів. І якщо просумувати усю кількість елементарних частинок Всесвіту, то теж ця цифра буде менша за ґуґол!

Іще деяке уявлення про те, наскільки великим є ґуґо́л, також можна отримати, згадавши, що кількість електронів (найменша частинка молекули) у Всесвіті, що нами спостерігається, не перевищує, згідно з деякими теоріями, 10 у ступені 87, тобто одиницю і 87 нулів. Ну, менше ж, ніж ґуґо́л!

А тепер просумуйте кількість зір у небі, всіх планет, галактик тощо. Всі вони складаються з елементарних частинок. Тобто, сума зір, планет, галактик тощо Всесвіту, теж буде меншою, ніж ґуґо́л (ну, якщо сума всіх елементарних частинок цих об'єктів менша за ґуґо́л, то й сума більших об'єктів, звісно, менша)!!

Таким чином, що́б ви не придумали, що́б ви не важили, що́б не рахували, що́б не сумували з матеріяльного світу, все це навіть разом ніколи не перевищує ґуґо́ла - числа, що на папері виглядає як одиниця й сто нулів!

Навіть якщо ці 20 мільярдів років, що існує Всесвіт, перевести в секунди, то це число тривалости життя Божого світу, є меншим за ґуґо́л. Навіть якщо порахувати нинішню протяжність Всесвіту (швидкість розширення 300 тисяч кілометрів на секунду, тобто швидкість світла, і це розширення триває 20 мільярдів років, порахуйте скільки це секунд, переведіть розмір Всесвіту у кілометри, навіть в міліметри), то протяжність Всесвіту буде менша, ніж ґуґо́л!

Зверну увагу, мова йде про матеріяльний, справжній світ. Придумати в казках і фантастичних творах можна й більшу цифру, ніж ґуґо́л! Але ж то справді буде казково-фантазійна думка, не реальність.

Тобто, ґуґо́л є найбільшою величиною, цифрою, числом Усесвіту. "Немає більше, ніж ґуґо́л числа!" (©Андрій Якименко, 2019). Гм, це мені спало як перегук з ісламським віровченням: "Немає бога, крім Аллага!" (©).

Так от, Пейдж і Брін вирішили свою фірму наректи "Ґуґо́л" ("Googol"). Але їхній меценат і благодійник Бехтольшайм... помилився в чеку, написавши: Даю сто тисяч на Google (Ґуґл)!

Як юрист, я думаю, що Пейдж і Брін зрозуміли, що у банку їм на Ґуґо́л (Googol) сто тисяч не дадуть, тому вони зареєструвалися компанією "Ґуґл" ("Google")!

Отак неграмотність щедрої людини дала назву фірмі й Пошуку відомого всім Ґуґла (Google)!

З Днем Ґуґла-Пошуку вітаю всіх вас, друзі!

:)

10.09.2019
©Андрій Якименко

09 вересня 2019

ЧВЕРТЬ ТИСЯЧОЛІТТЯ КОТЛЯРЕВСЬКОМУ

ЧВЕРТЬ ТИСЯЧОЛІТТЯ КОТЛЯРЕВСЬКОМУ

Сьогодні - 250 років від уроди́н Івана Котляревського, офіцера армії Російської імперії (народився 9 вересня 1769, Полтава - помер 10 листопада 1838, Полтава).

Певну частку життя свого цей офіцер служив Росії й пітерському імператорові, брав участь у російсько-турецькій війні. Ну, як чеченець, совіцький офіцер, Джохар Дудаєв (народився 15 лютого 1944 - загинув 21 квітня 1996), якого убив Кремль, майже все своє життя служив Союзу.

Але Дудаєв став героєм чеченського народу і лишиться ним навічно, бо кілька останніх років свого життя і боротьби за самостійність Ічкерії - чеченської держави - геть перекрили попередню службу Москві.

Так само й Котляревський: ще офіцером написав свій твір - безсмертну "Енеїду" (перша публікація - у 1798 році у Санкт-Петербурзі). І цим наш Котляревський, наш письменник і поет, закарбував навічно в пам'яті народу своє ім"я!

Безкінечно правий наш Кобзар:
"Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди.
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!"
(©Тарас Шевченко, "На вічну пам'ять Котляревському", 1838, С.-Петербург).

Зверну увагу: у віці 29 років (народився у 1769, перші три частини "Енеїди" вперше опублікував у 1798 році) Котляревський вже писав вірші, п'єси, повісті, оповідання, став засновником нової української літератури, літературної української мови. Цього ніхто тоді не знав і не склав ціни (що офіцер ввійде в Історію малоросійського - ми таке тоді мали ім'я! - народу)! І ось таке: подумаєш, видав книжку, і санкт-петербурзький цензор, як читав її рукопис, реготав, хапався за живіт, гепався під стіл від сміховинних слів малоросійських. І вчинив цензор історичний злочин проти москалів - дозволив "Енеїду"! Якби ж то цензор знав, що то (друкована поема) - стало початком, поштовхом кінця Імперії і перемоги України у війні з Росією 2014-... років!!

І ще одне. Російська армія, як згодом і совіцька, всуціль, звичайно ж, була москвомовною. І Котляревський... мислив по-москальськи, писав рапорти москальською, розмовляв, давав накази денщикам, солдатам і підлеглим. Але він також знав й народну мову, бо народився в ній, і повернувся в українську мову після служби! Мова жила окремо від імперії, і Котляревський її тільки закріпив поемою і творчістю письменника! Ну, як давні єгиптяни у різьбленнях по каменю, у гієрогліфах залишили історію свого народу й фараонів...

Коли я навернувся в Українство (це поступово йшло і юнаком, 17-19 років віку, я вже усвідомив, що москалі нам не брати), я оцінив неоціненний вклад Шевченка й Котляревського в становлення мови, літератури, свідомости українського народу.

Сьогодні Котляревському - 250! Пануй, батьку, й далі в українській мові! Слава тобі, Котляревський, у віках! Ми переможемо Росію в нинішній війні також тому, що ти писав нарѣчіемъ малороссійскімъ свої твори!

На світлинах:
У 2012 році з дружиною я був у Полтаві, відвідав чудовий музей - хату, де жив Котляревський, був біля пам'ятника полеглим козакам у Полтавській битві 1709 року та біля пам'ятника "Енеїді". Ось, пропоную деякі світлини (з моєї Facebook-сторінки). Андрій Якименко, 30.09.2012, Полтава, знімкувала дружина Наталка Якименко.

09.09.2019
©Андрій Якименко









ДЕНЬ ТЕСТУВАЛЬНИКА

ДЕНЬ ТЕСТУВАЛЬНИКА

День тестувальника: 9 вересня, щороку.

9 вересня 1945 року науковці з Гарварду офіційно зареєстрували перший в історії "програмовий" ґандж (баґ), насправді суто технічну, не комп'ютерну, "поломку".

Тестуючи обчислювальну машину Mark II Aiken Relay Calculator, вчені знайшли застряглого між контактами реле чи то метелика чи то жука, що зупинив роботу машини. Кажуть, працівник, що перший виявив причину зупинки роботи комп'ютера, вигукнув: "It's a bug!" ("Це жук!"). Щоб описати несправність тестувальники використали слово дебаґґінґ (debugging - позбавлення від комахи, англ.). З того часу процес виправлення неполадок серед розробників і тестувальників саме так і зветься - дебаґґінґ. А самі помилки іменують баґами (bugs), тобто жучка́ми.

Стрімкий розвиток IT-індустрії робить професію тестувальника все затребуванішою в Україні. Майбутній тестувальник повинен володіти базовими навичками програмування, адміністрування операційних систем та вміти працювати з базами даних.

Процес тестування передбачає використання різних підходів і практик, навіть вимагає застосування дедукції. При цьому важливо вміти правильно комбінувати доступні методи тестування. Втім, навчитися цієї професії у вишах України неможливо, тільки на спеціалізованих курсах або самостійно.

09.09.2019

"АЛЕ" ПРО ОБМІН ПОЛОНЕНИХ

"АЛЕ" ПРО ОБМІН ПОЛОНЕНИХ

Так, дивився я повернення наших із полону. Зворушливо... Вражений мужністю наших моряків ("Буду й далі служити на флоті!" ©), гідною пошани заявою Сенцова біля трапу літака ("Ворог іще дуже сильний, але ми будемо боротися!" ©), признанням російського офіцера, наведеним Карпюком ("Нам дотаційний Донбас не потрібен, нам потрібна правобережна Україна по Дніпро-ріку, але ви вистояли, бо тримали єдність народу" ©).

Так, це радісна подія - повернення бранців з барлогу кремлівського ведмедя. Мені зринали в пам'яті малюнки із совітського дитинства: у книжках з українськими думами 15-16 століть - гравюри, літографії оголених по пояс козаків, у шароварах, з оселедцями на голених головах, що гибіють на турецьких галерах...

З тих, хто повернувся, весь цей час їхнього полону я більше приділив своєї дописної уваги (писав у соцмережах) про двох: про Карпюка і про Гриба. Карпюка я знаю особисто. Він був зі своїми побратимами у моїй квартирі, ночував у мене. Це він мене приймав до лав УНА-УНСО і призначив головою Дніпропетровського обкому партії. А Гриб - то майже одноліток мого сина Богдана (Богдан на 4 роки старший), тобто такий же парубок, як мій Богдан. Звідси й особливий інтерес до цих двох бранців.

Так, це радісна подія - повернулися з полону українці! Але... Але мені судомою скривило мою щиру усмішку такі "але".

35 на 35? Нічого подібного! 24 моряки Росія й так би видала, коли б по всьому світові за невиконання рішення міжнародного Морського суду почали б заарештовувати російські судна! Тому нам повернули тільки 11 заручників і полонених, а ми віддали Москві 35 убивць, бандитів, терористів!

Ми віддали терористів, шпигунів, убивць, важливих свідків (Цемах, водій бука, що збив ракетою цивільний борт MH17). Натомість нам вернули наших - так , а серед них -  один такий, як Гриб!..

"Пацан поїхав трахатися з тьолкою з Росії, і за нього ми віддали убивць?!", - читаю в інтернеті. І я згоден з вигуком обуреного українця! Ідіот, якого зупиняли, але дівуля в месенджері йому пообіцяла секс (насправді, то була ФСБ-агентка!), і дурне теля поперлося до Білорусі (а це є філія Росії!) на побачення!.. Баран! Тобі мало гарних українок?! Йолоп!

Його питають журналісти біля літака, як ваше здоров'я (бо кричали ж весь час полону, що він помирає у тюрмі), а він: Та відчепіться ви, я геть здоровий!.. Запитують, чи писав до Путіна помилувати його? Відморозився чувак: мовляв, Я не писав, а підпис можуть підробити! Чого ти викаблучуєшся, ду́рню? Ми зрозуміли, що просив помилувати, то скажи як є, твого геройства не поменшає від того! За дівчину питають, знає її долю? Відповідає: Та її, мабуть, і нема в живих (ага, уб'ють агентку ФСБ, чи як?)! Чоорт! Тупий баран, закомплексований жевжикуватий фраєр, Голохвастов-собствєнной-пєрсоной!! І останнє, що різонуло мої нерви - дитяча, підліткова відмова протягнути руку президенту... Так, Зеленський - шмаркля, чмо, слимак і врешті зрадник! Так, і Порошенку теж, було, демонстративно не тисли руки́. Але то було по-дорослому, гордо, ворожо-ідеологічно. А пацанчик Павлик Гриб, пробувши у тюрмі ("без тьолки, ги...) два роки, так нічого й не допер, тупак!!..

Ні, я не хочу за таких "героїв" віддавати терористів і російських шпигунів! Ми попереджали всіх: не їдьте до Росії! Ти їдеш трахатися чи працювати? Ти їдеш відпочити в Крим? Тоді я сам подзво́ню в ФСБ й скажу, що ти - хохляцький диверсант! Нехай тобі пропустять струм крізь тіло, як то робили Карпюку, нехай тобі зламають в ФСБ-підвалах ребра! І щоб ти, суко, до кінця життя затямив, що Росія - ворог! Там усі вороги - всі москалі, російська опозиція, Навальний, тьолки, другани, всі родичі, яких туди Совок закинув! Не їдь до ворога!! А як поїдеш і тебе злапа́є ФСБ, то здохни, зраднику, в російському Гулазі!!

Додатки:

1. "Викрадено Миколу Карпюка!", 29.03.2014, Андрій Якименко, Facebook:
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=796969103664651&id=100000547050920

2. "До річниці викрадення Карпюка", Андрій Якименко, 11.04.2018, Facebook:
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2020670507961165&id=100000547050920

3. "Йолопу мало було українок...", 07.09.2017, Андрій Якименко, Facebook:
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1781833228511562&id=100000547050920

4. "Поліцейські ледарі і як їх навчити", 30.01.2018, Андрій Якименко, Facebook:
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1935029536525263&id=100000547050920

09.09.2019
©Андрій Якименко

03 вересня 2019

РЕВОЛЮЦІЯ ШІСТДЕСЯТНИКІВ

РЕВОЛЮЦІЯ ШІСТДЕСЯТНИКІВ

4 вересня 1965 року відбулася Революція шістдесятників. Проти двох українських Майданів-Революцій 2004 та 2014 років події 4 вересня 1965 року навіть і не були революцією, просто протестні виступи. Але з огляду на тодішній стан совкового комуністичного суспільства можемо назвати ті події справжньою Революцією.

4 вересня 1965 року в Києві у кінотеатрі «Україна» по закінченні фільму режисера Параджанова «Тіні забутих предків» (перший показ, прем'єра) на сцену зали вийшли з протестними виступами, що осуджують комуністичну владу і російщення України, В'ячеслав Чорновіл, Іван Дзюба, Василь Стус, інші молоді тодішні "майданники".

Ось як згадує ту подію професійний літературознавець та історик культури Роман Корогодський:

«1965 рік. Кінотеатр «Україна». Прем’єра фільму «Тіні забутих предків». Іван Дзюба повідомляє про арешти української творчої інтелігенції. Що здійнялося в залі! А на естраді! Ґебешники кричать: «Провокація!». Ввімкнули гучномовці, щоб заглушити Дзюбу. І тут у двох проходах з’являються Василь Стус і Славко Чорновіл і закликають глядачів на знак протесту встати. Встала купка людей. Я оглянувся - може 50-60 людей стояли. Зал був набитий: 800 місць… Але факт відкритого протесту відбувся» (Лідер, «Сучасність», №4, 2003.).

Режисер фільму «Тіні забутих предків» Сергій Параджанов підтримав цей протест.

Почалися переслідування організаторів та учасників виступу в кінотеатрі, поневіряння без роботи і врешті строки ув'язнення в совітських таборах для політичних противників режиму.

По суті для Києва та й тодішньої України (Української Совітської Соціялістичної Республіки - УССР) кінотеатр «Україна» став тим самим, що й тюрма-фортеця Бастилія для Парижа, зруйнована революційним французьким народом, тому що у кінотеатрі відбувся перший досить багатолюдний і наперед зорганізований опозиційний протест тодішньої  української інтелектуальної молоді проти репресій та арештів, здійснюваних російським комуністичним режимом Брежнєва - новопризначеним після скинення у жовтні 1964 року Хрущова з його політичною відлигою - керівника Компартії та СССР. Перший протест в історії УССР!

Після цього «Майдану-1965» за ґрати потрапили Іван Світличний, В'ячеслав Чорновіл, брати Михайло та Богдан Горині, Василь Стус.

Ініціяторами акції були Іван Дзюба, Василь Стус та В’ячеслав Чорновіл...

...4 вересня 1965 року мені виповнилося 9 місяців (я 2 січня 1965 року народження). А в листопаді 1989 року я був уже новонаверненим у Державність і Націоналізм 24-річним юнаком. Я поглинав українську вільну пресу, я відкривав правдиву історію України, я вже був знайомий з дисидентами Петром Розумним та Іваном Сокульським, що повернулися були з ув'язнення з совітського ГУЛАГу, десь з-за Уралу! Я вже чув від свого партійного по УГС (Українська Гельсинська Спілка) товариша (вчителя історії віком тоді за 50 років) Владислава Вейссенберга (шведське, не жидівське прізвище) цю історію про акцію в київському кінотеатрі «Україна», я вже читав про цей протест.

І от десь у листопаді-грудні 1989 року, а, можливо, навесні 1990-го, у Дніпродзержинську (тепер місто Кам'янське) Дніпропетровської области у кінотеатрі «Аврора» (нижче залізничного вокзалу та недалечко від автовокзалу, місцеві знають де стояв кінотеатр) я з гуртом українських громадських діячів (пам'ятаю, були Валерій Чорномаз, Юрій Ясенчук, Костянтин Харагезов; утім, список може бути неповним або помилковим, адже стільки минуло вже літ!.. Але Ясенчук точно був!), відвідав у кінотеатрі «Аврора» кінопоказ якогось антикомуністичного фільму, вже й не пригадаю якого, можливо, «Холодное лето пятдесят третьего...» (1987 рік, перший показ у квітні 1988 року, СССР, «Мосфільм», режисер-постановник Алєксандр Прошкін).

І от по закінченні фільму, щойно запалилося світло, я зірвався на ноги та емоційно, політично, ідеологічно збурений післяфільмовою напругою, керований ненавистю до існуючої совітської держави (а Союз іще існував, розпався у серпні 1991-го, ще провідну ролю у країні грала єдина політична партія - комуністична), увірувавши в тодішню націонал-українську ідею, що вирувала в головах націонал-неофітів, за прикладом «майданівців» київського кінотеатру 1965 року, як закричу у весь голос на всю залу українською: «До суду комуністичну партію! Судити комуністів! За самостійну Україну!!»...

Цей мій патріотичний антикомуністичний експромт ніби налякав присутніх своєю гучністю та несподіваністю. Ближні глядачі, що були підвелися вже, ніби присіли й вклякли. Навіть мої однопартійці-українці вражено завмерли...

Ми вийшли з кінотеатру. Багато хто, йдучи у справах геть, все озирався на наш український гурт, що стояв біля «Аврори» та обговорював мій вчинок...

Ні, нічого не пішло намарне, навіть кінотеатрівський «Майдан» 1965 року! Приклад революціонерів-шістдесятників зміцнив мій дух націоналіста. Але наприкінці 1989-х за такі вигуки вже не саджали до тюрми. Та якби я був дорослим чи молодим у 1965 році, то я знаю - мій юнацький запал, віра і патріотизм, чим палало моє серце у далекім 1989-тім році, кинули б мене в кінотеатрі «Україна» в Києві на підтримку гурту цих сміливців, цих революціонерів-шістдесятників!..

На світлинах:
Нині у кінотеатрі «Аврора», мені сказали кам'янчани, ніби якийсь склад. А на світлинах - він, той кінотеатр «Аврора», де я 30 років тому, у 1989-му, голосно кричав в народ «До суду компартію Радянського Союзу!!»...
Місто Кам'янське, Дніпропетровська область, нинішній Ювілейний проспект, колишній кінотеатр «Аврора».
Знімкував 31 серпня 2019 року Андрій Якименко.

03.09.2019
©Андрій Якименко