ПОГАНА НАЦІОНАЛЬНІСТЬ. ПОЧАТОК ПРОЗРІННЯ НАРОДУ
Коли українські націоналісти, тобто люди, що мислять національними категоріями, стверджували і стверджують, що всі народи різні, що слід дбати про українців, бо інші народи про нас не подбають, що "Україна для українців!", що москалі (росіяни) і жиди вже кілька століть аж донині є нашими природними ворогами (так, на сьогодні ці народи є загроза й небезпека українцям; зміниться ситуація - зміняться друзі, зміняться й вороги!), то цих щирих і правдивих українців-націоналістів за Совітів розстрілювали (Сталін), згодом ув'язнювали (до і за Брежнєва і після нього), потім тихо ненавиділи їх і не голосували за них під час виборів (вже за Незалежности).
Потрібно було, щоб доля дала нам війну, аби народні маси почали прозрівати...
Ось натрапив на діялог у Фейсбуці.
Не можна авторів-коментаторів назвати націоналістами у звичайному розумінні цього слова.
Але прозріння цих пересічних українських громадян є показовим.
«Irina Podlesnaya:
- Это мы, наивные, считали их [росіян] своими. Те же грабли, что и в 1918 - "брат" не нападет. История никого ничему не учит. Они не просто чужие, они совсем другие. Как другая цивилизация.
Ирина Тарасова:
- Теперь я в этом совершенно уверена. Всегда удивляла разница между ними [росіянами] и нами [українцями], раньше на бытовом уровне, не стану опускаться до описаний, а теперь понимаю, что всё глубже, серьёзнее. Самый жуткий результат противостояния это война, следующий - мысли такого обычного человека, как я, что национальность может быть ,,плохой". Самой страшно от таких мыслей, но они упорно лезут в голову.
Irina Podlesnaya:
- Думаю, что дело не в национальности, а в историческом развитии. Россияне всю свою историю пребывали в рабском положении. Отсюда и менталитет.
Ирина Тарасова:
- Вы меня успокаиваете... А для меня наши гопники даже выглядят смешно и как то несерьезно, а их гопота пугает по полной... Не понимаю. Но боюсь. Даже тут . В гейропах...»
Так, коментаторки є російськомовні.
Так, одну лякає сама думка, якої вона дійшла, яка є спалахом прозріння та усвідомленням, що інший нарід - мова конкретно про росіян - може бути поганим...
Так, друга коментаторка ніби й погоджується, що є погані народи, зокрема такими є росіяни, але ще не може в це повірити, не може усвідомити, що це дійсно так, що такою є генетична вдача російського народу, тому пояснює цю поганість росіян умовами, в яких століттями вони жили...
Ще не розуміють ці активістки соцмереж, що самі умови, в яких живуть росіяни, вони ж і створили, то є їхня народна сутність, то є їхнє природне, звичайне єство і навіть примусово змінивши їхні умови життя, все одно не зможемо змінити їхньої москальської підлої вдачі!
Але процес, як кажуть, пішов.
І доказом безповоротности цього процесу є інші коментарі під дописом, коментарі таких же російськомовних, з російськими прізвищами, українських громадян, дехто з яких є етнічним росіянином, але вже соромиться цієї національности.
«Андрей Тумаков:
- Анатолий, никак не прощать [росіянам], никогда! По хорошему надо со всей этой уродливой Россией разбираться, пока она существует горя всем хватит. Весь вопрос как разбираться?
Леонид Маслов:
- А что повергает меня в шок и в депрессию - это "всенародная поддержка" [у Росії] этого разбоя. Стыдно быть русским.
Владимир Мухин:
- Каинова печать поставлена если не навечно, то на века...
Андрей Лихошерсный:
- И не надо прощать, и забывать не стоит.»
Не забудемо. Не простимо.
А Україна буде українська!
Джерело діялогів:
Фейсбук, Анатолий Коган (Вечный жид), 13 травня 2015 року
13 травня 2015 року
