Перекласти (Translate)

13 березня 2016

МАЙДАННИЙ МАНДАТ

МАЙДАННИЙ МАНДАТ

Революцію Гідности зробила молодь. Усі революції робить молодь. Згадаймо молодих 20-30-річних Фіделя Кастро з його повстанцями-революціонерами Кубинської революції.

Пізно увечері наприкінці грудня 2013 року до мене на мобільний зателефонував 19-річний син-студент Богдан Якименко, дніпропетровець:
- Тату, вгадайте де я зараз?
- І де  ж?
- Я на Майдані!

Виявляється, що син уже кілька днів живе у Києві на Майдані Незалежности. І на Майдані син зустрів 2014 рік.

- А де ж ти спиш? І чим харчуєшся? - питаю.
- Ніч я ночував у Міськраді Києва, спав на матраці, - каже син, - а потім киянин-студент узяв групу таких, як я, до себе додому. А харчуюсь я на Майдані. Тут дуже добре й смачно годують.

19 років хлопцеві! Тоді було. Нині йому скоро 22 роки. Нове - вже наше! - покоління! Патріотичне. Українськомовне.

Коли я мав 19-ть, то у Союзі був глибокий Совок. Російськомовний Університет. Найголовніше, пам'ятаю, питання - добре скласти сесію. Гаразд, нехай не добре, але так, щоб знову заробити стипендію. Ну, решта молодечих питань - гуляння, безтурботність чи дівчата, - то не питання взагалі! Головне - стипендія!

Також на моїй пам'яті студента університету (1982 рік) - війна з Америкою. Так-так! Ми готувались воювати з США. Так само, як готують до війни з Америкою нинішню російську молодь. Якраз помер "дорогий Леонід Ілліч", тобто Брежнєв (листопад 1982 року), наш Генсек - генеральний секретар Компартії - тодішній "президент" Союзу. Брежнєв був для мене вічним! Коли я народився (1965 рік), то Брежнєв був! І все моє життя свідоме (школа, виш) - існує Брежнєв. Він такий же вічний, як і Путін в москалів. І от комуністичний вождь помер... Це значить, ми воюємо з Америкою! Не скористатися з такого випадку напасти Штатам на Союз?! Ніхто інакше й думати не міг! Ми справді вірили у це! Щоправда, чому не вибухла війна, - ця тема зникла, ніби й не було її, одразу як настала сесія з її питанням про стипендію...

Також я пам'ятаю сина вже коли він мав 4 роки. Дніпропетровськ. Трамвай. 1998 рік. Тато, тобто я, давно вже став націоналістом. Свою дитину теж таким виховує. Коли воно мале, то українська мова - головне! Ми їдемо в трамваї й бесідуємо мило. Дитя лопоче українською. Дитя по-українськи мислить! Я відчуваю погляди. І дівчина-студентка, не витримавши, каже: "Как красиво говорит ребёнок по-украински!" (рос.). А я відповідаю: "То говоріть і ви!".

Мені здається, що якби 20 лютого 2014 року доля знов занесла сина до Києва, то він пішов би на Інститутську разом з Героями Небесної сотні...

На доказ участи у Революції Богдан Якименко отримав Мандат. Назвемо його майданним. Революційний документ - майданний Мандат. Нехай цей документ виховує моїх майбутніх онуків!

Ми переможемо Росію у війні!
Не маю сумніву!
Дорогу - тільки молодим!

На світлині:
Майданний Мандат N 10912 від 31 грудня 2013 року на ім'я Якименко Богдан Андрійович, Революція Гідности, Київ, Майдан

13 березня 2016 року

МАРІУПІЛЬ. БОМБОСХОВИЩА. ПОДИХ ВІЙНИ

МАРІУПІЛЬ. БОМБОСХОВИЩА. ПОДИХ ВІЙНИ

Наприкінці квітня 2015 року (трохи менше року тому) я відвідав у родинних справах свого двоюрідного брата Сергія Сімцова (по маминій лінії), котрий мешкає у Маріуполі Донецької области, Україна.

Я вже звітував у соцмережах про цю поїздку (допис "Маріупіль, місто фронтове...").

Тепер публікую світлини у темі "Бомбосховища Маріуполя". Не думаю, що менше ніж за рік у місті біля лінії фронту щось суттєво могло змінитися.

Ось, готуючи цю публікацію, відчув, як на мене знову війнув подих війни... Знаєте, живучи у мирному Дніпропетровську не так гостро відчуваєш ситуацію. Справді. Але коли ходиш Маріуполем, бачиш мирне і зовні безтурботне життя містян (діти граються на майданчиках, люди квапляться у своїх справах тощо) і тут же чуєш далекі вибухи і гуркіт гармат, майже щокварталу бачиш напис "Бомбоубежище" зі стрілкою куди ховатись..., то проймаєшся гострішим відчуттям війни. А маріупільці - вже звикли!

Світлини знято на вулицях Маріуполя наприкінці квітня 2015 року. Я подав загальний вигляд і крупним планом виділив ці написи.

І, знаєте, коли я бачив масу наших вояків (у камуфляжі чи іншій формі, зі зброєю), котрі неквапом зупиняли деякі автівки та перевіряли документи і вантаж, я знову й знову переконувався в вірі: ми переможемо Росію!

На світлинах:
Бомбосховища Маріуполя, Донецька область. Знімкував Андрій Якименко наприкінці квітня-2015.
Публікується уперше.

13 березня 2016 року