Перекласти (Translate)

07 серпня 2017

МАРІУПІЛЬСЬКИЙ ЩОДЕННИК. АЗОВСЬКЕ НЕБО

МАРІУПІЛЬСЬКИЙ ЩОДЕННИК. АЗОВСЬКЕ НЕБО

Наприкінці липня 2017 року пробув разом із сином Богданом (23 роки) у Маріуполі, Донецька область. Поєднав родинні зв'язки з відпочинком. У Маріуполі живе мій 2-юрідний брат Сергій Сімцов (55 років), небіж (племінник) моєї мами (76 років). Моя мама Любов і Сергіїв батько Василь є рідними братом і сестрою. Василь Сімцов, мій дядько, вже кілька років як помер.

Тиждень відпочинку в Маріуполі (24-28 липня 2017 року), прифронтовому місті, надав мені і синові багато кіно-фото матеріялу.

Тому розпочинаю цикл дописів під загальною назвою "Маріупільський щоденник".

На світлинах:
Азовське море, Азовське небо, селище Мелекине, 20 км на захід від Маріуполя, Донецька область, Україна.
Знімкував 26 липня 2017 року Андрій Якименко.

Люблю простір і безмежжя, небо, хмарки, море, сонце!
:)

07 серпня 2017 року

МАРІУПІЛЬСЬКИЙ ЩОДЕННИК. МЕЛЕКИНЕ - ЦЕ УКРАЇНА!

МАРІУПІЛЬСЬКИЙ ЩОДЕННИК. МЕЛЕКИНЕ - ЦЕ УКРАЇНА!

Наприкінці липня 2017 року пробув разом із сином Богданом (23 роки) у Маріуполі, Донецька область. Поєднав родинні зв'язки з відпочинком. У Маріуполі живе мій 2-юрідний брат Сергій Сімцов (55 років), небіж (племінник) моєї мами (76 років). Моя мама Любов і Сергіїв батько Василь є рідними братом і сестрою. Василь Сімцов, мій дядько, вже кілька років як помер.

Тиждень відпочинку в Маріуполі (24-28 липня 2017 року), прифронтовому місті, надав мені і синові багато кіно-фото матеріялу.

Тому розпочинаю цикл дописів під загальною назвою "Маріупільський щоденник".

На світлинах:
Знімковано 26 липня 2017 року, Азовське море, селище Мелекине, 20 км на захід від Маріуполя, Донецька область, Україна.
Знімкуються Андрій Якименко-батько та Богдан Якименко-син.

Гуляючи із сином селищем Мелекиним побачили національно-український стенд мапи України. Сподобалося, зазнімкувалися. Мелекине - це Україна!

От тільки хто такий той Влад Валов, що виготовив стенда, ми не взнали. Напевне, Влад своїй вередливій коханій надав відпочинок у Мелекиному, а не в Каліфорнії, як вона того бажала. Тому цей вигадливий Влад, мабуть, для примхливої коханої втановив цей стенд з поясненнями, щоб вона знала, що гуляє на Донбасі, а не в Каліфорнії. Хоча спека була така, як у сонячній Каліфорнії, їй-богу!

Отож, усі ознаки Каліфорнії і США є у сонячному Мелекиному, навіть той же Бостон*, ги.
:)
* Бостон - місто у північно-східній частині США, столиця штату Массачусетс. Це найбільше місто штату і неформальна столиця Нової Англії, а також потужний порт на березі Атлантичного океану
(Вікіпедія).

Влад Валов пояснює своїй коханій відмінність України й США:

"Мелекино, любовь моя,
Это Донбасс, а не Калифорния.
Влад Валов."
:)

07 серпня 2017 року



МАРІУПІЛЬСЬКИЙ ЩОДЕННИК. МОГИЛА КОНТРРОЗВІДНИКА

МАРІУПІЛЬСЬКИЙ ЩОДЕННИК. МОГИЛА КОНТРРОЗВІДНИКА

Наприкінці липня 2017 року пробув разом із сином Богданом (23 роки) у Маріуполі, Донецька область. Поєднав родинні зв'язки з відпочинком. У Маріуполі живе мій 2-юрідний брат Сергій Сімцов (55 років), небіж (племінник) моєї мами (76 років). Моя мама Любов і Сергіїв батько Василь є рідними братом і сестрою. Василь Сімцов, мій дядько, вже кілька років як помер.

Тиждень відпочинку в Маріуполі (24-28 липня 2017 року), прифронтовому місті, надав мені і синові багато кіно-фото матеріялу.

Тому розпочинаю цикл дописів під загальною назвою "Маріупільський щоденник".

На світлинах:
Знімковано 27 липня 2017 року, Старокримське кладовище, м. Маріупіль, Донецька область, Україна.
Могила контррозвідника СБУ Олександра Хараберюша.
Світлина Олександра Хараберюша.
Андрій Якименко віддає унсовським рухом честь і славу загиблому співробітникові СБУ Олександрові Хараберюшу.

Відвідавши могили моїх тітки й дядька - Сергійових батьків - ми вже рушили з кладовища. На виїзді Сергій, 2-юрідний мій брат, сказав, що онде похований Хараберюш, СБУшник, якого у березні було вбито вибухівкою в машині. Я безумовно захотів відвідати могилу.

З Вікіпедії:
"Хараберюш Олександр Іванович (13 жовтня 1977, Донецьк, Українська РСР - 31 березня 2017, Маріупіль, Україна) - український контррозвідник, полковник Служби безпеки України. Позивний Душман. Загинув під час російсько-української війни внаслідок терористичного акту.

До початку російської збройної агресії проти України Олександр Хараберюш мешкав із сім'єю у Донецьку. Працював на посаді заступника начальника Головного відділу контррозвідки Управління СБУ в Донецькій області. У червні 2014 року особовому складу Управління було надано наказ евакуюватися з Донецька. Частина співробітників перейшла на бік російсько-терористичних угруповань. Олександр Хараберюш вивіз сім'ю до Маріуполя, де продовжив службу у контррозвідці УСБУ в Донецькій області.

Полковник Хараберюш був одним із найрезультативніших українських контррозвідників, викрив і затримав близько 80 російських агентів і терористів, зіграв ключову ролю у виявленні та викритті трьох зрадників у рядах Донецької СБУ (в тому числі співробітника контррозвідки і шифрувальника), завербованих російською розвідкою - Третяка, Никифорова, Косяка. Брав участь у резонансній операції з пошуку та затримання диверсійної групи Мангуста, яка 9 травня 2014 року влаштувала атаку на міське управління міліції у м. Маріуполі і спровокувала масові заворушення, що призвело до численних жертв, у тім числі і серед мирного населення.

31 березня 2017 року полковник Хараберюш загинув у результаті вибуху автомобіля у Центральному районі міста Маріуполя. Підрив автомобіля попередньо кваліфіковано як терористичний акт, пов'язаний з професійною діяльністю загиблого. 2 квітня 2017 року з офіцером СБУ прощалися в Маріуполі. Під час прощання Голова СБУ Василь Грицак зазначив, що Олександр Хараберюш був одним з найкращих контррозвідників в Україні. Голова СБУ від імені Президента України вручив батькові Олександра орден "За мужність" 1-го ступеня, яким посмертно нагороджено його сина. Поховано Олександра Хараберюша на Центральній алеї Старокримського кладовища Маріуполя.

Голова Служби безпеки України Василь Грицак сказав під час прощання з контррозвідником:
"Я впевнений, що загибель Олександра - справа рук терористів, боротьба проти яких стала справою його життя... СБУ зробить усе, щоб знайти та покарати винних. Борги ми віддаємо швидко... Родина нашого співробітника отримає від Служби повну підтримку. Ми не полишаємо своїх у біді".

В Олександра Хараберюша  залишились батьки, дружина та дві доньки, Вероніка і Олександра. Молодшій доньці всього два роки. Батько Олександра - Іван Федорович Хараберюш - полковник поліції, доктор юридичних наук, професор кафедри права та публічного адміністрування Маріупільського державного університету. Він також переїхав з Донецька до Маріуполя, раніше викладав у Донецькому юридичному інституті МВС.

Обставини підриву автомобіля полковника контррозвідки у Маріуполі:

31 березня 2017 року о 8:35 год. у Центральному районі міста Маріуполя на перетині проспекта Металургів та вулиці Кафайської, неподалік ринку "Едельвейс", стався вибух автомобіля Тойота Ленд Крузер, за кермом якого перебував Олександр Хараберюш. За словами очевидців, автомобіль від'їхав від крамарні меблів, повільно рухався, і в 100 метрах від крамарні пролунав вибух. Водія викинуло з машини, він помер на місці. Першими на місці події опинилися співробітники Центрального відділу поліції Маріуполя, які почули звук вибуху на вулиці.

За фактом вибуху відкрито кримінальне провадження з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 1 статті 258 "Терористичний акт" Кримінального кодексу України, яке перебуває у провадженні Служби безпеки України.

За повідомленням Генерального прокурора України Юрія Луценка, вибухом полковникові відірвало обидві ноги, і він помер від втрати крові. Начальник Головного Управління Нацполіції в Донецькій області В'ячеслав Аброськін заявив, що теракт могла влаштувати ДРГ (диверсійно-розвідувальна група) так званої "ДНР" ("Донецької Народної Республіки"). І додав, що на території Маріуполя і всієї Донецької области посилюється режим несення служби поліцейськими підрозділами.

Слідством установлено, що машину було підірвано за допомогою радіокерованої магнітної міни. Жінка-терористка, котра вночі встановила міну під сидіння водія, мала спільників."
(Вікіпедія)

Я людина невійськова. Коли мене призвуть або змобілізують, мене потрібно бути вчити на пілота, гармаша або танкіста тощо. Одразу у війську я зможу служити лише воєнюристом, спецслужбістом або пропагандистом ("агітатор-пропагандист" - нині це посада заступника командира з виховної роботи).

Але мої уявлення про розвиток Держави, владу і державне будівництво, армію і Збройні сили України, її спецслужби тощо підживлюються та існують завдяки моєму Націоналізмові і твердій Вірі в Україну. Тому я з великою повагою і вдячністю ставлюся до військовиків, армійців, спецслужбістів тощо.

Ось чому я підійшов до могили майже 40-річного особисто невідомого мені Контррозвідника і унсовським рухом, як колишній член УНА-УНСО - викинутою уперед рукою з кулаком - віддав загиблому належну йому честь і славу!

Примітка:
Мною подано до Уряду України скаргу щодо невпорядкованости могили контррозвідника.

07 серпня 2017 року