І МІЙ ДЕНЬ ТЕЖ
Нині День вихователя, 27 вересня, щороку. Вважається святом усіх вихователів та всіх дошкільних працівників. День неофіційний, але від цього не менш важливий.
Еге, було таке в моїм житті... З 19 років і аж до десь 26 (нині мені 53) щороку (здається, є один виняток) їздив працювати в піонерські табори. Тоді ще існував Союз і "всьо лучшеє - дєтям". Спочатку їздив як вожатий, згодом вихователем.
Першого разу, коли я був на 2 курсі Університету (19 років віку, 1984 рік), мусив їхати і зміну (4 тижні) бути піонервожатим, для оцінки з педпрактики. Поїхав примусово, навіть не хотів, та мусив...
Крим, Євпаторія, піонертабір "ім. Юрія Гагаріна" (майже завжди був "Гагарін", під кінець уже були "Алые паруса"). Дали мені загін 10-12-річних дітлахів (30 душ...), наді мною вихователька (тітка десь під 40 років, гм..., то я нині дядько? ги!), я в червонім галстуці (ну, піонервожатий же!). Ранкові і вечірні лінійки, удень Чорне море (два рази на пляжі, всім дітям бути у панамках!), сонний час (усім дітям спати!), п'ятиразове харчування (боже!), день (увечері) кіно, день (увечері) дискотека, потім аж до 23 години (а було й до півночі), коли діти сплять, ти сидиш з іншими вожатими на нараді у начальниці табору (сувора така радянсько-комуністична жінка), розбираються "польоти", а ти куняєш, тебе хилить в сон...
І я... полюбив таку роботу! А що треба? Юність, молодість, засмага, Крим, море Чорне (не Азовське ж!), дівчата, флірти (інколи любов) і дискотеки! А між цими розвагами, як доважок, ще й чужі діти (почав з 10-літніх, мав і 16-17-літніх), досвід виховання й педагогіки. Безкоштовні екскурсії-походи, безкоштовне харчування-проживання, та ще й така-сяка зарплата! І я щороку їздив працювати в табори, аж до розвалу Союзу.
Востаннє був я вихователем в "Алых парусах" у Євпаторії, у червні-липні 1989 року.
Е-е-х, де мої роки юнацтва!..
Тому День вихователя - і мій день!
27.09.2018
