РОЗКВІТАЙ ЖЕ ВЕСЕЛКОВО!
Нині - День української мови.
Здається, вже десь чув, тому сьогодні мені лунає в голові:
"Розквітай же веселково, українська рідна мово!" (©).
Так, мелодійність, м'якість і багатство Мови української відзначають усі у світі. І третє місце серед мов на конкурсі в Італії, здається у 1929 році, і сотні тисяч слів, навіть більше, ніж москальських тощо.
От зараз мені асоціятивно з подією вигулькнув із глибин пам'яти дитячий спогад. Мені десь 4 роки (це 1969 рік, зараз мені 53 роки), я сиджу на підлозі у кімнаті нашої сім'ї, граюся. Ми тоді жили "по уплотнєнію" на вулиці Арсенічева (тепер вулиця Васильєвська) міста Дніпродзержинська, тепер місто Кам'янське, Дніпропетровська область, у трикімнатній квартирі, у кожній кімнаті по сім'ї, а ванна, кухня, убиральня, коридор - все спільне. Я майже не чув української мови, хіба згодом тільки від бабусі Стеші, батькової мами (царство їй небесне!), що із села у час хрущовського руйнування "неперспективних сіл" переїхала наприкінці 1950-х років до Дніпродзержинська, на околицю, і я в бабусі інколи бував. Ясла і садок - російськомовні, як і населення міста. Коротше, чув-розмовляв я мовою чужою. І це попри батька, що до підліткового віку жив у селі на Кіровоградщині (центральна, степова Україна) і не знав російської (він мені таке розказував), але роки у міському російськомовному середовищі таки змінили його мову... Так от, сиджу я на підлозі, граюся, а телевізор, чорно-білий, із малим проти нінішніх екраном, щось там балакає доросле. Ну, новини, мабуть, щось інше, дитя сенсу передачі не розуміє. Тут підходить мама і ручкою на телевізорі перемикає канал-програму (звісно, дистанційних перемикачів тоді не було). І я почув... якусь приємну, дивну і м'яку, зовсім іншу, ніж я постійно чув, мову. Як зараз бачу: жіночка-дикторка, здається були новини, щось говорить. Я сенсу того втямити не годен, бо малий, але я підвів навіть голову на телевізор і зауважив собі, що ця мова (я тоді і слова такого, "мова", не розумів, не знав) якась м'яка проти гострої й різкої, яку я чув на іншому каналі телевізора якусь мить тому... Усвідомлення себе українцем, навернення в українство, мовна українізація прийшли до мене згодом, уже у молодому віці...
То от що я скажу про українську мову:
- українська мова - мова наших предків, наша мова, і нащадків
- в Україні єдиною державною мовою є і буде виключно мова українська
- більше того, мовою населення, армії, поліції, преси, навчання, науки, спілкування, вулиці, тюрем тощо (тобто, не лише в держорганах) буде українська мова
- нинішнє ненавернене в українство покоління українців та інших етносів, що розмовляє-мислить російською, іншими мовами (мадярською, румунською, польською тощо), з мозку яких неможливо випекти розуміння і знання чужої мови, вимре, а нове покоління буде народжуватися й жити в українськомовному середовищі і мислитиме українською мовою
- нові покоління людей в Україні та на завойованих нами у майбутньому землях мислитиме українською мовою, це буде їхня рідна мова, мова снів, розмовна мова, мова спілкування, мова, яку вони розуміють
- решта мов світу (англійська, російська, європейські, азійські, африканські тощо мови) вивчатимуться у школах і вишах як іноземні і виключно на словниково-граматичній базі української мови - для професійно-практичної мети (перекладацтво, допити полонених, перший етап несення новим народам нової віри - Українства тощо)
- і житиме Мова українська вічно, ставши єдиною мовою землян!
Розквітай же веселково, українська рідна мово!
09.11.2018
