ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ'ЯТИ!

Сьогодні, 24 листопада, о 16 год. запали свічку пам'яти у вікні на вшанування померлих від Голодоморів в Україні.

КОЛИ МИ ПЕРЕМОЖЕМО КОРУПЦІЮ

КОЛИ МИ ПЕРЕМОЖЕМО КОРУПЦІЮ

КРАЇНА ДУРНІВ

КРАЇНА ДУРНІВ

ПРО БЄНЮ КАЛОМОЙШУ

ПРО БЄНЮ КАЛОМОЙШУ

ЗАСУШЕНИЙ УКРОП ГЕРБАРІЮ

ЗАСУШЕНИЙ УКРОП ГЕРБАРІЮ

11 листопада в політичній партії "Укроп" (УКРаїнське Об'єднання Патріотів) відбулися внутріпартійні вибори кандидата на президентські вибори в Україні 2019 року. Як і було спочатку зрозуміло - від утеклого зі Швейцарії в Ізраїль "українця" в пейсиках і з кіпою на макітрі Ігоря Коломойського кандидатом піде нинішній народний депутат Олександр Шевченко. Так-так, це той, що "Буковель", гірськолижний курорт у Карпатах, тримає.

Зрозуміло, що Укроп - це жидівський проєкт в Україні. Тепер українська мова виступів на партійних зборах-з'їздах не є визначальним чинником українства. От нардеп Андрій Денисенко на Укропі проголошує українською (досить грамотно, сучасною літературною мовою, інколи з прикрими русизмами), але антидержавні та антиукраїнські промови.

Коломойський, як бачимо, вкладає гроші в кандидатку Тимошенко (путінська партія "Батьківщина", та, що проросійська Родіна) та в коломойську партію "Укроп" (кандидат Шевченко). Чому саме так? Тому, що Коломойський вірить (і хоче здійснення), що Тимошенко стане президенткою. А в Шевченка-президента Коломойський геть не вірить. Йому треба просто мати свою власну партію. А за законодавством якщо партія десять років поспіль не бере участи у президентських виборах (тобто, дві виборчі кампанії підряд), то така партія ризикує бути розпущена судом як фактично неіснуюча. Два яйця у Коломойського - в два кошики. Розумно, ги.

Андрій Денисенко на партійно-президентських виборах в Укропі, блюзнірськи прикриваючися пам'яттю загиблих героїв Небесної Сотні та непокаранням вілкулів-новінскіх всяких (Андрію, а хіба це не твої недавні дружбани Корбан і Філатов у 2014-му клялися їх покарати?!), отож Андрій Денисенко ідеологічною маячнею обґрунтував доцільність існування партії Укроп і висунення від неї кандидатом у президенти нардепа Шевченка.

Мовляв, нинішня влада (завбачливо Денисенко вже не верещить, як раніше, ще у 2016-му, про "диктаторський режим Порошенка"), отож, нинішня влада "загрузла в корупції" (жодних прикладів корупції саме серед представників державної, не місцевої, влади, але то пусте), тому, крім зовнішнього ворога, Росії, крім зовнішнього фронту, маємо внутрішнього ворога - внутрішній фронт (я чую перегук зі свободівсько-нацдружинським верещанням про "режим внутрішньої окупації"), а тому, "логічно" виводить Денисенко, за Коломойські грошики ми чимчикуємо Третім шляхом. Ну, про Коломойські грошики Денисенко не казав, це я роз'яснюю народові сенс виступу. От ми підемо Третім шляхом, каже Денисенко, зметемо "корупційний режим нинішньої влади", самі сядемо у владні крісла, а потім розправимося з ворогом зовнішнім...

Отож, прозоро бачимо ідеологію Укропу: виступити своїм внутрішнім фронтом проти воюючої влади Порошенка, а потім... України як держави вже не буде!..

Еге, багато корисних ідіотів Коломоя пригріто у жидівській партії Укроп! "Владі не вдалося засушити Укроп!", - радісно метафорує Денисенко, не усвідомлюючи, що зі сторони він сам виглядає як засушена стеблина із гербарію.

17.11.2018

АНТИДЕРЖАВНІ ЮРИСТИ

АНТИДЕРЖАВНІ ЮРИСТИ

Я вже писав про народно-юридичне прислів'я "Де два юристи, там три думки".

Непричетним до правової діяльности важко це зрозуміти. "Я тебе, адвокате, найняв, то виграй мені справу, хоч лусни!", - така філософія пересічної людини. І пусте, що клієнт не надав усіх документів, не розказав усю підноготню своєї справи, ще задовго до адвоката наламав там собі таких дров (шкідливі листи, розписки, договори), що геній юриспруденції ну ніяк не виграє на користь клієнта, хіба що за великий хабар судді, але то вже не буде чесним, прозорим, законно-щирим правосуддям та юриспруденцією.

А чому два юристи - три думки (мовляв, навіть юристи ніяк не дійдуть спільної, однієї, думки)? Тому, що на судовому процесі, незалежно від фактичної кількости, є, умовно кажучи, три юристи (всі вони закінчили, умовно, той же самий юридичний інститут): прокурор, суддя, адвокат. І кожен з цих трьох юристів посилається на ті ж самі обставини справи, ті ж самі докази, що є у справі, на ті ж самі закони, але кожен з цих трьох юристів логічно виводить різний правовий висновок, аж до протилежного! Прокурор просить ув'язнити невинного, адвокат просить виправдати винного, але останню крапку у справі виносить третій юрист - суддя.

І тут ми підходимо до геніяльного у своїй парадоксальності розуміння: хоч яке б рішення прийняв суддя, воно буде законним! Тому, що закон, держава надала цій людині, яка має юридичну освіту, тобто є фахівцем у галузі права, владні повноваження ім'ям України визнати, умовно, цю людину або злочинцем (хуліганом, убивцею, сепаратистом тощо), або невинним, чесним громадянином! Повторюю: усе це буде обґрунтовуватися тими ж самими матеріялами справи!!

Тоді постає питання: а що, у кінцевому підсумку, крім матеріялів справи, впливає на судове рішення, вирок, ухвалу, постанову (залежно від типу справи: цивільна, кримінальна, адміністративна, господарська - різні назви кінцевих документів)? Матеріяли ж справи однакові для всіх, але у прокурора й адвоката - протилежні прохання до суду! І ми мусимо дійти висновку, що остаточну крапку у прийнятті рішення суддею є його... ідеологія! Ідеологія судді! Якщо суддя в душі сепаратист (попри зовнішню "українську державність": мантія, на грудях на ланцюгу суддівський знак із тризубом, за спиною в підставці синьо-жовтий прапор тощо), то цей суддя-сепаратист законно (законно!) виправдає вбивцю-сепаратиста неодмінно! А якщо суддя - український патріот, я вже не кажу - націоналіст, то попри прохання прокурора-сепаратиста, такий суддя винесе законний (законний!) вирок сепаратистові! Загалом, ідеологія, яку сповідує кожен з трьох юристів справи (прокурор, суддя, адвокат) і є тією точкою відліку, тим наріжним каменем, що визначають правову позицію прокурора, адвоката, судді у справі!

От я, наприклад, ні за яку б суму не погодився б адвокатствувати на процесі проти президента-втікача, державного зрадника Януковича (а от прокурором на цьому процесі проти Януковича - залюбки!). Але ж законом, навіть убивці, на судовому процесі надається адвокат, який просто зобов'язаний, і це вимога закону, захищати свого підзахисного! Тобто, адвокати, які, як ми бачимо з Януковицького процесу, затягують справу, їздять до Москви по гроші та консультації, виправдовують дії Януковича, не тільки за вимогою адвокатської професії, а навіть у своїй душі є такими ж державними злочинцями, зрадниками, сепаратистами, як і їхній підзахисний - Янукович! І вже зараз, наперед, ще до судового вироку, я авторитетно заявляю, що в разі виправдання судом Януковича або зменшення його провини, весь склад суду теж буде антидержавним, злочинним, зрадницьким, а судді будуть посіпаками й пособниками сепаратистів і ворожої держави - Росії!

Тому заявляв, заявляю і заявлятиму постійно: визначальним чинником у судочинстві, правосудді, взагалі в юриспруденції є ідеологія, яку сповідує юрист (прокурор, суддя, адвокат)! А законодавство (закони, постанови, кодекси, укази), яким обґрунтовує свою правову позицію у справі кожен юрист (прокурор, суддя, адвокат), є просто правовим інструментом, факультативним знаряддям, за допомогою якого юрист (прокурор, суддя, адвокат) впроваджує, втілює в життя сповідувану ним ідеологію!

От я нині побачив новий, свіжий доказ і підтвердження всього того, про що написав у цьому дописі! Суддю Цокол, яку Вища Рада Правосуддя (ВРП) за виправдання і звільнення з-під варти сепаратистів і державних злочинців, за інші прогріхи у судочинстві, відсторонила від посади, почала захищати "юридична громадськість", розсилаючи протестні листи, дописи у соцмережах, заяви в усі органи держави. Авторитетно заявляю, що всі юристи-підписанти, всі учасники цього протесту, всі, хто захищає подібних цоколів, є антидержавниками, сепаратистами, злочинцями, посіпаками і блюдолизами Москви! Я не належу до цієї антиукраїнської юридичної "апщєствєнності"!!

Ідеологію Українства і українського Державництва, ідеологію Націоналізму - запровадити в законодавство! І тоді ми через ідеологічне решето Національних Законів відсіємо усю гнилу полову російства, сепаратизму і ворожих до України антидержавних юристів!

Додатки:
Ось, подаю скрини полеміки на підтвердження цього допису. Із трьох юристів - тільки один Якименко підтримав рішення про відсторонення судді Цокол і осудив антидержавну активність на захист цієї судді. Звертаю увагу на цих "ківаловських птєнчіков" - усі вони з Одеси і закінчили Одеський юридичний університет ректора Ківалова, голови януковицької ЦВК часу Помаранчевої революції, злісного прихильника Русского міра... І ще одне: усі вони... російськомовні! Хіба це все не є признанням у нелюбови до України?!

26.10.2018

БІЙЦІ НОВОГО ФОРМАТУ

БІЙЦІ НОВОГО ФОРМАТУ

Ось, знімковано 10 листопада 2018 року в електричці Дніпро-Синельникове. Сили Спеціяльних Операцій запрошують до своїх лав. Слід заповнити заяву на сайті www.sof.mil.gov.ua і потім перевірити себе чи годен ти служити в ССО.

Стань бійцем нового формату!

На світлині:
Знімкував 10.11.2018 Андрій Якименко, м. Дніпро, електричка Дніпро-Синельникове.

14.11.2018

НЕ ДОПИСАВ...

НЕ ДОПИСАВ...

Ось, щойно побачив. На стіні поштового відділення якийсь активіст або група патріотичної молоді балончиком написали:
"Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить вик...". Тобто, логічно розуміємо, що завершення мало бути: "...виключно українському народові". Ну, не дали патріотові закінчити напис або з якихось інших причин (закінчилася фарба в балончику тощо) патріот не дописав цитати.

Але для нас, східної України, тут важливо зауважити, і це особисто мені кинулося в очі, два моменти.

Перший: це не напис "Коля+Галя=любовь", а фактично цитата з Конституції. Молодь читає законодавство! Молодь мислить правовими категоріями!

І другий момент: напис зроблено... українською мовою! Для сходу України (місто Кам'янське російськомовне) це є знаковий момент, що кидається в очі. Іде, іде таки українізація державою! Таки нові покоління всотують державну мову, починають мислити й писати українською!

На світлинах:
Щойно зазнімкував Андрій Якименко (10.11.2018). Місто Кам'янське, Дніпропетровська область, пошта на вулиці Ковалевича.

10.11.2018

РОЗКВІТАЙ ЖЕ ВЕСЕЛКОВО!

РОЗКВІТАЙ ЖЕ ВЕСЕЛКОВО!

Нині - День української мови.
Здається, вже десь чув, тому сьогодні мені лунає в голові:
"Розквітай же веселково, українська рідна мово!" (©).

Так, мелодійність, м'якість і багатство Мови української відзначають усі у світі. І третє місце серед мов на конкурсі в Італії, здається у 1929 році, і сотні тисяч слів, навіть більше, ніж москальських тощо.

От зараз мені асоціятивно з подією вигулькнув із глибин пам'яти дитячий спогад. Мені десь 4 роки (це 1969 рік, зараз мені 53 роки), я сиджу на підлозі у кімнаті нашої сім'ї, граюся. Ми тоді жили "по уплотнєнію" на вулиці Арсенічева (тепер вулиця Васильєвська) міста Дніпродзержинська, тепер місто Кам'янське, Дніпропетровська область, у трикімнатній квартирі, у кожній кімнаті по сім'ї, а ванна, кухня, убиральня, коридор - все спільне. Я майже не чув української мови, хіба згодом тільки від бабусі Стеші, батькової мами (царство їй небесне!), що із села у час хрущовського руйнування "неперспективних сіл" переїхала наприкінці 1950-х років до Дніпродзержинська, на околицю, і я в бабусі інколи бував. Ясла і садок - російськомовні, як і населення міста. Коротше, чув-розмовляв я мовою чужою. І це попри батька, що до підліткового віку жив у селі на Кіровоградщині (центральна, степова Україна) і не знав російської (він мені таке розказував), але роки у міському російськомовному середовищі таки змінили його мову... Так от, сиджу я на підлозі, граюся, а телевізор, чорно-білий, із малим проти нінішніх екраном, щось там балакає доросле. Ну, новини, мабуть, щось інше, дитя сенсу передачі не розуміє. Тут підходить мама і ручкою на телевізорі перемикає канал-програму (звісно, дистанційних перемикачів тоді не було). І я почув... якусь приємну, дивну і м'яку, зовсім іншу, ніж я постійно чув, мову. Як зараз бачу: жіночка-дикторка, здається були новини, щось говорить. Я сенсу того втямити не годен, бо малий, але я підвів навіть голову на телевізор і зауважив собі, що ця мова (я тоді і слова такого, "мова", не розумів, не знав) якась м'яка проти гострої й різкої, яку я чув на іншому каналі телевізора якусь мить тому... Усвідомлення себе українцем, навернення в українство, мовна українізація прийшли до мене згодом, уже у молодому віці...

То от що я скажу про українську мову:
- українська мова - мова наших предків, наша мова, і нащадків
- в Україні єдиною державною мовою є і буде виключно мова українська
- більше того, мовою населення, армії, поліції, преси, навчання, науки, спілкування, вулиці, тюрем тощо (тобто, не лише в держорганах) буде українська мова
- нинішнє ненавернене в українство покоління українців та інших етносів, що розмовляє-мислить російською, іншими мовами (мадярською, румунською, польською тощо), з мозку яких неможливо випекти розуміння і знання чужої мови, вимре, а нове покоління буде народжуватися й жити в українськомовному середовищі і мислитиме українською мовою
- нові покоління людей в Україні та на завойованих нами у майбутньому землях мислитиме українською мовою, це буде їхня рідна мова, мова снів, розмовна мова, мова спілкування, мова, яку вони розуміють
- решта мов світу (англійська, російська, європейські, азійські, африканські тощо мови) вивчатимуться у школах і вишах як іноземні і виключно на словниково-граматичній базі української мови - для професійно-практичної мети (перекладацтво, допити полонених, перший етап несення новим народам нової віри - Українства тощо)
- і житиме Мова українська вічно, ставши єдиною мовою землян!

Розквітай же веселково, українська рідна мово!

09.11.2018

ДНР ЗОЛОТОЇ ОРДИ

ДНР ЗОЛОТОЇ ОРДИ
(ідеологічне пояснення історичних подій)

Той випадок, коли обговорення допису в коментарях надає ідею для окремого допису.

Віктор Сирота почав був обговорювати мою статтю "Геть московські хрести!" (Фейсбук, 07.11.2018): https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2323510407677172&id=100000547050920.

І я побачив, що потрібно українцям роз'яснити "откудова єсть пошла Рассєя" методом ідеологічного аналізу історичних подій.

Ось мій коментар-відповідь Вікторові Сироті (коментар перероблено й доповнено для мети цього допису):

«Так, було таке (що православний хрест вивищувався над ісламським півмісяцем на перероблених під москво-церкви мусульманських мечетях завойованого Казанського ханства задля демонстрації вищости москво-православ'я над ісламом), але: у всьому МосквоГосударстві (коли чингізханівська Золота Орда  розпалася) сотнями років (~200) точилася боротьба двох ідеологій - ісламу та москвохристиянства (сучасна українська аналогія: українство вивищується, стає державною ідеологієї, ще не закріпленою у Конституції, але фактично провадженою у політиці вищим державним керівництвом, і поступово душить російство-московитство). Взагалі, Москва-держава постала як "ДНР" Золотої Орди, сепаратисти, одним словом. На противагу ісламу в Орді Москві потрібна була інша, "сепаратистська" ідеологія. Держвлада улусу Джучі ("губернія"-улус Джучі - це "Донбас" держави Золота Орда; коли у 14 столітті Орда стала слабшати, почалися відцентрові події у державі, на уламках Золотої Орди утворилися згодом держави: Московське Государство, Кримське Ханство, Казанське Ханство, Астраханське Ханство, Сибірське Ханство; в усіх уламках іслам зберігся як державна релігія, крім Москви, яка ще тоді пішла іншим шляхом і ортодоксальне Константинопільське християнство зредагувала у Московське православ'я), так от, держвлада улусу Джучі придумала право-славних на противагу ісламським право-вірним, а згодом забрала під церкви ісламські мечеті. Все ж архітектура тоді була дорожчою, ніж нині (та й нині недешева), тому мусульманські храми не руйнували, а перетворювали на церкви (звідси у подальшому цибулясті, як у мечетей, бані на московських церквах). Деякий час навіть, коли дві ідеології-релігії у державі не могли здолати опонента, в одній будівлі поперемінно йшли богослужби різних вір (могли стіною чи завісою розділяти храм), тому й хрест і півмісяць на храмі був одночасно. Я не помилився у статті, це не наукова розвідка, розлого не напишеш. І ви праві в уточненні, і в мене - правдивий допис. Просто ваше уточнення стосується на сотні років пізніших подій, коли Московське Государство настільки зміцніло, що пішло збирати землі "Радянського Союзу" - Золотої Орди, несучи свій тодішній "Русскій міръ" на схід, і приєднало собі згодом усі постзолотоординські ханства. :)».

08.11.2018

ЯК МОСКВА ЗАБРАЛА НАШУ ЦЕРКВУ

ЯК МОСКВА ЗАБРАЛА НАШУ ЦЕРКВУ. ХРОНОЛОГІЯ

988
Володимирове хрещення киян, згодом усього населення Руської Землі (тодішня назва держави, яка нині називається Україна)

991
Константинопільським Патріярхатом засновано Митрополію Київську і всієї Руси

1240
монголами Батия захоплено та поруйнувано Київ

1283
резиденцію Київської і всієї Руси Митрополії перенесено до Володимира під Москвою, але назву не змінено: Київська Митрополія

1302
проведено православний собор у Галичині для потреб православ’я у Галицько-Волинському Князівстві (відновлення православної церкви для тодішньої держави нинішніх українців)

1316
створено Литовський Патріярхат для потреб православних Великого Князівства Литовського (у князівстві переважало руське, тобто нині українське, населення)

1325
Митрополію Київську і всієї Руси перенесено з Володимира до Москви, але назву не змінено: Київська Митрополія

1448
Московським Государством Митрополію Київську і всієї Руси самочинно перейменовано на Патріярхат Московський і всієї Руси з одночасним самопроголошенням автокефалії

1589
Константинопільським Патріярхатом визнано автокефалію Московської церкви і затверджено назву Московський Патріярхат

1596
Берестейською Унією (Союзом) об'єднано православну церкву на українських землях тодішньої Речі Посполитої з римо-католицькою церквою - утворено Греко-Католицьку церкву (нині УГКЦ)

1620
Польсько-Литовською Унією в Речі Посполитій створено Православну єпархію (церковно-адміністративну інституцію) для потреб православного населення, тобто українців

1667
Київ та східну Україну підпорядковано Московському Государству (договір з Польщею)

1686
Московським Патріярхатом одноосібно, без погодження з Константинопільським Патріярхатом, визнано Київську єпархію, створену у 1620 році в Речі Посполитій, поза юрисдикцією - усе православне населення церковно підпорядковано Московському Патріярхатові

Так український нарід (незалежно від змін своїх імен: русини, козаки, малороси, українці) втратив власну Церкву і був церковно підпорядкований Москві.

Хронологія не претендує на цілковиту повноту, лише сотні років церковно-політичних процесів втиснено у кільканадцять рядків для загального розуміння питання.

08.11.2018

БУЛО ТА ЗАГУЛО...

БУЛО ТА ЗАГУЛО...

ГЕТЬ МОСКОВСЬКІ ХРЕСТИ!

ГЕТЬ МОСКОВСЬКІ ХРЕСТИ!

Українці навіть не задумуються наскільки глибоко увійшло за сотні років підлеглости московство в українське життя.

Ну, от ми повертаємо собі українську церкву, чекаємо на об'єднання всіх православних церков в одну помісну церкву, чекаємо на томос тощо. При цьому вже повинні розуміти, що богослуження, проповіді, архітектура церковних будівель, навіть хрести буде змінено, повернуто від московських форм до правдиво-православних.

Чи хто задумувався який вид християнства прийняв київський князь (тодішній президент) Володимир Святославович, названий Хрестителем і Великим? У 988 році нами було прийнято православ'я чи католицизм? Розкол християнства на ці дві течії-конфесії стався у 1054 році, тому Володимир прийняв "загальносвітове" християнство, але не від Папи Римського, а від Патріярха Константинопільського. Тоді це було майже рівнозначним хрещенням, ніби зараз ми вважаємо Європу (Євросоюз) і Америку (США) як щось єдине, і так воно і є (демократія, загальнолюдські цінності тощо). Але - пророкую - що через сотні років людство розділиться на "старе" (Європа) і "нове" (Америка) і навіть між ними почнеться міжконтинентальна війна (іще й "середнє" людство може втрутитися - Азія).

Так от, повернімося до хрестів. Володимир прийняв християнство як державну ідеологію і тільки через 66 років у світі відбувся остаточний розкол християнства на конфесії (Велика схизма 1054 року, коли Папа і Патріярх взаємно анатемствували один одного). Згодом було більш-менш однакові до розколу обряди, архітектуру, священицькі ризи тощо еволюційно змінено кожною конфесією. Коли я бачу двох християнських священиків, то я безпомильно за їхнім одягом визначаю хто з них католик, а хто ортодокс.

Тому тепер ми легко бачимо відмінність навіть у канонічних хрестах.

Католики за основу взяли простий, чотирикінцевий хрест. У Євангелії сказано, що саме такий хрест Ісус ніс на своїх плечах до місця страти, тому для католицької християнської церкви чотирикінцевий хрест став атрибутом християнської віри.

Ортодокси (православні християни) підійшли до цього питання набагато ґрунтовніше. Так, на Голгофу Ісус ніс простий хрест. Але на місці страти над головою засудженого до хреста було прибито табличку з його ім’ям ("Ісус назарянин, цар юдейський"), а під ступні прибито підставку-підніжжя (тому Ісус, як правило, має зігнуті у колінах ноги на картинах і хрестах). Повністю готовий для страти хрест прийняв восьмикінцеву форму. Восьмикінцевий хрест - хрест православний.

Цікаво, що за Володимирової епохи таких "хрестових складнощів" ще не було. Хрест, він і є хрест. Навіть на пам'ятникові Володимиру Хрестителю у Києві (збудований 1853 року) князь тримає простий ("католицький") хрест.

Там ще інших відмінностей понапридумувано було чимало. Наприклад, на католицькому хресті Ісус прибитий обома ногами одним цвяхом до хрестового стовпа, а у православних кожну ногу прибито окремо. Нижня поперечина, підставка під ступні страчуваного (нижнє рамено, рамена - плечі), у православного хреста є, у католицького відсутня.

Тобто, католицький хрест однораменний, чотирикінцевий, а православний трираменний, восьмикінцевий.

І от ми підійшли до московського хреста. Ну, "Москва - третій Рим, а четвертому не бувати" - ідеологія московитів ще з Івана Калити. Поступово, усвідомлюючи свою "православну світову місію" після захоплення Константинополя арабами (падіння Константинополя у 1453 році), Московська церква стала змінювати константинопільські канони богослуження, обрядів, одягу священиків, хреста.

Ісусове підніжжя-рамено на московських хрестах стало... скісним. Московити навіть підвели певну "ідеологію" під скісне рамено. Скісне перехрестя з опущеним униз лівим (по відношенню до розіп'ятого Ісуса) кінцем і піднятим вгору правим кінцем уособлює двох розбійників, розіп'ятих разом з Ісусом, один ліворуч, другий праворуч від Ісуса. Той, що розкаявся у гріхах, увірував у Христа-Ісуса і якому Ісус, вже перебуваючи на хресті, обіцяв рай, був праворуч, а той, що сам перебуваючи на хресті, лаяв і глузував з Ісуса, був ліворуч. Отой грішник, що розкаявся (правий) потрапив з Ісусом до раю (кінець поперечини вгору), а інший потрапив до пекла (кінець поперечини униз).

Взагалі, цікавою є не лише вкладувані ідеї-пояснення москалів у "москвооновлені" християнські атрибути, а навіть відбиття у хресті згадок про розбійників, грішників тощо. "Освятили" так би мовити, можливість потрапити до раю кожному, хоч які б злочини він учинив за життя, аби той хоч перед смертю "розкаявся"... Як влучно писав російський письменник-класик Достоєвський (життя 1821-1881): "Все, що русскіє взяли від православ'я - це перехреститися перед тим, як зарубати тебе сокирою".

Оці восьмикінцеві трираменні хрести з нижньою скісною поперечиною - є винятково московськими хрестами! Немосковські православні хрести мають рівні поперечини. Так, у церквах Київського Патріярхату і УАПЦ інколи бачимо московську форму хрестів. Але то є негативний вплив московської церкви на українську, якого слід позбутися.

І хоча я не християнин, особисто я хотів би для українських християн православного толку мати традиційні ортодоксальні хрести з прямими, не скісними, як у московитів, поперечинами, а то й класичні католицькі хрести. Це моє бажання зумовлено державницьким мисленням і наміром гасло Хвильового "Геть від Москви!" втілити в життя.

Геть московські хрести!

На світлинах:
1. Взято з інтернету.
Різні типи хрестів, навіть "перехідний" від ісламу до москвоправослав'я, коли в Московському Государстві поступово занепадав татарський іслам і підносилося православ'я московитського толку, а на банях мечетей установлювали одночасно ісламські місяці й православні хрести (мечеті потім стали церквами, звідси "цибулинний" вид бань московських церков, чого не бачимо на українських церквах та в решті ортодоксального християнського світу).
2. Знімковано 19.01.2018 Андрієм Якименком. Московський хрест при камені-пам'ятникові жертвам голодомору і політичних репресій, м. Дніпро (майбутній Січеслав), Вокзальна площа.

07.11.2018

ФЕЙСБУК ЗА ОКУПАЦІЮ

ФЕЙСБУК ЗА ОКУПАЦІЮ

Фейсбук знову показав своє звіряче рило паскудної тварюки. І чхати, що східну Європу адмініструє офіс Фейсбука у Москві. Цукерберг мав би давно, як просила Україна, відкрити київський офіс для України.

Коротше, мій допис про те, що місто Дніпропетровськ (тепер місто Дніпро, згодом стане Січеславом) окупував німець, потім, вигнавши німця, окупував москаль, Фейсбук видалив. Фактично Фейсбук підтримав окупацію всієї України москалями (з розпадом Радянського Союзу ми відновили Незалежність).

Але я знову публікую видалений допис! Нової окупації, тепер уже Фейсбуком моєї сторінки, - не буде!

06.11.2018

БАБИНЕ ЛІТО САМАРИ

БАБИНЕ ЛІТО САМАРИ

Останні теплі дні осені. Ріка Самара. Бабине літо. Повітря 13°C, вода 10°C. Я ще й купався. Жовте листя дерев. Птах у небі. Червоні ягоди глоду. Грузді-гриби.

На світлинах:
Ріка Самара, ліва притока Дніпра (ріки). Дніпро (місто), майбутній Січеслав. Дружина Наталка знайшла грузді, це їстівні гриби. Знімкував 28.10.2018 Андрій Якименко.

06.11.2018

ПОПОВНЕННЯ КОЛЕКЦІЇ ))

ПОПОВНЕННЯ КОЛЕКЦІЇ

Бггггг, мою колекцію колишніх Фейсбук-друзів поповнила народня депутатка Татьяна Рычкова.

Щойно випадково взнав, ги-ги. Дружили-дружили і Тетянка вирішила самороздружитися. І це при тому, що ми особисто з нею знайомі. Ну, як знайомі? Так, пару разів то в Києві, то у Соборній райраді міста Дніпро (майбутній Січеслав) бачилися-розмовляли. Пані нардепка навіть візитку мою адвокатську узяли.

Ну, то таке. Тут головне, колекція "колишніх" зростає: міністерка охорони здоров'я Уляна Супрун, мовознавиця-націоналістка Ірина Фаріон, нардепка Татьяна Рычкова, головред видання "Днепровская панорама" Сєрґєй Воробєй (Сергей Воробей), купа інших "безпосадних" Фейсбук-друзів...

Єдина причина, як видно, "не забруднитися, ги-ги, Якименком" є Національна Ідеологія, сповідувана мною та поширювана на моїй Фейсбук-сторінці. У випадку з Фаріон - підтримка мною президента Порошенка.

Еге, оце я зараз думаю: як усі ці "чистюки й чистючки" згодом пояснять собі й народові причину нерозважних своїх дій?..

:)

06.11.2018

СЬОГОДНІ ВИБОРИ ДО КОНГРЕСУ США

СЬОГОДНІ ВИБОРИ ДО КОНГРЕСУ США

Відомий блогер, українець, що з дитинства мешкає в Канаді, американський демократ і антитрампіст Олег Пономар нагадав, що сьогодні в США проходять вибори до Конгресу. Пономар сподівається, що новий склад американського парламенту "притисне кокінаки" Дональду Трампу. Побачимо.

Трамп є ізоляціоністом, ніби Гувер (президентство 1929-1933), що закликáв віддати Гітлерові Європу і не втручатися Америці у Другу світову війну. А Пономар хоче бачити на посаді президента США імперця, подібного до Рузвельта.

А ось що я писав 6 листопада 2014 року, згадавши американські президентські вибори у 1984 році, коли обрали президентом Рейгана. Маккейн, шкода, так і не став американським президентом... Е-е-х, доля політика, вона така...

06.11.2018

ПІЗНЄ КУПАННЯ

ПІЗНЄ КУПАННЯ

"І воно мені треба?", а також: "Може, я стану моржем?", - кажу я, заходячи у зимну самарську воду. Ніколи не думав, що почну так пізно купатися у відкритій водоймі. "Мені здається, що рибалка у шоці!", - кажу я, виходячи з ріки. На середині самарської затоки тепло вдягнений рибалка на човні вирячив на мене свої риб'ячі (стали такого розміру) очі...

Температура повітря 10°C, температура води 9°C. Вимірювалося термометром.

Особисто для мене це рекорд.
:)

На ролику:
Андрій Якименко (53 роки) купається 04 листопада 2018 року в ріці Самарі, лівій притоці Дніпра-ріки. Місто Дніпро. Фільмує дружина Наталка Якименко.

Тривалість ролика: 4 хв. 23 с.

05.11.2018

НА ПРИРОДІ. РІКА САМАРА

НА ПРИРОДІ. РІКА САМАРА

Ріка Самара, ліва притока ріки Дніпро.
Місто Дніпро, півострів Самари.
Температура повітря 10°C, температура води 9°C.
На світлинах Андрій Якименко (53 роки) і самарська природа.
Знімкували 04.11.2018 Андрій Якименко і дружина його Наталка Якименко.

05.11.2018