Перекласти (Translate)

01 жовтня 2018

ЧОМУ ПРАВИЙ СЕКТОР НЕ БУДЕ В ПАРЛАМЕНТІ

ЧОМУ ПРАВИЙ СЕКТОР НЕ БУДЕ В ПАРЛАМЕНТІ*

* допис 01.10.2014, Андрій Якименко, Фейсбук

Правий Сектор як партія не буде представлений у парламенті за результатом виборів 26 жовтня 2014 року.
При цьому я допускаю, що окремі члени ПС можуть стати нардепами у мажоритарних округах.
І винуватити ПС може тільки самого себе.
Які ж причини швидкого падіння ПС, що невдовзі настане, після гучного злету на Майдані?

1. Різкий і гучний злет популярности ПС стався на Майдані у січні-лютому 2014 року. Власне, фактично та організаційно ПС народжений Майданом. Яскрава зірка. Політична комета, що швидко зникає. На небі стало світять лише давновідомі зірки.

2. Ядро ПС складає громадська організація "Тризуб" ім. Степана Бандери. Голова ПС Дмитро Ярош - сам є породженням Тризубу. За понад 20 років свого існування Тризуб ніколи не брав участи у політичній діяльності, недалекоглядно недооцінюючи легально-правові методи боротьби. "Ми прийдемо до влади іншим, позапарламентським шляхом" - ідеологія Тризубу. Звідси - двадцятилітній відтік з організації патріотичних членів, котрі хотіли би зреалізуватися у політичній боротьбі, а не лише у спортових вишколах на природі. Таким чином, ПС має у своїх лавах вихованих багаторічним запереченням доцільности політичної боротьби активістів.

3. Участь у травневих 2014 року президентських виборах є комедійний фарс ПС. Керівник ПС Ярош оголосив після своєї реєстрації кандидатом у президенти, що братиме активну участь у війні АТО, кинувши на самоплив виборчу кампанію. Зайвий доказ недооцінки та ігнорування держави як бюрократичної, але необхідної інституції суспільства. Також це є зайвий доказ подальшої тенденції на слабку участь або навіть самоусунення ПС від грамотної політичної активности надалі.

4. Наявність у керівництві ПС, зокрема на найважливішому напрямку - ідеологічному, представників інших ідеологій та агентів закордонних розвідок. Борислав Береза очолює ідеологічний напрямок ПС, є жидом, деякий час жив в Ізраїлі і навіть був громадянином цієї держави. Досі не спростовано публікацій у Мережі щодо ізраїльського громадянства Берези, його колишнього подвійного прізвища Бляхер-Береза, належність Берези до ізраїльської розвідки Моссад. Повзучою методою з ПС вихолощується українство - як організаційно, так і ідейно.

5. Фінансування ПС олігархічними структурами, принаймні Коломойським та його ПриватКомандою з Дніпропетровської ОДА. Сам по собі факт цього фінансування, підтвердженого речником ОДА і Коломойського Філатовим, не є "політичним гріхом". Більше шкоди українському рухові завдає цей факт, навіть не спростований, а хоча би пояснений речниками ПС, ідеологічно. Суспільство знає, що ПС виконує накази Коломойського. Коли Філатов оголосив їм вимогу "зникнути з області", активність ПС різко упала. Перевірка міцности новообраного президента Порошенка з боку Коломойського теж проводилася через ПС смішними і нездійсненними погрозами Яроша походом на Київ. Участь ПС в усіх юридично сумнівних "сміттярських люстраціях" в основному проти держчиновників (урядовців, прокурорів), невгодних Коломойському і його "команді", та інші факти - зайвий тому доказ.

6. Участь Добровольчого корпусу ПС в операціях АТО широковідома в основному із джерел ПС, сайтів і ЗМІ, близьких до Коломойського, з публікацій членів ПС у соцмережах, з пропагандистських матеріялів росТБ. Цього вкрай недостатньо. Потрібні альтернативні джерела доказів, у тім числі від офіційних військових інституцій держави. Поки їх нема залишаються і запитання, і навіть сумніви не так у самому факті участи, як у шаленій і результативній воєнній активності ПС.

7. Демонстративне ігнорування у ПС мовного питання. Переважна кількість членів ПС, навіть ідеолог Береза, - російськомовні. І ПС не пояснює цього факту тимчасовістю моменту. Навпаки, ніщо не свідчить на користь того, що Правий Сектор матиме державною політикою закріплення української мови в усіх сферах життєдіяльности, у тім числі, у побутовому чи внутріпартійному спілкуванні.

Таким чином, все викладене доводить, що Правий Сектор не потрапить до парламенту через нерозуміння і невтілення у життя революційних очікувань українського суспільства.
Особливо наголошую - саме української частини нашого суспільства, тобто тих, вірою яких є українство.

Якщо ПС не виправить свою внутріпартійну кадрову політику, не внесе змін до партійної ідеології, не вступить у тривалу і багаторічну реально політичну діяльність, то найближчим часом ПС опуститься до рівня свого попередника - громадської організації Тризуб.

І тоді суспільство, ніби прокинувшись із летаргічного сну, здивовано виявить, що Правий Сектор, цю патріотичну організацію щирих українців, підступно (щодо українців), але розумно (щодо себе) використало для реалізації своїх національних потреб українське жидівство в особі так званої ПриватКоманди.

ЩЕ РАЗ ПРО МОНТЯНКУ

ЩЕ РАЗ ПРО МОНТЯНКУ

«Особа мужоподібного виразу обличчя й тіла. Широке підборяддя із широкими вилицями, з прямим спадаючим волоссям, неукладеним у гарну зачіску, розкривають приховану нелюбов і заздрість до решти жінок з привабливими та жіночими рисами тіла і обличчя. Очевидно, чоловічий тестостерон у крові значно перевищує за кількістю жіночий естроген. Звідси жагуча ненависть до справжніх чоловіків та постійна
конкуренція з ними на порожньому місці, намагання самоствердитися і "перемогти", що трансформувалося у постійному вишукуванні сексуально-еротичного змісту у політичних суперечках та хворобливе відчуття загрози у невинних дописах громадян, дотичних до патріотичного світосприйняття. Розумово-емоційна
нездатність спокійно-політично аргументувати свою позицію у питанні, абсолютно далекому від сексуально-еротичної теми, призводить до повсякчасного намагання вишукати у висловлюваннях опонента
та приписати йому сексуальний підтекст, що його видається цією особою за стьоб ("піпіська у Ханенка настільки жалюгідна...", "свідчення твоєї палкої закоханості в якогось сволотівця...", "пубертатний", "котику", "дєточко", "об’єкт твоїх еротичних мрій" тощо). Наявні елементи якоїсь неусвідомленої педофілії ("дєточко"). Явні ознаки сексуального невдоволення у особистому житті через тривале та непереборне протиріччя зовнішності, статі, гормонального дисбалансу, потягу та нереалізації життєвих мрій. Рекомендується інтенсивна гормональна терапія. Явної і безпосередньої загрози суспільству не становить.
Поки що.»

(©Андрій Якименко, з допису 24.09.2013 у Фейсбуці).

:)

01.10.2018


СУЧАСНИЙ КАРМАЛЮК-СІРКО

СУЧАСНИЙ КАРМАЛЮК-СІРКО

Учора, 30 вересня, колишньому керівникові майданного Правого Сектора (потім політичної партії Правий Сектор), власникові страшної для москалів візитки (ги-ги) Дмитрові Ярошу виповнилося 47 років. Інтернет і Фейсбук наводнено щирими вітаннями Ярошу з уродинами від побратимів та простих українців.

Так, Дмитро Ярош став "візиткою епохи". Ніякий майбутній історик, який правдиво писатиме історію України, націоналістичного руху початку-кінця 1990-х років-першої чверті 21 століття, Майдану і Революції гідности, не має права, не повинен і, я переконаний, не забуде спом'янути Яроша як знакової фігури цих історичних подій.

Але Ярошеви помилки - союз, нехай тимчасовий, із так званою ПриватКомандою жидівського толку (Коломойський-Корбан-Філатов) у 2014-2015 роках, нападки на державну владу, що через силу піднімала армію й країну у той час ("ми рушимо на Київ", а коли його стали підстібувати до "київського походу", Ярош позадкував: "ми готові і чистимо зброю") - остаточно визначили Ярошеве місце в історичних процесах.

Дмитро Ярош не став державною людиною, хоча словесно він за Українську соборну державу і його дії з організації добровольчого руху і УДА (Української Добровольчої Армії) - воістину викликають щире захоплення та глибоку повагу.

Дмитро Ярош у силу своєї ідеології та складу вдачі є сучасним Кармалюком та Сірком в одній особі.

Устим Кармалюк (1787-1835) з державної точки зору (тодішньої держави Російської імперії, у складі якої була Україна) був розбійником. Він, як англійський Робін Гуд, грабував маєтки поміщиків (тодішніх олігархів) і роздавав майно і гроші бідним. Як і нинішній Ярош тодішній Устим Кармалюк не набув собі статків і не став частиною державної влади тодішньої Росії.

Іван Сірко (1605-1680) з державної точки зору (тодішньої новопосталої України-держави, що билася на всі фронти, відстоюючи волю) був корисним ідіотом Москви в Україні. Коли гетьман Іван Виговський у союзі з Кримським ханством (кримськими татарами) розбив 150-тисячне московське військо під Конотопом (переможна Конотопська битва 27 червня-7 липня 1659 року) під час українсько-московської війни 1658-1659 років, Іван Сірко, який люто ненавидів мусульман ("бусурманів"), зі своїми загонами напав на татарські поселення материкової частини Ханства (тепер це територія півдня України, а тоді землі, південніші дніпрових порогів, належали Кримському ханству; аж від Порогів до Чорного моря жили татари), що звело нанівець намагання Виговського скористатися Конотопською перемогою.

Дмитро Ярош, звісно, не завдав Україні тих руйнівних дій, яких учинив Іван Сірко. Але Ярошеве життя показує, що то сталося лише через інший збіг історичних обставин, через силу Української держави, через фактичну відсутність у Яроша значних збройних сил. Не маю анінайменшого сумніву, що через цілковите нерозуміння потреби в державній бюрократії, непридатність до копіткої державної роботи (народний депутат Ярош практично не відвідує сесії Верховної Ради України) Дмитро Ярош, маючи б армійську сяку-таку потугу, під'юджуваний би корбанами-коломойськими та іншими жидами і хохлами, рушив би походом на Київ, як і Сірко на татар-союзників, ложно розуміючи де головніший ворог України!

Але у будь-якому разі хода Історії не дала Дмитрові Ярошеві "шансу" стати руйнівником новітньої України і це є Ярошеве історичне щастя!

Такі діячі, як Дмитро Ярош, потрібні кожному народові, кожній державі! Умовні яроші - то кармалюки у мирний час, сірки під час війни. І головне, щоби державна сила енергію ярошів-кармалюків-сірків спрямовувала у корисний для держави напрям!

01.10.2018