ДІД КУЗЬМА

ДІД КУЗЬМА

Учора народився мій дідусь, мамин батько, дід Кузьма, Семцов (Сімцов) Кузьма Вікентійович. Він уже помер, царство йому небесне! Прожив майже 92 роки (20.04.1906-02.12.1997).

Чим запам'ятався мені дід? По-перше, своїм ім'ям. З дитинства, вже з років 5-6 мене дивувало це незвичне ім'я Кузьма. У совковій східній Україні (місто Дніпродзержинськ, нині Кам'янське, Дніпропетровська область) я чув лише Андрєй, Алєксандр, Владімір, Сєрґєй. А тут - Кузьма, та ще й Вікентійович. Дивні імена! Все з'ясувалося, коли я студентом у 1986 році побував на Вінниччині, Шаргородський район, село Шостаківка, на його батьківщині. Юзько, Казимир, Кузьо - там часто чув. Тепер мені ясно, звідки Кузьма.

Також дід запам'ятався кількома анекдотичними історійками в його житті. Напевне, ці історії вже будуть переказуватися в нашій родині з покоління в покоління, ги.

Одного разу дід із мамою перевірявся в лікаря. Не знаю, що там із хворобою було. Дід мав десь вже під років дев'яносто. Мати його водила кабінетами у поліклініці. І в якійсь розмові з лікарем на запитання "На что жалуєтєсь, дєдушка?", дід Кузьма почав: " Та ось, уже старість надходить...". Лікар засміявся: "То нехай старість до вас ніколи не прийде!". Ми у сім'ї довго доброзичливо між собою глузували з діда: "А дід молодець, у 90 років тільки старість надійшла!". А дід і справді був молодець! У 80 років ліз нагору смолити дах на хаті, косив траву, любив випити, любив поїздки-мандри автобусом-трамваєм містом...

Другий випадок стався у нотаря. Мати з батьком своїм, дідом Кузьмою, оформляла документи. І нотар, переглянувши папери, сказав, що це питання треба вирішити через суд, зверніться до адвоката. Після нотаря, підстібуючи родичів до правового вирішення теми, дід щиро казав: "Треба йти до абаката!". А що ви хочете? Латинське "аквавіта" (вода життя, горілка, коротше) українцям чулося як "оковита", і навіть увійшло це слово в словники! А геть незрозуміле "економ", коли Росія нам нав'язувала панщину, українці переінакшили на "окомон". Закони мови, мовного звучання! Єсаул став осавулом, єнерал став генералом. Ага, і глузи ці згодом перейшли... на мене! Коли юрист сім'ї Андрій Якименко став адвокатом (2009 рік), то, звісно, він вже був, як дід казав, абакатом!

Добрий дід був, спокійний. Не втручався ні в життя, ні у виховання онуків. Жив сам собою, не лаяв молоде родинне покоління ніколи. Я з дитинства відчував до цього мовчазного діда дитячо-боязливу повагу й шану.

Прожив дід Кузьма з першою дружиною десь років двадцять, мав двох дітей - сина Василя і доцю Любу, мою маму. На жаль, його перша дружина, бабуся Марія, рано вмерла від раку. Доживав віку дід з другою дружиною Тетяною.

Спіть спокійно, дуду! Земля вам пухом!

На світлинах (знімкував 21.04.2018 Андрій Якименко):
1. На могилі діда. Семцов Кузьма Вікентійович (20.04.1906-02.12.1997). Цвинтар на Самишиній балці, місто Кам'янське, Дніпропетровська область.
2. Дідова могила поруч з першою дружиною Марією. Семцова Марія Іванівна (15.11.1911-11.11.1957).
3. Дідова світлина (на могилі).
4. Вайбер, переписка 20.04.2018 Андрія Якименка з мамою, Любов'ю Якименко (77 років).
5. Вайбер, переписка 20.04.2018 Андрія Якименка з братом Ігорем Якименком (50 років, молодший дідів онук).

21 квітня 2018 року