Позавчора я писав про Ніколая Млінера (Николай Млинер), стаття "Розмова з Млінером" за 22 квітня 2018 року, Фейсбук.
Сьогодні Млінер ізрання поліз до мене в душу зі своїми бесідами і запитаннями. Я одразу відчуваю нещирість співбесідника. Усілякі млінери не задля того, щоб узнати мою думку, лізуть із питаннячками. Їм конче слід вигадливо заплутати розумного співбесідника і тим у своїй душі вивищитися над ним. Причому, це все робиться ніби інтелігентно й чемно. Ну, як підступна подруга - своїй подрузі: "Йой, подруго! Як же тобі личить ця нова сукенка! Вона так добре приховує твою жирну дупу і широкі, невитончені стегна!". Ага, "позаздрила", "комплімент". Оце такі методи застосовують млінери, корбани, кернеси, гескіни та всілякі інші рабиновичі.
Ну, ось наша вранішня переписка. Усе, як за Фрейдом. М'якеньке, ненав'язливе обгортання млінерівським зелено-смердючим слизом... Коли Млінер уторопав, що з Якименком цей цирк не пройде, то... закрив мені можливість переписки... Тю, дурний! Я так і не встиг відповісти йому в приват.
Гаразд, я тут відповім.
Слухайте, млінери! А де ви бачите образу, коли німця називати німцем, а на француза сказати "француз"? У вас, у млінерів, у крові - вічний генетичний страх від Голокосту! Ви бачите образу чи загрозу навіть там, де їх немає! Ви почуваєтесь затишно тільки тоді, коли вас хвалять, захоплюються вами, вас жаліють, коли бояться разом з вами ваших же страхів! Так, є й таких бовдурів багацько серед інших націй. Але коли ви стрінете націоналіста, коли він одним словом, поглядом виводить вас на чисту воду, ви... ніяковієте, втрачаєте мову, думки рояться, ніби рій у вулику, дрижать колінки, ручки трусяться, з роззявленого рота пре язик... І, врешті, що такого я сказав? Що Млінер став зі мною розмовляти по-жидівському? А як іще розмовляють жиди?
І, до речі, млінери, чекайте, коли ми відновимо правопис, словники. Тоді москальське слово "єврєй" назавжди зникне з лексикону українців!
24 квітня 2018 року
Немає коментарів:
Дописати коментар
Прокоментувати допис: