БЄДНАЯ ДЄВОЧКА ЛІЗА!..
Ліза знайшлася! Бєдная-бєдная Ліза!.. Ізнасілованная, но нє онємєчєнная русско-язично-щелепна страждаліца Ліза... Навіть Пєчальная лошадь Лізу шукала. І знайшла! І де та Ліза волочилась? Все в Україні, Вірменії, у Сирії, і нарешті у фашистів! Німецько-емігрантські фашисти бєдную Лізу ґвалтували 30 годин і не погодували навіть! Нелюди! Навіть платтячко замарали! А все Абамка-чмо підстроїв!
:)
На світлинах: "Бєдна Ліза. Походеньки". Публікується уперше! :)
Лютий-2016
СТАЛІНСЬКИЙ КАВАЛЕРИСТ
На світлині - сталінський кавалерист. Кавалерист РККА - Рабочє-Крєстьянской Красной Армії. Справжній. Ніби як "Ворошиловский стрелок" (рос.), тільки без значка. А, може, і був якийсь значок, не знаю. Світлина 1930 -х років. Здається, 1933 року.
Цей кавалерист народився в Російській імперії, жив за влади УНР (Української Народної Республіки), у Радянському Союзі, пережив Союз і помер вже в Незалежній Україні. Щороку німецький канцлер Третього Райху Адольф Гітлер, ще коли був живий, у день народження цього кавалериста мав чудовий настрій, запрошував гостей, тобто святкував день народження. Свій день народження, Гітлерів. Це було щороку 20 квітня. Якраз 20 квітня народився і цей кавалерист. Кавалерист добре знав Адольфа Гітлера. З газет. Гітлер же, мабуть, і не відав про існування цього кавалериста.
Звідки я все це знаю? Знаю. Тому, що на світлині мій дід. Рідний. Батько моєї мами. Звуть цього кавалериста Сімцов Кузьма Вікентійович. Дід народився 20 квітня 1906 року. Якраз Адольфу Гітлерові тоді виповнилося 17 років (Гітлер народився 20 квітня 1889 року).
Народився мій дід Кузьма у селі Шостаківка Подільської губернії Російської імперії. Зараз, вже в Україні, це село Шостаківка входить у межі міста Шаргорода Вінницької области. Тобто, мешканці села вже є шаргородськими містянами. Але сільське життя зміною таблички не зміниш...
Отож, народився дід 20 квітня 1906 року у селі Шостаківка Подільської губернії Російської імперії, а помер 02 грудня 1997 року у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської области України, проживши понад 91 рік бурхливого життя.
Прізвище дідове було Сімко чи Сімців. Ну, мабуть, якийсь наш далекий родич був сьомою дитиною у сім'ї, звідси й таке прізвище. Щодо справжнього прізвища, то родинний архів не зберіг документів, лише уривчасті спогади тих рідних, хто вже відійшов у світи. Тому точне першопочаткове дідове прізвище мені не відоме.
А Сімцовим дід став якраз у сталінській армії. Там багатьох українців у той час записували москалями. І прізвища на москальський лад переробляли. Дід мені, ще коли я був малий (нині мені 51 рік, 1965 року народження), розказував, що якийсь писар в армії лаявся на його прізвище: "Что за Симцив? Будешь Симцов!" (рос.). Москалі не вимовляють м'якого "ц", тому дідове прізвище по-москальському читалося як "Симцыв" (рос.), що москалям важко вимовляти. Так і видали дідові армійські документи на прізвище Сімцов. Цікаво, що зробили не Семцов (рос.), від слова семь (рос.), а Симцов (рос.), від слова сім (укр.). От така "філологія"...
Паспорти ж тоді сільським мешканцям не видавали, лише містянам. З цими армійськими документами дід Кузьма Сімцов повернувся зі сталінської армії додому, якраз коли Голодомор був у розпалі, у 1933 році. Чому так "пізно", аж до 27-річного віку служив? Та не знаю. Вже й не перепитаєш у діда...
Ще пам'ятаю з дідових спогадів, розказаних мені, малому, що дід був вправним вершником. Розказував дід як їх учили шаблею рубати ворога. Вкопають, казав дід, у степу високі та низькі (на різний зріст супротивника) лозини справа й зліва по бігу коня на шляху завдовжки сотні метрів. І ото вершник із шаблею мусить скакати і рубати ці лозини. Як порубає, які пропустить - така й оцінка від командира. Муштрували кавалерію добряче! Дід добре рубав лозини! Потім дід сам учив рубати молодих солдатів.
Також дід розказував, що на початку чи до Другої Світової війни він зламав ногу. Тому його не було змобілізовано у першу хвилю мобілізації на початку війни. А потім Красная Армія так хутко втікала, що полишила багатьох чоловіків на окупованій території, як дорослих, так і молодь. Але німці примусово забрали діда на примусові роботи до Третього Райху. По дорозі на ці роботи, вже в Австрії, дід утік із поїзда, зі столипінського вагону, але був спійманий і запроторений за непослух до концтабору, теж десь в Австрії. З концтабору дід теж утік із другом. Переховувалися вони по лісах та в людях. Тамо ж, в Австрії, дід зустрів кінець радянсько-німецької війни.
Коли я кажу "дід" у подіях війни, то слід розуміти, що то він для мене був і лишиться дідом. А в той час (1941-1945 роки) він мав 35-40 років віку, чоловік у розквіті сил! Після війни, повернувшися в Україну, де він ще до війни мав сім'ю, старшого сина 10-ти років і дочку, мою маму, віком 4 роки (моя мама Сімцова Любов Кузьмівна народилася 10 січня 1941 року), дід продовжував жити й працювати аж до радянської пенсії.
Дід мав відмінне здоров'я, жив за моєї пам'яти у приватному секторі міста Дніпродзержинська Дніпропетровської области, тримав бджоли, кури і кролі, майже до 90-річного віку косив траву і сам смолив свою хату.
Освіти вищої дід не мав, лише неповну середню. Дід мені розказував, що коли мав 17 років, то пішов кудись там навчатися. Тоді час був голодний, 1920-ті роки, українсько-російська війна (УНР-РСФСР), злигодні. На навчанні дід голодував. Тому, щоб не померти з голоду, він покинув навчання і пішов працювати.
Спочивайте спокійно, діду!
Дякую вам за мою маму!
Нехай земля вам буде пухом!
Ваш онук, син вашої дочки Люби, Андрій Якименко, дніпропетровський адвокат.
11 березня 2016 року
БАНДЕРА ВСІХ БИ РОЗСТРІЛЯВ!*
* Архівне. Історичне. Досі актуальне.
Допис 11 березня 2014 року, Андрій Якименко, Фейсбук
Міністр Оборони Тенюх верзе на засіданні парламенту якусь маячню про відсутність правових підстав воювати за Крим (??)...
Він баран чи йолоп? Мабуть, і те, і те одночасно!
Путіну відсутність законів, у т.ч. міжнародних, не перешкоджає захоплювати Крим...
Добкіна-сепаратиста відпустили на волю... Ну, під домашній арешт. Але це одне й те ж саме.
Он, ректор Митної академії "побував" під домашнім арештом. Тепер вилежується на сонячних піщаних бічах (пляжах) Америки біля свого сина...
Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) відкрив провадження у справі про визнання неправомірними дій Верховної Ради щодо призначення на 25 травня 2014 року позачергових виборів президента і щодо покладення на Олександра Турчинова виконання обов'язків президента України...
Позов подав донецький адвокат Володимир Оленцевич.
Це той Оленцевич, котрий виступив з позовами про визнання незаконними указів Віктора Ющенка про присвоєння звання Герой України Степану Бандері та Роману Шухевичу. Ці позови були задоволені у квітні 2010 року Донецьким окружним адміністративним судом...
Як шкода Героїв Небесної Сотні!
Невже даремні були їхні жертви?!
Бандерівці, кажеш, Росіє, зараз в Україні при владі?
Брехня!
Якби Бандера був при владі - він би одразу всіх вищеназваних ворогів і зрадників нещадно б розстріляв!
І Небесна Сотня це б схвалила!!!
11 березня 2016 року
ІСТОРИЧНЕ МІСЦЕ!*
* Допис 08 березня 2013 року, Андрій Якименко, Фейсбук
Історичне місце! Тут, на цьому місці, у 1989-1990 роках робилася Демократична революція. Тут стояв стенд, на який Андрій Якименко з однодумцями по УГС (Українська Гельсінська Спілка) вивішував саморобні плакати, газети, листівки тощо про прийдешню Незалежність України. Місто Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, Україна. Площа Леніна. На жаль, досі назви площі не змінено та й Бовван-Ленін ще стоїть на п'єдесталі...
Фото 08 березня 2013 року
МУХАММАДОВА ДЕКОМУНІЗАЦІЯ
Пророк Аллаха Мухаммад (солля Аллагу алейгі ва салям (араб. صلى الله عليه وسلم) - мир йому і благословення Аллага!) десь понад два десятки років свого життя займався бізнесом, як би це нині сказали. Він був підприємцем, займався торгівлею. Водив каравани верблюдів (нинішні фури) із різноманітним крамом Аравійським півостровом, був у Сирії (ну, там де нині війська "іхтамнєт"), був у Візантії, Палестині.
Щоправда, власником караванів він не був, а лише керував майном бізнес-вумен Хадіджі - багатої удови, старшої за Мухаммада на 15 років. Тобто, Мухаммад був у своєї хазяйки-роботодавиці Хадіджі, як би це нині сказали, менеджером.
Коли Мухаммадові виповнилося 25 років, то Хадіджа, якій на той час було 40 років, запропонувала йому одружитися з нею. Мухаммад погодився і одружився зі своєю керівницею. Стався такий собі службовий роман. Мухаммад став багатим аравійським мажором у 25 років.
Слід сказати, що він любив свою дружину, яка народила Мухаммадові шестеро дітей, і крім Хадіджі за її життя Мухаммад ні з ким не одружувався. Вже після смерти першої дружини Хадіджі, коли вже Іслам зводився на ноги, у віці 53 роки Мухаммад одружився вдруге, а потім ще кілька разів аж дев'ять разів загалом. Ну, то таке. Взагалі, справжній був мужик, цей Мухаммад!
Але до чого це я? До того, що Мухаммад, об'їздивши у бізнес-справах, як би зараз сказали, Брюссель, Лондон, Париж і Рим, познайомився з двома на той час світовими релігіями - Християнством та Юдаїзмом. А араби, до речі, були багатобожниками, молилися різноманітним своїм ідолам. Обидві світові релігії Мухаммадові здалися недосконалими. Мухаммад часто-густо став над цим, над удосконаленням релігій, задумуватися і нічого кращого не придумав, як створити щось нове, окреме від Християнства та Юдаїзму.
І у віці 40 років Мухаммад створив Іслам. Тобто, у 40 років йому Аллах дав перше одкровення, а далі ще одне і так далі. Ці аяти (вірші)-одкровення склалися у сури (глави) і так утворилася ідеологічна книга Ісламу - священний Коран. Звісно, щось із Християнства та Юдаїзму, трохи перероблене, увійшло в Іслам.
Так от, нарешті підходимо до арабської (Мухаммадової) декомунізації. Існують так звані хадиси - оповідки про Мухаммадови вчинки та висловлювання, які становлять моральний кодекс будівника ісламізму, на зразок совітського морального кодексу будівника комунізму, коли хто пам'ятає.
В одному з хадисів зазначено: «Посланець Аллага, нехай благословить його Аллаг і вітає, сказав [тобто, пророк Аллаха Мухаммад сказав]: «Нехай ніхто з вас ні в якому разі не говорить "О, Аллаг, прости мені, якщо захочеш!", або "О, Аллаг, помилуй мене, якщо захочеш!", але проявляє ревність у вірі, бо ніхто не може примусити Аллага до чого б то не було!» (мусульманські середньовічні ісламознавці-науковці Бухарі та Муслім навели цей хадис у своїх збірках Мухаммадової біографії).
І до чого це я? До того, що Християнство та Юдейство мало практику просити свого Господа помилувати раба божого. І араби, що були до Мухаммада багатобожниками, теж часто-густо просили своїх ідолів помилувати чи простити їх (за свої гріхи). Мухаммад це заборонив робити! Ну, ніби скасував святкування 23 лютого і 8 березня! І підвів сюди ідеологію: не примушуй і не проси в Аллаха нічого, бо Аллах сам дасть чи забере, якщо захоче!
Отже, якщо хочемо не зв'язуватися більше з Росією, не хочемо бути схожими на москалів (а ми хочемо і це буде!), якщо хочемо мати окрему від Росії державу Україну (а ми вже маємо її!), то відмовмося від москальських свят 23 лютого (уже відмовилися) і 8 березня, бо ці свята прийшли до нас з Москви!
І нехай пророк Аллаха Мухаммад, солля Аллагу алейгі ва салям, буде нам взірцем і в поміч!
На світлині:
Напис арабською "Пророк Аллага Мугаммад".
08 березня 2016 року
