11 травня 2017
ЩОБ ДЕРЖАВА ІСНУВАЛА
ЩОБ ДЕРЖАВА ІСНУВАЛА
(Про важливість мати більше громадян) *
* допис 11 травня 2015 року, Андрій Якименко, Фейсбук
За Радянського Союзу, коли я був ще школярем, а населення Союзу становило понад 180 мільйонів громадян (цифра з пам'яті, можливо, неточна, суть не у цифрі, а у порядку величини), я й мислив такими ж багатомільйонними цифрами кількости населення, у тім числі й інших країн.
З підручника географії я з подивом довідався, що існують країни зі ще більшою кількістю населення - Індія, Китай, азійські та африканські країни.
Але яке для мене було подивування, коли я з якоїсь наукової збірки історичних розвідок, що не входила до шкільної програми, дізнався, що населення України за часів Богдана Хмельницького (17 століття) становило усього 5 мільйонів українців (козаків, як ми тоді називалися)!
Це для мене була незбагненна дивина!
Війни, битви, розвал Речі Посполитої Польської - і все це кількома мільйонами населення?
За Союзу Україна мала понад 50 мільйонів населення, тобто по якихось 300 років від Богдана зросло у десять разів!
Тепер, звісно, ми знаємо, що коли б не асиміляції, репресії, голодомори й війни, коли б не відкраяння від України Кубані та Ставропілля, північного Полісся, Вороніжчини та південної Курщини, Надсяння, Таганрогу, коли б не примусові і добровільні переселенння українців до Сибіру, Казахстану і Далекого Сходу (Сірий клин, Зелений клин) і т.д., то нас, українців, зараз було б десь біля 200 мільйонів або й більше!
Отже, головний висновок, який я ще тоді усвідомив: щоб нарід жив, не зник і розвивався, його повинно бути багато.
Тепер, коли в нас відкраяли Крим і шматок Донбасу, з 52 мільйонів громадян України, враховуємо, звісно, і добровільну еміграцію до Америки або Європи, лишилося вже менше сорока мільйонів...
Якщо будемо втрачати й далі території, то українців стане іще менше.
Порівнюючи з іншими країнами картина невтішна...
От, наприклад, ще 15 років тому, 11 травня 2000 року, в Індії народилася мільярдна (!) мешканка країни Аста Арора.
40 мільйонів українців проти 1 мільярда (а за 15 років іще більше) індусів...
Дякуймо, що індуси не такі войовничі, як москалі.
Отже, що потрібно нам зробити, щоб українців стало більше за індусів, китайців та інших наших майбутніх ворогів?
Потрібно збільшити населення Держави!
Мої пропозиції для цього.
1. Запровадження багатоженства.
Чоловік повинен мати право одружитися з кількома жінками (Аллах, як відомо, мусульманам дозволяє до 4-х дружин, ми ж не повинні обмежитися цією цифрою).
Право на повторне (багаторазове) одруження матимуть чоловіки, якщо від інших своїх дружин вони вже мають одну дитину, краще більше.
Звісно, слід створити умови, коли жінок буде вилучено зі сфери виробництва для можливостей спокійно народжувати і виховувати дітей, а чоловік щоб мав можливість матеріяльно забезпечувати свою величезну сім'ю.
Хто буде проти цих правових нововведень, нехай погодиться, що й раніше і тепер є непоодинокі випадки, коли чоловіки, особливо заможні, мають "офіційну" сім'ю та ще й "підпільну" - з коханкою-дружиною і його дітьми.
Тобто, слід просто існуючий стан закріпити юридичним дозволом.
2. Слід зобов'язати кожного чоловіка народити принаймні десятеро дітей, бажано від кожної його дружини.
Якщо його дружина (дружини) за станом здоров'я чи з інших чинників не у змозі на такий подвиг в ім'я Нації і Держави, то чоловік тоді відвідує Державний Центр Народонаселення, структури якого будуть існувати у кожному місті і райцентрі, де він матиме змогу після медобстеження і юридичного закріплення за ним жінки, яка стане матір'ю його дитини, зреалізувати з нею вимоги Державної програми збільшення кількости українців.
Звісно, держава бере на себе матеріяльне забезпечення такої "державної сім'ї".
Противників проти цієї ідеї прошу згадати скільки в України вештається по барах і клубах молодих жінок, єдиною метою яких є підчепити синочка якогось багатія і потім усе життя нічого не робити, звісно, крім єдиної "плати" - діти, сім'я, кухня.
Матеріяльні умови для сім'ї таким "державним" жінкам надасть держава за умов народження побільше дітей, нехай і від різних чоловіків.
3. Третій спосіб збільшення народонаселення - це захоплення нових територій з населенням, яке ми за 2-3 покоління перетворимо на українців, тобто просто асимілюємо.
Насамперед слід повернути історично наші вищеперелічені землі, нагадати колишнім громадянам тих держав, що їхні предки є українцями і навернути їх в українство, повернути українську мову тощо.
Згадаймо як мільйони етнічних українців, виїхавши до Росії, вже у другому-третьому поколінні стали етнічними росіянами. Цих колишніх росіян легко буде навернути в українство.
А також, якщо під час приєднання нових територій здибаємо інші етноси, то їм дамо на вибір: або стати українцями, або вибратися геть з нових наших територій.
Хіба багато так потрібно, щоб українці панували в світі? Лише виконати ці нещасні три ідеї!
І тоді вже під кінець 21 століття нас буде кілька сот мільйонів.
А це - добрий вже початок у протистоянні з Індією і Китаєм, коли кордони України упритул наблизяться до цих держав!
10 травня 2017
ДРУЖИНА
ДРУЖИНА
Я сьогодні, як завжди на вихідних, прокинувся раніше за дружину. Наталка ще спала, звабливо згорнувшися у ліжку. "Така гарна!", - подумав я, поглянувши на неї, і, накинувши собі на голі плечі халата, вийшов на лоджію. Вранішнє сонце засліпило очі, в носі залоскотало і я миттю здер з шиї рушника, що висів після вмивання, і чхнув у нього. "Ні, не розбудив...", - зітхнув я з полегшенням, дослухаючись до звуків у кімнаті. Наталка не любить, коли на вихідних її щось будить. Також вона не любить, коли на неї дивишся, коли вона спить. "Ти розбудив мене своїм поглядом! Я хочу доспати!", - колись вона мені відкрила цю мою здатність. А, можливо, її й немає, цієї здатности, не знаю. Втім, коли дружина спить, я подовгу не роздивляюся її. "Біс його знає, може, я й буджу очима!". Роздивлюся вкотре вже, коли прокинеться, ги. Стоячи на лоджії і вдивляючись у далечінь, я згадав, що мені вже 52. Та ще й "з хвостиком". "Тю! Невже? А відчуття маю таке, що я ніби 27-річний. Ну, гаразд, нехай 32-річний!". Еге, подумав я, слід привітати, коли прокинеться, Наталку з її 18-річчям. Солодощі й винце уже давно стоять у барі. Так, сьогодні для неї повноліття! Слід це відзначити. І згадати роки нашого спільного щастя! "Та й справді ж - її повноліття!, - мугикнув я собі під носа, - Слід разом з нею пожартувати з цієї дати". "Еге, - мене осінило, - таж мені нині теж - повноліття! Гм, нам обом виповнилося повноліття! Повноліття нашої сім'ї!". ...Вже 18 років, як ми з Наталкою разом. Офіційно. Ну, неофіційно на рік більше. Тоді вона ще була молоденька студенточка... Але як юрист я знаю, що "то не рахується", ги. Нині тепло й сонце яскраво світить-гріє. На осонні можеш навіть задрімати, бо розморить. А в той весільний день 30 квітня 1999 року, як зараз пам'ятаю, був лютий холод. Ну, не лютий, але ми з нареченою дрижаків таки схопили! Еге, чим ще мені запам'ятався день - що ми побралися не в травні, а в останній день квітня. Оця народня прикмета "Не справляйте весілля у маю, щоб усе життя не маятися!" - як ця дурня і нісенітниця мене тоді здратувала! Вірять у нашому народі біс його зна в яку маячню! Та все ж у РАЦСі нами ущільнили графік, ги. Там знають про це марновірство наречених дівчат, ги. Ага, хлопці, як виходить, менше здатні вірити у забобони, ги. Так, подумав я, 18 років - як одна мить! А кохана досі струнка, гарна, бажана, манлива, молода! Коли простує вулицею, досі на неї свої витрішки продають 20-річні парубки, звернувши шиї, ги. А їй же всього лишень сорок. "І не скажеш, як не знаєш!", - подумав я, знов навшпиньки підійшовши до нашого широкого ліжка. Дружина заворочалася. Я миттю відвів погляд. Щоб не збудити, ги. "Ну, вже пізній ранок, - подумав я, - піду зготую вранішню каву нам у ліжко, бо кохана ось-ось прокинеться!". Наталка полюбляє каву. Кавоманка - ми жартуємо. Насипавши у турку меленої кави, почавши чаклувати з нею (десь давно я вичитав як правильно варити каву), я відчув приємний запах, що бадьорить, біля плитки. "Ну, ще кілька хвилин, і запах кави її розбудить остаточно!", - подумав я, готуючи дві філіжанки і вершки. "Доброго ранку, кохана!", - я скажу, як завжди, дружині Наталці, тримаючи на таці каву, і як завжди, але сьогодні особливо-урочисто я зі зворушливим любовним почуттям додам: "Я тебе люблю, кохана! Я тебе кохаю, люба!".
30 квітня 2017 року
Я сьогодні, як завжди на вихідних, прокинувся раніше за дружину. Наталка ще спала, звабливо згорнувшися у ліжку. "Така гарна!", - подумав я, поглянувши на неї, і, накинувши собі на голі плечі халата, вийшов на лоджію. Вранішнє сонце засліпило очі, в носі залоскотало і я миттю здер з шиї рушника, що висів після вмивання, і чхнув у нього. "Ні, не розбудив...", - зітхнув я з полегшенням, дослухаючись до звуків у кімнаті. Наталка не любить, коли на вихідних її щось будить. Також вона не любить, коли на неї дивишся, коли вона спить. "Ти розбудив мене своїм поглядом! Я хочу доспати!", - колись вона мені відкрила цю мою здатність. А, можливо, її й немає, цієї здатности, не знаю. Втім, коли дружина спить, я подовгу не роздивляюся її. "Біс його знає, може, я й буджу очима!". Роздивлюся вкотре вже, коли прокинеться, ги. Стоячи на лоджії і вдивляючись у далечінь, я згадав, що мені вже 52. Та ще й "з хвостиком". "Тю! Невже? А відчуття маю таке, що я ніби 27-річний. Ну, гаразд, нехай 32-річний!". Еге, подумав я, слід привітати, коли прокинеться, Наталку з її 18-річчям. Солодощі й винце уже давно стоять у барі. Так, сьогодні для неї повноліття! Слід це відзначити. І згадати роки нашого спільного щастя! "Та й справді ж - її повноліття!, - мугикнув я собі під носа, - Слід разом з нею пожартувати з цієї дати". "Еге, - мене осінило, - таж мені нині теж - повноліття! Гм, нам обом виповнилося повноліття! Повноліття нашої сім'ї!". ...Вже 18 років, як ми з Наталкою разом. Офіційно. Ну, неофіційно на рік більше. Тоді вона ще була молоденька студенточка... Але як юрист я знаю, що "то не рахується", ги. Нині тепло й сонце яскраво світить-гріє. На осонні можеш навіть задрімати, бо розморить. А в той весільний день 30 квітня 1999 року, як зараз пам'ятаю, був лютий холод. Ну, не лютий, але ми з нареченою дрижаків таки схопили! Еге, чим ще мені запам'ятався день - що ми побралися не в травні, а в останній день квітня. Оця народня прикмета "Не справляйте весілля у маю, щоб усе життя не маятися!" - як ця дурня і нісенітниця мене тоді здратувала! Вірять у нашому народі біс його зна в яку маячню! Та все ж у РАЦСі нами ущільнили графік, ги. Там знають про це марновірство наречених дівчат, ги. Ага, хлопці, як виходить, менше здатні вірити у забобони, ги. Так, подумав я, 18 років - як одна мить! А кохана досі струнка, гарна, бажана, манлива, молода! Коли простує вулицею, досі на неї свої витрішки продають 20-річні парубки, звернувши шиї, ги. А їй же всього лишень сорок. "І не скажеш, як не знаєш!", - подумав я, знов навшпиньки підійшовши до нашого широкого ліжка. Дружина заворочалася. Я миттю відвів погляд. Щоб не збудити, ги. "Ну, вже пізній ранок, - подумав я, - піду зготую вранішню каву нам у ліжко, бо кохана ось-ось прокинеться!". Наталка полюбляє каву. Кавоманка - ми жартуємо. Насипавши у турку меленої кави, почавши чаклувати з нею (десь давно я вичитав як правильно варити каву), я відчув приємний запах, що бадьорить, біля плитки. "Ну, ще кілька хвилин, і запах кави її розбудить остаточно!", - подумав я, готуючи дві філіжанки і вершки. "Доброго ранку, кохана!", - я скажу, як завжди, дружині Наталці, тримаючи на таці каву, і як завжди, але сьогодні особливо-урочисто я зі зворушливим любовним почуттям додам: "Я тебе люблю, кохана! Я тебе кохаю, люба!".
30 квітня 2017 року
АЛЬТЕРНАТИВИ ФІЛАТОВУ НЕМА
АЛЬТЕРНАТИВИ ФІЛАТОВУ НЕМА
Попри всі події останніх років (Майдан, Революція, Війна) та учорашнього дня (побєдобєсіє на 9 травня) я не бачу в місті Січеславі (тимчасова назва - м. Дніпро) ніякої альтернативи нинішньому міському голові Борису Філатову. Не бачу, скажу так, станом на сьогодні.
Ну, хто реально, хто по-справжньому хоче скинути Філатова? Так, Вілкул-син (нинішній нардеп, майбутній зек) хоче його скинути. Але реальної сили у місті та міській раді Вілкулятко не має.
Реально, хто протистоїть Філатову, - це Загід Краснов, міський депутат, з його Громадською силою - місцевою партійкою субрегіонального впливу, не більше. Саме Краснов та його незмінна багаторічна "соратниця, партчленкиня, громадсилівка і просто красавіца" - Єкатєріна Збарская. Квітнева сесія міської ради, коли цій "альтернатив-групі" мало не вдалося скинути секретаря Мішалова, якого батько дуже вдало, часто, дивно виграє мільйонні тендери, - тому наочний доказ...
Але ніяких відмінностей між ними - цими трьома - нема і ніколи не буде! Мені достатньо знати те, що вони - російськомовні громадяни України. Все! Конкурс припинився. Далі перевірки досвіду не треба. Дайте інших конкурсантів! Ніхто з них і ніколи не стане українцем у душі. Тому вони - не українські діячі.
Як я писав колись у суперечці, ми, українці, мусимо допомагати їм усім, щоб вони взаємно повбивалися. Можливо, згодом місто на Дніпрі і зможе народити нам українську силу в місті. Нині українства в Січеславі-на-Дніпрі - нема!
Ось чому я стверджую, що міському голові Філатову нема альтернативи. Нехай головою стане Краснов - нічого не зміниться у місті. Ну, можливо, все буде робитися по-чесному, а не як зараз. Українства тут не буде, поки ми не змінимо людей, які проголосують за націоналіста, яких багато в місті, та реально-альтернативних не існує...
Тепер мільйони громадян упевнені, що Гітлер-нацист і Сталін-комуніст - то два боки одної медалі. Ці керівники обидва розв'язали Другу Світову війну і винні у мільйонах жертв.
Так само мусить минути певний час, щоби містяни Січеслава зрозуміли, що Філатов, Збарська і Краснов - політики з однаковим лицем!
Чекаймо!
На світлинах:
1. Для Філатова 9 травня - свято.
2. Для Збарської (друга зліва) та Краснова (крайній справа) теж 9 травня - свято.
3. Андрій Якименко уже сказав, якою є політика українців у місті Дніпро.
10 травня 2017 року
Попри всі події останніх років (Майдан, Революція, Війна) та учорашнього дня (побєдобєсіє на 9 травня) я не бачу в місті Січеславі (тимчасова назва - м. Дніпро) ніякої альтернативи нинішньому міському голові Борису Філатову. Не бачу, скажу так, станом на сьогодні.
Ну, хто реально, хто по-справжньому хоче скинути Філатова? Так, Вілкул-син (нинішній нардеп, майбутній зек) хоче його скинути. Але реальної сили у місті та міській раді Вілкулятко не має.
Реально, хто протистоїть Філатову, - це Загід Краснов, міський депутат, з його Громадською силою - місцевою партійкою субрегіонального впливу, не більше. Саме Краснов та його незмінна багаторічна "соратниця, партчленкиня, громадсилівка і просто красавіца" - Єкатєріна Збарская. Квітнева сесія міської ради, коли цій "альтернатив-групі" мало не вдалося скинути секретаря Мішалова, якого батько дуже вдало, часто, дивно виграє мільйонні тендери, - тому наочний доказ...
Але ніяких відмінностей між ними - цими трьома - нема і ніколи не буде! Мені достатньо знати те, що вони - російськомовні громадяни України. Все! Конкурс припинився. Далі перевірки досвіду не треба. Дайте інших конкурсантів! Ніхто з них і ніколи не стане українцем у душі. Тому вони - не українські діячі.
Як я писав колись у суперечці, ми, українці, мусимо допомагати їм усім, щоб вони взаємно повбивалися. Можливо, згодом місто на Дніпрі і зможе народити нам українську силу в місті. Нині українства в Січеславі-на-Дніпрі - нема!
Ось чому я стверджую, що міському голові Філатову нема альтернативи. Нехай головою стане Краснов - нічого не зміниться у місті. Ну, можливо, все буде робитися по-чесному, а не як зараз. Українства тут не буде, поки ми не змінимо людей, які проголосують за націоналіста, яких багато в місті, та реально-альтернативних не існує...
Тепер мільйони громадян упевнені, що Гітлер-нацист і Сталін-комуніст - то два боки одної медалі. Ці керівники обидва розв'язали Другу Світову війну і винні у мільйонах жертв.
Так само мусить минути певний час, щоби містяни Січеслава зрозуміли, що Філатов, Збарська і Краснов - політики з однаковим лицем!
Чекаймо!
На світлинах:
1. Для Філатова 9 травня - свято.
2. Для Збарської (друга зліва) та Краснова (крайній справа) теж 9 травня - свято.
3. Андрій Якименко уже сказав, якою є політика українців у місті Дніпро.
10 травня 2017 року
Підписатися на:
Дописи (Atom)