ПРО ХЕЇВ І ҐЕЇВ
Років зо 5 тому я простував у Дніпропетровську (так тоді називався Січеслав (майбутній), нині м. Дніпро) проспектом Пушкіна і внизу Кірова (нині це проспект Поля) дівчина-рекламчиня на тротуарі вручила мені яскраву листівку. Як завжди, я миттєво зиркнув на рекламу, продовжуючи йти.
"Хей!", - закликала листівка українською (українською!) мовою, - "Приходь туди-то на молодіжну вечірку!". Мова йшла про якусь молодіжно-студентську подію. Я, ще не відійшовши від рекламчині і двох метрів, обернувся, зупинившися, і гукнув до неї: "А тут у вас помилка!". "Яка?", - здається, українською запитала юнка. "В українській мові немає вигуку "хей!", треба писати "гей, приходь на вечірку!" ", - сказав я дівчині. І вона поглянула на мене як на бовдура, який не знає, хто такі "геї", тому, щоб не образити "негея" організатори вечірки придумали нове "українське" слово "хей", як вигук...
Я не став пояснювати юнці тонкощів української фонетики і правопису. Не став роз'яснювати їй, що особи нетрадиційної, як нині кажуть, орієнтації українською вимовляються і пишуться як "ґеї". Так само, як чуємо англійською (gay). А от "гей" - то справді вигук ("Гей, Карпати сині!", з пісні). Я пішов собі геть.
І я тоді чи не вперше усвідомив, що широкі народні маси таки цю нетрадиційність не вважають доброю справою. І так не вважають, що навіть широкі, мовнобезграмотні маси, ладні придумати неологізм, щоб ненароком не образити "традиціонала".
Відтоді я подібних мовних вигадників, котрі українські слова замінюють англізмами чи русизмами, або придумують питомо українським словам непритаманне їм значення, я цих вигадників називаю хеями. Ну, ніби ґеї з філології, ги.
Так от, хеїв ми перевчимо. А що робити з ґеями?
Після останнього ґей-параду в Києві ("Марш рівности", Київ, 18 червня 2017; вже вчетверте) я бачу, як щороку більше й більше публічних людей, блогерів, політиків виступають за цих ґеїв. Ну, на своїх сторінках у соцмережах пишуть щось на кшталт "Ми йдемо в Європу, там рівноправ'я, навіть для тих, хто "любиться" в ж..., гм, нетрадиційно кохається!". Цього року дехто з широкопублічних осіб навіть пройшовся Києвом з цим ґейським цирком. Навіть разом з дітьми... А у соцмережах розпочалася дискусія "про права ґеїв".
Знаєте, мені не до вподоби ця ґейська пропаганда! Колись ми починали свій Націоналізм з мітингів українською мовою. Це ще за Совка. Потім ми шили прапори, купуючи у крамницях синю і жовту тканини. Досі маю кілька таких прапорів, пошитих мені мамою у 1989-1990-х роках (я тоді мав 24 роки, був неодружений). Потім були нічні смолоскипові Ходи. Ми тоді були "фашистами, нацистами" навіть для українців. Зараз ми такі тільки для кацапів. Тобто, пропаганда робить своє діло! Вода камінь точить.
Так само з цими ґеями. Я розумію, як юрист, що вже давно з кримінального кодексу вилучено статтю за мужолозтво. Я розумію, що в Європі "повно ґеїв". Але я знаю (знаю!), що не можна, навіть ідучи в Європу, переймати європейські "цінності", що не є такими нам!
Так, Націоналізм не любить ґеїв! Ми - за природні відносини, сім'ю і почуття! Ми за те, щоб було більше українців. Їх народжує тільки сім'я, де чоловік і жінка! Нам потрібно мати нас - сотні мільйонів! Сотні мільйонів українців!
Тому із цими ґеями нам - не по дорозі!
На світлинах:
Мною вибрано з інтернету і соцмереж думки тих українців, котрі є прихильниками звичайних, традиційних родинних цінностей, як і я. Остання світлина про кремлівського "журналіста"- пропагандиста Кісельова - як вишенька на тістечку: той теж, як і ґеї, вважає, що заборона московської пропаганди і недопуск його до Євросоюзу є "утисками" свободи слова...
Одним словом:
Ґеї! Ви - московські підараси!
В мене все.
19 червня 2017 року.
