ВІКТИМНА КОЗА
Є така правова наука віктимологія (з латинської "віктима" - жертва), що вивчає жертву злочину на предмет умов, можливости стати жертвою у злочині або можливости уникнути жертвою злочинних щодо себе посягань. Звідси і логічно виходить так звана віктимна поведінка, тобто поведінка особи, що спровокувала (ця поведінка) потенційного злочинця на вчинення проти себе-жертви злочинних дій.
Ну, от як приклад. Дівчина у коротенькій спідниці і сукенці з глибоким декольте весело і розкуто поводилася на дискотеці або у барі, привертала своєю зухвалою поведінкою до себе значну увагу відвідувачів, а потім глупої ночі пішла сама пішки додому темними вуличками і підворіттями. Дівчину десь у підворітті було зґвалтовано (а потім убито чи ні - тут неважливо). Чи ця розкута дівчина є жертвою у вчиненому проти неї злочині? Безумовно. Чи ця розкута дівчина винна в тому, що її зґвалтовано? З правової точки зору - ні. А з точки зору віктимології саме ця віктимна поведінка дівчини (одяг, галаслива розкутість, сама йде додому тощо) і призвели до зґвалтування, якого могло й не бути за більш скромної, або радше розумної поведінки! Так, злочинця буде ув'язнено (якщо спіймають), так, ця потерпіла дівчина в суді й суспільстві отримає правовий і навіть моральний захист і підтримку. Але з точки зору віктимології ця дівчина сама була винна, що стала жертвою!
Щось подібне мені спадає на думку в широко обговорюваній нині історії з Іриною Ноздровською.
Пару років тому водій Россошанський-син збив насмерть на трасі рідну сестру Ірини Ноздровської. Збив не на зебрі-переході, а на узбіччі. Ноздровська каже, що водій був під наркотою. Ну, деталі всіх обставин нехай встановлює слідство. Допис про інше.
Ірина Ноздровська розпочала кампанію, як тепер з'ясовується, просто-таки цькування у пресі, соцмережах, у суспільстві і в судах під час засідань як водія, що вже був під вартою, так і членів його родини. Кажуть, що преса пише однобічно. Е, ні. Вже ні. Читаю про Ноздровську добре і погане. Так виходить, що Ноздровська була люта скандалістка...
І от 29 грудня 2017 року пізнього зимового темного вечора, ще й падав дощ, батько сина-водія, котрий, цей син, нагадую, під вартою, батько Юрій Россошанський, 63-річний сільський кремезний дядько, повертаючись собі додому несподівано надибав Ірину Ноздровську саму біля зупинки, котра щойно приїхала додому у село, де Россошанський-батько, виходить, їй був односельцем (ну, і знав скандальну вдачу цієї Ноздровської Ірини).
Як показував тепер вже заарештований Россошанський-батько: "Ноздровська одразу стала мене ображати і кричати мені "Вбивця!". Після цього на мене нахлинуло. Не було вже сил терпіти скандали і образи!". Россошанський-батько підійшов до Ірини Ноздровської, притис її до стіни чи паркану і наніс їй кілька ударів ножем, у тім числі у шию... Труп Ноздровської знайшли за кілька днів у річці...
Запитую: чи був би злочин, якби Ноздровська не поводилась віктимно? Переконаний, що ні! Кричати у судах, на вулицях і прилюдно переслідувати родичів заарештованого, нехай і винного, водія Россошанського-сина - то одне. Але, зустрівши чорної ночі, в дощ, будучи самотньою, кричати непричетному до смерти її сестри Юрію Россошанському "Убивця!", сікатися в очі, штовхати і плюватися (можливо, і було так, що штовхала і плювалась) - це віктимна поведінка жертви! Аби Ноздровська не була тупа коза, то лишилася б живою!
... Коли Юрія Россошанського в поліції спитали чи він визнаЄ свою провину в убивстві Ірини Ноздровської, Россошанський-батько відповів: "Так, свою провину визнаЮ", - і рішуче додав: "Але я ніколи не розкаюся!"...
13 січня 2018 року
