11 червня 2018
БУРЯ НА ДНІПРІ!
БУРЯ НА ДНІПРІ!
У суботу 9 червня пішли з дружиною Наталкою на пляж у Кам'янському, Дніпропетровська область.
На пляж іти міським мостом, що з'єднує правий і лівий берег Кам'янського через ріку Дніпро. Міст будувався у середині 1990-х років за активної участи тодішнього представника президента у Дніпропетровській області Павла Лазаренка. Коли хто пам'ятає, був жорсткий спад економіки у той час. Але на моїй пам'яті - як Лазаренко зорганізовував підприємства й міністерства, щоб побудувати дуже потрібний Україні міст! Річ у тім, що тоді єдиний шлях дістатися з лівого на правий берег Дніпра для транспорту як міського, так і міжнародних шляхів, пролягав дорогою по греблі зі шлюзом, що перекрила (гребля) Дніпро та утворила Кам'янське (тоді, ще Дніпродзержинське) водосховище. Але за десятки років гребля через великий автівковий потік стала "слабшати" (як нефахівець у цій галузі, не знаю як сказати технічною мовою), дорога через греблю вузька, коротше, вже дуже-давно, ще як я був школярем (а нині мені 53 роки, під час будівництва мосту я мав 30 років), гостро постало питання збудувати окремий автівковий міст через Дніпро у Дніпродзержинську (тепер місто Кам'янське). От Лазаренко цей міст і збудував! Тому у ролику я називаю його міст Лазаренка (Лазаренків міст).
З мосту є з'їзд на поки що безіменний острів з чагарниками, хащами, гаями та чудовими піщаними пляжами. Найбільший пляж містяни називають Зеленим. Отак і є: острів на Дніпрі безіменний, а пляж Зелений. Так от, поплававши-позасмагавши на Зеленому пляжі півдня, нас раптово заскочила буря! Ну, буря-не-буря, але сильний дощ, дужий вітер, грім та блискавки! Зігнав, коротше, буревій нас з пляжу. Отож, утікали ми додому через міст. І на мосту я зфільмував цей ролик.
Я полюбляю бурю і Дніпро! А ще більше, коли буря на Дніпрі! І вперше я пізнав, що "рідкісний птах долетить до середини Дніпра" (©Гоголь), а особливо під час бурі, з віршів безсмертного Шевченка!
«Реве да стогне Днiпр широкий,
Сердитий вiтер завива,
Додолу верби гне високi,
Горами хвилю пiдiйма.»
(©Тарас Шевченко).
Я заспівав Шевченка, фільмуючи бурю на Дніпрі. МузИки скажуть чи по нотах, чи добрий я співак, чи маю голос... Головне, що роликом і цим аматорським співом я висловив свій стан буремної душі під час бурі на широкому Дніпрі!
На ролику:
Буря на Дніпрі! Фільмував і співав 09.06.2018 Андрій Якименко. Місто Кам'янське, Дніпропетровська область. Лазаренків міст через Дніпро.
Ролик:
Вага: 137 МБ
Тривалість: 54 с.
10 червня 2018 року
У суботу 9 червня пішли з дружиною Наталкою на пляж у Кам'янському, Дніпропетровська область.
На пляж іти міським мостом, що з'єднує правий і лівий берег Кам'янського через ріку Дніпро. Міст будувався у середині 1990-х років за активної участи тодішнього представника президента у Дніпропетровській області Павла Лазаренка. Коли хто пам'ятає, був жорсткий спад економіки у той час. Але на моїй пам'яті - як Лазаренко зорганізовував підприємства й міністерства, щоб побудувати дуже потрібний Україні міст! Річ у тім, що тоді єдиний шлях дістатися з лівого на правий берег Дніпра для транспорту як міського, так і міжнародних шляхів, пролягав дорогою по греблі зі шлюзом, що перекрила (гребля) Дніпро та утворила Кам'янське (тоді, ще Дніпродзержинське) водосховище. Але за десятки років гребля через великий автівковий потік стала "слабшати" (як нефахівець у цій галузі, не знаю як сказати технічною мовою), дорога через греблю вузька, коротше, вже дуже-давно, ще як я був школярем (а нині мені 53 роки, під час будівництва мосту я мав 30 років), гостро постало питання збудувати окремий автівковий міст через Дніпро у Дніпродзержинську (тепер місто Кам'янське). От Лазаренко цей міст і збудував! Тому у ролику я називаю його міст Лазаренка (Лазаренків міст).
З мосту є з'їзд на поки що безіменний острів з чагарниками, хащами, гаями та чудовими піщаними пляжами. Найбільший пляж містяни називають Зеленим. Отак і є: острів на Дніпрі безіменний, а пляж Зелений. Так от, поплававши-позасмагавши на Зеленому пляжі півдня, нас раптово заскочила буря! Ну, буря-не-буря, але сильний дощ, дужий вітер, грім та блискавки! Зігнав, коротше, буревій нас з пляжу. Отож, утікали ми додому через міст. І на мосту я зфільмував цей ролик.
Я полюбляю бурю і Дніпро! А ще більше, коли буря на Дніпрі! І вперше я пізнав, що "рідкісний птах долетить до середини Дніпра" (©Гоголь), а особливо під час бурі, з віршів безсмертного Шевченка!
«Реве да стогне Днiпр широкий,
Сердитий вiтер завива,
Додолу верби гне високi,
Горами хвилю пiдiйма.»
(©Тарас Шевченко).
Я заспівав Шевченка, фільмуючи бурю на Дніпрі. МузИки скажуть чи по нотах, чи добрий я співак, чи маю голос... Головне, що роликом і цим аматорським співом я висловив свій стан буремної душі під час бурі на широкому Дніпрі!
На ролику:
Буря на Дніпрі! Фільмував і співав 09.06.2018 Андрій Якименко. Місто Кам'янське, Дніпропетровська область. Лазаренків міст через Дніпро.
Ролик:
Вага: 137 МБ
Тривалість: 54 с.
10 червня 2018 року
10 червня 2018
50 РОКІВ ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ У МОСКВІ
50 РОКІВ ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ У МОСКВІ*
* допис 10.06.2014, Андрій Якименко, Фейсбук
10 червня 1964 року у столиці Радянського Союзу Москві відкрито пам'ятника українському поетові-націоналістові Тарасові Григоровичу Шевченку.
Відтоді, коли я ще юнаком усвідомив силу шевченкової поетичної творчости (ідеологія якої - "Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте, І вражою злою кров'ю Волю окропіте!"), я завжди дивувався: як могла Москва ушанувати пам'ятником свого ворога?
Згодом прийшло розуміння, що Шевченка москалі шанують лише через "Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть...".
Тепер, під час російсько-української війни 2014 року, мабуть, не лишилося тих, хто не розуміє, що Росія в усі віки-століття вигадувала ідеолого-пропагандистські штампи, під які підводила пам'ятники і книжки (попередньо їх почистивши під ідеологію дня), вшанування поетів і письменників підлеглих народів (та й свого народу теж!).
Зараз для Росії немає більшого ідеологічного ворога, ніж Степан Бандера.
Так само, як у першій половині 19-го століття таким ворогом був Тарас Шевченко, якому цар заборонив писати й малювати і заслав "у край безмежний за Уралом".
І згадаймо яких зусиль було докладено українцями, щоби перепоховати Національного поета-кобзаря з Петербурга у Каневі, на дніпровій кручі, як заповідав Поет!
Яке національне піднесення, і народний дух, спричинились цим перепохованням!
Здається, що коли теперішню війну буде закінчено, кремлівські ідеологи для мети порозуміння з "братським народом України" обов'язково зуміють обґрунтувати своїм російським підданим який же гарний хлопець був цей Степан Бандера, що боровся проти Польщі і Німеччини (боротьбу проти Росії-Совітського Союзу сором'язливо пропустять...)!
Тож поставмо йому пам'ятника - у Петербурзі та Москві!
Бігме, так буде: москалі шануватимуть Бандеру теж!
Але "шанування" це буде так само в них, як завжди, тобто "по-шевченківськи"...
09 червня 2018
АДРЕСА КОЖНОГО
АДРЕСА КОЖНОГО
Обов'язково запам'ятайте свою космічну адресу на випадок коли вас всесвітнє тяжіння закине у глибокі закутки Всесвіту!
Космічна адреса землянина:
Галактична Нитка Персея-Пегаса, Комплекс наднагромаджень Риб-Кита, Місцева група галактик, галактика Чумацький Шлях, рукав Оріона, Сонячна система, Земля.
Обов'язково цю адресу називайте кожному зустрічному.
І тоді вас поселять до Наполеона з 6-ї палати.
Хоча космічна адреса є правдиво-справжньою, не жартую!
Але земляни - істоти малограмотні та неосвічені, як показала вся історія Людства...
:)
08 червня 2018
НАГАДАЙМО ПОЛЯКАМ
НАГАДАЙМО ПОЛЯКАМ
А от нині нагадаймо полякам (щоб не дуже заривалися зі своїм "гонором" ляським), що й вони були під москалем.
Ага, 200 років треба було Москві (після повалення польського Лжедмитрія на москвотроні, 1612), щоби підім'яти Польщу під себе. І то, якби не поразка Наполеона у 1812-му, який пообіцяв (і зробив, дякуючи польській коханці французького імператора, ги) полякам незалежність, як простував Європою на схід, то хтозна як би воно було. Москалі не стерпіли такої наруги від ляхів (союзу з французами; до речі, союзи Польща-Франція ще не раз зігравали свою ролю у 1920 та 1939 роках) і вирішили Польщу вже не ділити з австріяками (останній, третій, поділ 1795 року), а просто приєднали до імперії.
От наше населення українське, що верещить "Та віддайте Донбас Росії, відбатуємо колаборантів, а самі заживемо ого-го як!" (до речі, з нашої ж гнилої інтелігенції письменників цей лемент: Шкляр, Андрухович) є просто примітивні телепні! Не мислять геополітично, історію навіть у школі, нехай і москво-совіцьку історію, проспали на останній парті в класі.
А історія Східного Донбасу, ця українсько-російська війна, не є подіями місцевого значення, а якнайменше - європейського, а окидаючи історичним оком, навіть світового значення і наслідків!
Так от, у 1815 році Російська імперія приєднала собі Польщу. Так, дали широкі права, тимчасові. Так, оформили це як Царство Польське з Сеймом, Урядом, деякими іншими державними іграшками. Ну, як для українців було зроблено підросійське Гетьманство. Але російщення підмосковської Польщі добре просувалося і якби не російська лютнева революція 1917 року (зречення Ніколаєм 2-м трону, Тимчасовий уряд, криза, большевики, переворот і т.д., "парад суверенітетів" 1917-1918 років), то мали б ми нині цілком зросійщену Польщу (як оце Україна нині) вже не як Царство Польське, а як Польську губернію Росії.
Тому, ляхи, ви не дуже заривайтеся тут проти українців. Не підігруйте Москві. Не шукайте скрізь Бандеру і Волинську трагедію. Чи ви вже забули і простили москалям знищення вашого керівника Качинського з державною верхівкою у літаку?
Отже, полякам нагадуємо, що у 1815 році їх приєднали до Росії. Ну, так само як Москва хотіла знову приєднати собі Україну у 2014 році, але українці виявилися дужчими за ляхів.
08 червня 2018 року
А от нині нагадаймо полякам (щоб не дуже заривалися зі своїм "гонором" ляським), що й вони були під москалем.
Ага, 200 років треба було Москві (після повалення польського Лжедмитрія на москвотроні, 1612), щоби підім'яти Польщу під себе. І то, якби не поразка Наполеона у 1812-му, який пообіцяв (і зробив, дякуючи польській коханці французького імператора, ги) полякам незалежність, як простував Європою на схід, то хтозна як би воно було. Москалі не стерпіли такої наруги від ляхів (союзу з французами; до речі, союзи Польща-Франція ще не раз зігравали свою ролю у 1920 та 1939 роках) і вирішили Польщу вже не ділити з австріяками (останній, третій, поділ 1795 року), а просто приєднали до імперії.
От наше населення українське, що верещить "Та віддайте Донбас Росії, відбатуємо колаборантів, а самі заживемо ого-го як!" (до речі, з нашої ж гнилої інтелігенції письменників цей лемент: Шкляр, Андрухович) є просто примітивні телепні! Не мислять геополітично, історію навіть у школі, нехай і москво-совіцьку історію, проспали на останній парті в класі.
А історія Східного Донбасу, ця українсько-російська війна, не є подіями місцевого значення, а якнайменше - європейського, а окидаючи історичним оком, навіть світового значення і наслідків!
Так от, у 1815 році Російська імперія приєднала собі Польщу. Так, дали широкі права, тимчасові. Так, оформили це як Царство Польське з Сеймом, Урядом, деякими іншими державними іграшками. Ну, як для українців було зроблено підросійське Гетьманство. Але російщення підмосковської Польщі добре просувалося і якби не російська лютнева революція 1917 року (зречення Ніколаєм 2-м трону, Тимчасовий уряд, криза, большевики, переворот і т.д., "парад суверенітетів" 1917-1918 років), то мали б ми нині цілком зросійщену Польщу (як оце Україна нині) вже не як Царство Польське, а як Польську губернію Росії.
Тому, ляхи, ви не дуже заривайтеся тут проти українців. Не підігруйте Москві. Не шукайте скрізь Бандеру і Волинську трагедію. Чи ви вже забули і простили москалям знищення вашого керівника Качинського з державною верхівкою у літаку?
Отже, полякам нагадуємо, що у 1815 році їх приєднали до Росії. Ну, так само як Москва хотіла знову приєднати собі Україну у 2014 році, але українці виявилися дужчими за ляхів.
08 червня 2018 року
Підписатися на:
Дописи (Atom)