БИТВА ЗА ПОСАДУ. МОЯ СУДОВА ПРАКТИКА
Жовтень 2008 року. Тобто 12 років тому. Мені 43 роки, я заступник голови Дніпропетровської обласної організації політичної партії "Громада".
Всеукраїнську партію "Громада" тоді очолював, і нині очолює, Павло Іванович Лазаренко. Так, це той Лазаренко, якого Кучма (тодішній президент України), Філатов (тодішній журноГлист, а нині міський голова Дніпра-міста), Корбан (активіст жидівської діяспори міста) безпідставно звинуватили в корупції та інших незаконних діяннях і чого досі не доведено українським слідством чи судом, і це той Лазаренко, який справді відсидів 9 років в американській в'язниці, але не за "злочини в Україні", а за спробу відмивання коштів через банки в США. Ну, от саме таку кримінальну справу в США порушено кілька років тому проти олігарха і кремлядської наволочі Ігоря Коломойського (за відмивання в США сотень мільйонів доля́рів, на які Коломойський з Боголюбовим купили в Америці кілька заводів), через що Беня сховався в Україні, бо у будь-якій іншій точці світу його буде заарештовано і доставлено до американського суду. Павло Лазаренко, до речі, псля відбуття покарання нині живе в США з дружиною-українкою та трьома своїми дітьми, народженими вже в Америці. З точки зору українських законів Лазаренко - несудимий і чесна людина. Я не жартую.
Так от, я даю інтерв'ю телеканалові Д1, це, здається, обласний телеканал, що висвітлював події у місті Дніпропетровську (тепер це місто Дніпро, майбутній Січеслав) та у Дніпропетровській області. Матеріял на відео сирий, я просто попросив журналістку скинути його мені на флешку після інтерв'ю. Інтерв'ю даю у своєму партійно-юридичному кабінеті на 8-му поверсі будівлі за адресою: місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 55. За пару років після інтерв'ю цю будівлю, власником якої тоді був українець Павло Лазаренко, рейданули, тобто викрали, Корбан і Філатов. Зрозуміло, що і я позбувся свого партійно-юридичного офісу... Отак жиди потроху забирають в українців їхню власність, перетворюючи на рабів. Те ж саме відбулося і 21 квітня 2019 року, коли жиди поставили керівником над хохло-бидляцькими ґоями (це жидівське визначення українців-нежидів) Зеленського...
Так от, щодо інтерв'ю. Я пояснював максимально просто для глядача суть справи. У телевипуску це інтерв'ю тривало 2-3 хвилини. Сирий же ролик більш інформативний, на 15 хвилин.
Короткий виклад інтерв'ю від першої особи.
У травні 2008 року закінчився контракт, укладений між головним лікарем Дніпропетровської обласної клінічної офтальмологічної лікарні Олегом Рожком, який був членом партії "Громада".
Контракт укладався між Рожком та Дніпропетровською обласною радою, Рожка було призначено на посаду рішенням сесії обласної ради (це коли у сесійній залі обласні депутати голосують і голосуванням приймають рішення). Тому при закінченні строку контракту (строк був на 5 років) згідно із законодавством орган, що призначав на посаду, мусить: або звільнити працівника через закінчення строку контракту, або продовжити контракт. Це все треба зробити у час дії контракту, навіть не пізно провести сесію і голосування в останній день контракту. Цього зроблено не було. А за законом, що й нині діє, якщо строк трудового договору (контракту) закінчився і власник (тобто той, хто приймає на роботу) не звільнив працівника, то вважається, що працівник надалі працює безстроково, тобто без контракту, без обмеження своєї роботи і посади будь-яким строком.
Так от, наш партієць, наш головний лікар Обласної офтальмології Олег Рожко не був звільнений Дніпропетровською обласною радою (тобто власником клінічної лікарні) з посади, строк контракту витік і тому Рожко вважав, що далі він працює керівником клінічної лікарні безстроково. Так же говорить закон!
Але Дніпропетровську обласну раду у той час очолював (був головою обласної ради) регіоналівець Юрій Вілкул. Так-так, це та антиукраїнська мерзота, синок якої Саша Вілкул зорганізовував згодом під час Революції гідности у 2013-2014 роках тітушню для нападів і побиття майданівців у тодішньому Дніпропетровську. А сам Вілкул-тато те ж саме робив у Кривому Розі. Обидва ці сепаратисти кликали Русскій міръ в Україну... Настане час, коли я перед шибеницею залюбки виб'ю з-під ніг цих паскуд табуретку...
Так от, тодішній голова обласної ради, член януковицької Партії Регіонів Вілкул-батя видав розпорядження про звільнення Олега Рожка з посади головного лікаря клінічної офтальмологічної лікарні у зв'язку із... закінченням контракту! Тобто, звільнення Рожка відбулося незаконно за датою, адже Рожко вже працював за безстроковим договором! Також звільнення Рожка відбулося незаконним органом, тобто не уповноваженою посадовою особою! Бо, як я вже пояснював, звільнити Рожка слід було під час дії контракту, а не значно пізніше його закінчення. Також звільнити Рожка могла тільки обласна рада шляхом голосування на депутатській сесії, а не одноосібним розпорядженням голови обласної ради!
Доповівши все це своєму партійному керівництву, я отримав партійне завдання захистити нашого партійця Олега Рожка.
Я у тісній співпраці з Олегом Рожком почав війну проти регіональної банди, тобто проти Партії Регіонів та її місцевих антиукраїнських паскуд. Співпраця полягала в тому, що я готував усі юридичні документи (заяви, скарги, звернення, позови тощо), а Рожко їх із покірним розумінням підписував.
Позов проти Дніпропетровської обласної ради про поновлення Олега Рожка на посаді головного лікаря Дніпропетровської обласної клінічної офтальмологічної лікарні подано було до Ленінського районного суду тодішнього Дніпропетровська, тобто за місцем проживання Рожка, як дозволено законодавством. Ленінський район зараз називається Новокодацьким.
Якраз, здолавши першу перешкоду, що постала була саме у Ленінському райсуді, я й запропонував місцевому телеканалу своє інтерв'ю.
Перешкода полягала в тім, що суддя Черненко́ва... відмовилася розглядати позов, залишила підготовлений мною позов Рожка про поновленення на посаді без розгляду, вказавши в судовій ухвалі, що позов треба подавати не до райсуду, а до окружного адміністративного суду. Тобто, суддя вказала мені на мою правову некомпетентність, мовляв, ти не до того суду звернувся.
Тут слід пояснити читачеві, що районні суди розглядають цивільні справи громадян, а адміністративні суди, першою ланкою яких є Дніпропетровський окружний адміністративний суд, розглядають позови проти держави, тобто проти державних органів та проти органів місцевого самоврядування, тобто і позови проти обласної ради.
Так, це правда. Але суддя Черненкова з Ленінського райсуду не врахувала, що справа про поновлення на роботі, посаді є не адміністративною справою, тут не розглядається "державне питання", а є справою цивільною у галузі трудових правовідносин. Отже, тільки районні суди мають розглядати такі справи, незалежно від того, що відповідачем є якийсь державний орган, місцева рада депутатів (обласна, міська, районна) тощо!
Тому я подав апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської области, який скасував ухвалу Ленінського райсуду і зобов'язав Ленінський райсуд розглянути позов Рожка по суті.
В інтерв'ю я, крім юридичних пояснень, підкреслив також моральний аспект у цій справі. Річ у тім, що замість звільненого Олега Рожка розпорядженням голови обласної ради регіонала Вілкула-старшого було призначено Валерія Сердюка в.о. (виконувачем обов'язків) головного лікаря клінічної офтальмології. Головним лікарем Вілкул не мав права призначати, тільки в.о., бо "остаточно" на посаду призначає тільки обласна рада шляхом голосування депутатами на сесії.
І от виходить, що головлікар-від-регіоналів Сердюк перебуває у непевному становищі: він тільки у статусі в.о. та ще й Олег Рожко подав апеляційну скаргу, досить таку грамотну (ну, Якименко ж писав! ги), зламавши регіоналівські шури-мури в Ленінському райсуді.
І от напередодні розгляду апеляційної скарги до Рожка увечері зателефонував Сердюк. Мовляв, за моєю, Сердюка, заявою обласне КРУ (контрольно-ревізійне управління) перевірило господарську діяльність клінічної лікарні за час керівництва нею Рожком. І КРУ виявило тааакі порушення, що можна сісти і надовго... Тому, Рожко, якщо ти не забереш апеляційну скаргу, я, Сердюк, подам результати перевірки до правоохоронних органів. А якщо ти відмовишся від апеляції, то не подам. Рожко тоді ж одразу телефоном відмовився припиняти свою справу. Потім Олег Рожко зателефонував до мене, все розказав, підкресливши, що вважає це погрозами, і я сказав Рожку мені все написати як заяву про погрози. Цю Рожкову заяву потім я подав до правоохоронних органів, бо це нечувано - погрожувати моєму клієнтові!
Так от, про моральний аспект. Я сказав журналістці в інтерв'ю, що ніяких порушень за час керівництва в лікарні головлікарем Олегом Рожком не було, та що ми знаємо як проводяться "перевірки КРУ", зініційовані регіональною бандою. Але тут головне - сама постановка питання! Регіонал Сердюк має документ про порушення, як він стверджує. Будь-який законослухняний громадянин мусить виконати свій громадянський обов'язок і повідомити правоохоронців про злочин! Але регіонал Сердюк вчиняє "високоморально": якщо судової справи не буде, то й "порушень нема", висновки КРУ з "посадкою на багато років" до правоохоронців не підуть, але якщо Рожко продовжить судитися за посаду, то "страшні порушення" ніхто ховати не стане...
Я от зараз пишу цей допис, згадую ту януковицьку епоху брехні та підлости, і мене охоплює страшенний сум, що після загибелі Небесної сотні й перемоги у Революції гідности у 2014 році ми не придушили до кінця всю цю регіоналівську, нині зелену, заразу!..
Також хочу зараз пояснити чому епоху президентства Ющенка (2005-2010) я називаю януковицькою. Річ у тім, що Ющенко як президент був слимак. Віктор Янукович тоді був прем'єром, потім головою прокремлівської партії, розбудовував свою Партію Регіонів, яка згодом зіграла свою злочинну ролю в Історії України під час Майдану 2013-2014 років. А на місцях засилля банди регіоналів відчувалося найдужче...
Щодо справи Олега Рожка, то після виграшу в апеляції, коли Апеляційний суд зобов'язав справу розглядати в райсуді, я зрозумів, що в Ленінському райсуді судді є такими ж паскудними регіоналами, як і обласне регіональне керівне бидло, тому новий позов проти обласної ради про поновлення Рожка на посаді я подав уже до Кіровського райсуду міста Дніпропетровська, за територіяльністю відповідача - обласної ради. Тепер Кіровський район називається Центральним.
Справу проти Дніпропетровської обласної ради я виграв, Олега Рожка було поновлено на посаді головного лікаря обласної клінічної офтальмологічної лікарні (суддя Васіна, Кіровський райсуд Дніпропетровська). Але Рожка, напевне, залякали, тому він після перемоги у Кіровському райсуді припинив війну за свою посаду і вже не підписував жодних підготовлених мною документів. Таким чином, мій клієнт добровільно припинив війну шляхом капітуляції вже після виграшу, відмовившися доводити до кінця своє поновлення на посаді головного лікаря через державну виконавчу службу. Валерій Сердюк лишився на своїй посаді головлікаря, тепер уже не як в.о. А Рожко потім влаштувався офтальмологом до залізничної лікарні, що належить Державному підприємству "Придніпровська Залізниця".
Востаннє Олега Рожка я бачив вже років 7-8 тому, ще до російсько-української війни...
Додаток:
Моє інтерв'ю про справу Рожка, м. Дніпро, телеканал Д1, жовтень 2008 року.
Тривалість: 15 хв. 18 с.
24.06.2020
©Андрій Якименко
