ДІЯЛОГ З ГАРАГУЦЕМ
Гарагуц - це журналіст видання "Ліца", газети і інтернет-видання. "Ліца" є всеукраїнським медійним ресурсом з редакцією у Дніпропетровську. Оскільки я сам живу у Дніпропетровську, то це видання, його редактор і журналісти мені дуже духовно близькі, попри російськомовність цього видання.
Наприклад, коли під час Майдану, ще до Небесної сотні, я побачив свіжі кадри Беркутових звірств і жахливе побиття Гарагуца у Києві у міліцейському дворі (лупцювали канчуками по ногах, по голові, кров юшила по обличчю у Гарагуца...), я дуже співпереживав і навіть відчував страшенний біль (!) разом з Гарагуцем, ніби це мене було побито!
Я вважав, що я й Гарагуц - однодумці! На жаль, я помилився. Жидівська полуда, ряжена під українство і патріотизм, затулила гарагуцам український кругозір.
Моя стаття "Як починається ДніпроБень" (при владі в області ще перебувають "рятівники" України та своїх статків - голова Дніпропетровської ОДА Ігор Коломойський з його ПриватКомандою - Корбаном, Олійником і прімкнувшім-к-нім Андрієм Денисенком) на моїй сторінці у Фейсбуці (10 лютого 2015 року) дуже засмутила пана Гарагуца. І він почав зі мною діялог.
Минув рік (10 лютого 2016 року), і всі побачили: Якименкова Правда не збрехала! Усі мої пророцтва і прогнози або справдилися, або, коли не справдилися, але до того йшло, і лише зміцніла на силі Україна звернула геть з загрозливого шляху, що намічався.
Фейсбук мені нагадує щодня мої минулі дописи і статті. Вважаю, я повинен нагадати всім гарагуцам, як все було. Як мислити не по-жидівськи чи хохляцьки, а Національно, то не буде важко бачити майбутнє так, як я!
Діялог з Гарагуцем після статті Якименка "Як починається ДніпроБень".
«Валерій Гарагуц:
- '— Не забивайте себе голову тем, что не имеет отношения к настоящему, — сказал Чапаев. — В будущее, о котором вы говорите, надо ещё суметь попасть. Быть может, вы попадете в такое будущее, где никакого Фурманова не будет. А может быть, вы попадете в такое будущее, где не будет вас.'
(с) 'Чапаев и Пустота'
Андрій Якименко:
- Гарагуц, дякую. Зрозумів. Єдине запитання: а чи буде сам Гарагуц в цьому "Чапайському будущєму"?
Валерій Гарагуц:
- Майбутнього немає, є тільки 'тут і зараз'
Ви самі собі придумали якісь майбутні 'ужаси' і щосили їх боїтеся. Та ще й намагаєтесь ними лякати оточення,
Де я буду? Я не забивають голову тим, що не має відношення до 'тут і зараз'
Андрій Якименко:
- Гарагуц, ви самі щойно призналися, що перелякані "ужасом від Якименка". Я вас за язика не тягнув. Я ж пишу правдиві речі, без вигаданих вами казок. А ваше недорозуміння того, що є "тепер і зараз" - це я сам собі пояснюю тим, що Беркут жорстоко познущався з вас. Я тоді переживав за вас, бо після таких ударів по голові...
Я дійсно переживав. Серйозно, без іронії!
Настане час, коли вам спаде полуда з очей і ви інакше прочитаєте Якименка.
Тоді ви зрозумієте, що крім "живи сьогоденням", слід заглядати і в майбутнє!
Валерій Гарагуц:
- Я своє вже відбоявся)))
А от ви пишите про свої страхи)
В майбутнє, про яке ви весь час згадуєте, треба ще зуміти потрапити... Ну і далі по тексту вище)
Андрій Якименко:
- Гарагуц, який же ви журналіст, що МОЇ публікації вважаєте ВАШИМИ страхами? Фобії, до речі, вже лікуються.»
Укотре хочу заявити всім гарагуцам:
"Настане час, коли усім спаде полуда з очей і всі інакше прочитають Якименка!"
(c) Андрій Якименко, 2015
На світлині: Валерій Гарагуц у лікарні після побиття Беркутом
10 лютого 2016 року
