Перекласти (Translate)

08 листопада 2018

ЯК МОСКВА ЗАБРАЛА НАШУ ЦЕРКВУ

ЯК МОСКВА ЗАБРАЛА НАШУ ЦЕРКВУ. ХРОНОЛОГІЯ

988
Володимирове хрещення киян, згодом усього населення Руської Землі (тодішня назва держави, яка нині називається Україна)

991
Константинопільським Патріярхатом засновано Митрополію Київську і всієї Руси

1240
монголами Батия захоплено та поруйнувано Київ

1283
резиденцію Київської і всієї Руси Митрополії перенесено до Володимира під Москвою, але назву не змінено: Київська Митрополія

1302
проведено православний собор у Галичині для потреб православ’я у Галицько-Волинському Князівстві (відновлення православної церкви для тодішньої держави нинішніх українців)

1316
створено Литовський Патріярхат для потреб православних Великого Князівства Литовського (у князівстві переважало руське, тобто нині українське, населення)

1325
Митрополію Київську і всієї Руси перенесено з Володимира до Москви, але назву не змінено: Київська Митрополія

1448
Московським Государством Митрополію Київську і всієї Руси самочинно перейменовано на Патріярхат Московський і всієї Руси з одночасним самопроголошенням автокефалії

1589
Константинопільським Патріярхатом визнано автокефалію Московської церкви і затверджено назву Московський Патріярхат

1596
Берестейською Унією (Союзом) об'єднано православну церкву на українських землях тодішньої Речі Посполитої з римо-католицькою церквою - утворено Греко-Католицьку церкву (нині УГКЦ)

1620
Польсько-Литовською Унією в Речі Посполитій створено Православну єпархію (церковно-адміністративну інституцію) для потреб православного населення, тобто українців

1667
Київ та східну Україну підпорядковано Московському Государству (договір з Польщею)

1686
Московським Патріярхатом одноосібно, без погодження з Константинопільським Патріярхатом, визнано Київську єпархію, створену у 1620 році в Речі Посполитій, поза юрисдикцією - усе православне населення церковно підпорядковано Московському Патріярхатові

Так український нарід (незалежно від змін своїх імен: русини, козаки, малороси, українці) втратив власну Церкву і був церковно підпорядкований Москві.

Хронологія не претендує на цілковиту повноту, лише сотні років церковно-політичних процесів втиснено у кільканадцять рядків для загального розуміння питання.

08.11.2018

07 листопада 2018

БУЛО ТА ЗАГУЛО...

БУЛО ТА ЗАГУЛО...

ГЕТЬ МОСКОВСЬКІ ХРЕСТИ!

ГЕТЬ МОСКОВСЬКІ ХРЕСТИ!

Українці навіть не задумуються наскільки глибоко увійшло за сотні років підлеглости московство в українське життя.

Ну, от ми повертаємо собі українську церкву, чекаємо на об'єднання всіх православних церков в одну помісну церкву, чекаємо на томос тощо. При цьому вже повинні розуміти, що богослуження, проповіді, архітектура церковних будівель, навіть хрести буде змінено, повернуто від московських форм до правдиво-православних.

Чи хто задумувався який вид християнства прийняв київський князь (тодішній президент) Володимир Святославович, названий Хрестителем і Великим? У 988 році нами було прийнято православ'я чи католицизм? Розкол християнства на ці дві течії-конфесії стався у 1054 році, тому Володимир прийняв "загальносвітове" християнство, але не від Папи Римського, а від Патріярха Константинопільського. Тоді це було майже рівнозначним хрещенням, ніби зараз ми вважаємо Європу (Євросоюз) і Америку (США) як щось єдине, і так воно і є (демократія, загальнолюдські цінності тощо). Але - пророкую - що через сотні років людство розділиться на "старе" (Європа) і "нове" (Америка) і навіть між ними почнеться міжконтинентальна війна (іще й "середнє" людство може втрутитися - Азія).

Так от, повернімося до хрестів. Володимир прийняв християнство як державну ідеологію і тільки через 66 років у світі відбувся остаточний розкол християнства на конфесії (Велика схизма 1054 року, коли Папа і Патріярх взаємно анатемствували один одного). Згодом було більш-менш однакові до розколу обряди, архітектуру, священицькі ризи тощо еволюційно змінено кожною конфесією. Коли я бачу двох християнських священиків, то я безпомильно за їхнім одягом визначаю хто з них католик, а хто ортодокс.

Тому тепер ми легко бачимо відмінність навіть у канонічних хрестах.

Католики за основу взяли простий, чотирикінцевий хрест. У Євангелії сказано, що саме такий хрест Ісус ніс на своїх плечах до місця страти, тому для католицької християнської церкви чотирикінцевий хрест став атрибутом християнської віри.

Ортодокси (православні християни) підійшли до цього питання набагато ґрунтовніше. Так, на Голгофу Ісус ніс простий хрест. Але на місці страти над головою засудженого до хреста було прибито табличку з його ім’ям ("Ісус назарянин, цар юдейський"), а під ступні прибито підставку-підніжжя (тому Ісус, як правило, має зігнуті у колінах ноги на картинах і хрестах). Повністю готовий для страти хрест прийняв восьмикінцеву форму. Восьмикінцевий хрест - хрест православний.

Цікаво, що за Володимирової епохи таких "хрестових складнощів" ще не було. Хрест, він і є хрест. Навіть на пам'ятникові Володимиру Хрестителю у Києві (збудований 1853 року) князь тримає простий ("католицький") хрест.

Там ще інших відмінностей понапридумувано було чимало. Наприклад, на католицькому хресті Ісус прибитий обома ногами одним цвяхом до хрестового стовпа, а у православних кожну ногу прибито окремо. Нижня поперечина, підставка під ступні страчуваного (нижнє рамено, рамена - плечі), у православного хреста є, у католицького відсутня.

Тобто, католицький хрест однораменний, чотирикінцевий, а православний трираменний, восьмикінцевий.

І от ми підійшли до московського хреста. Ну, "Москва - третій Рим, а четвертому не бувати" - ідеологія московитів ще з Івана Калити. Поступово, усвідомлюючи свою "православну світову місію" після захоплення Константинополя арабами (падіння Константинополя у 1453 році), Московська церква стала змінювати константинопільські канони богослуження, обрядів, одягу священиків, хреста.

Ісусове підніжжя-рамено на московських хрестах стало... скісним. Московити навіть підвели певну "ідеологію" під скісне рамено. Скісне перехрестя з опущеним униз лівим (по відношенню до розіп'ятого Ісуса) кінцем і піднятим вгору правим кінцем уособлює двох розбійників, розіп'ятих разом з Ісусом, один ліворуч, другий праворуч від Ісуса. Той, що розкаявся у гріхах, увірував у Христа-Ісуса і якому Ісус, вже перебуваючи на хресті, обіцяв рай, був праворуч, а той, що сам перебуваючи на хресті, лаяв і глузував з Ісуса, був ліворуч. Отой грішник, що розкаявся (правий) потрапив з Ісусом до раю (кінець поперечини вгору), а інший потрапив до пекла (кінець поперечини униз).

Взагалі, цікавою є не лише вкладувані ідеї-пояснення москалів у "москвооновлені" християнські атрибути, а навіть відбиття у хресті згадок про розбійників, грішників тощо. "Освятили" так би мовити, можливість потрапити до раю кожному, хоч які б злочини він учинив за життя, аби той хоч перед смертю "розкаявся"... Як влучно писав російський письменник-класик Достоєвський (життя 1821-1881): "Все, що русскіє взяли від православ'я - це перехреститися перед тим, як зарубати тебе сокирою".

Оці восьмикінцеві трираменні хрести з нижньою скісною поперечиною - є винятково московськими хрестами! Немосковські православні хрести мають рівні поперечини. Так, у церквах Київського Патріярхату і УАПЦ інколи бачимо московську форму хрестів. Але то є негативний вплив московської церкви на українську, якого слід позбутися.

І хоча я не християнин, особисто я хотів би для українських християн православного толку мати традиційні ортодоксальні хрести з прямими, не скісними, як у московитів, поперечинами, а то й класичні католицькі хрести. Це моє бажання зумовлено державницьким мисленням і наміром гасло Хвильового "Геть від Москви!" втілити в життя.

Геть московські хрести!

На світлинах:
1. Взято з інтернету.
Різні типи хрестів, навіть "перехідний" від ісламу до москвоправослав'я, коли в Московському Государстві поступово занепадав татарський іслам і підносилося православ'я московитського толку, а на банях мечетей установлювали одночасно ісламські місяці й православні хрести (мечеті потім стали церквами, звідси "цибулинний" вид бань московських церков, чого не бачимо на українських церквах та в решті ортодоксального християнського світу).
2. Знімковано 19.01.2018 Андрієм Якименком. Московський хрест при камені-пам'ятникові жертвам голодомору і політичних репресій, м. Дніпро (майбутній Січеслав), Вокзальна площа.

07.11.2018







06 листопада 2018

ФЕЙСБУК ЗА ОКУПАЦІЮ

ФЕЙСБУК ЗА ОКУПАЦІЮ

Фейсбук знову показав своє звіряче рило паскудної тварюки. І чхати, що східну Європу адмініструє офіс Фейсбука у Москві. Цукерберг мав би давно, як просила Україна, відкрити київський офіс для України.

Коротше, мій допис про те, що місто Дніпропетровськ (тепер місто Дніпро, згодом стане Січеславом) окупував німець, потім, вигнавши німця, окупував москаль, Фейсбук видалив. Фактично Фейсбук підтримав окупацію всієї України москалями (з розпадом Радянського Союзу ми відновили Незалежність).

Але я знову публікую видалений допис! Нової окупації, тепер уже Фейсбуком моєї сторінки, - не буде!

06.11.2018

БАБИНЕ ЛІТО САМАРИ

БАБИНЕ ЛІТО САМАРИ

Останні теплі дні осені. Ріка Самара. Бабине літо. Повітря 13°C, вода 10°C. Я ще й купався. Жовте листя дерев. Птах у небі. Червоні ягоди глоду. Грузді-гриби.

На світлинах:
Ріка Самара, ліва притока Дніпра (ріки). Дніпро (місто), майбутній Січеслав. Дружина Наталка знайшла грузді, це їстівні гриби. Знімкував 28.10.2018 Андрій Якименко.

06.11.2018