19 листопада 2018
17 листопада 2018
ЗАСУШЕНИЙ УКРОП ГЕРБАРІЮ
ЗАСУШЕНИЙ УКРОП ГЕРБАРІЮ
11 листопада в політичній партії "Укроп" (УКРаїнське Об'єднання Патріотів) відбулися внутріпартійні вибори кандидата на президентські вибори в Україні 2019 року. Як і було спочатку зрозуміло - від утеклого зі Швейцарії в Ізраїль "українця" в пейсиках і з кіпою на макітрі Ігоря Коломойського кандидатом піде нинішній народний депутат Олександр Шевченко. Так-так, це той, що "Буковель", гірськолижний курорт у Карпатах, тримає.
Зрозуміло, що Укроп - це жидівський проєкт в Україні. Тепер українська мова виступів на партійних зборах-з'їздах не є визначальним чинником українства. От нардеп Андрій Денисенко на Укропі проголошує українською (досить грамотно, сучасною літературною мовою, інколи з прикрими русизмами), але антидержавні та антиукраїнські промови.
Коломойський, як бачимо, вкладає гроші в кандидатку Тимошенко (путінська партія "Батьківщина", та, що проросійська Родіна) та в коломойську партію "Укроп" (кандидат Шевченко). Чому саме так? Тому, що Коломойський вірить (і хоче здійснення), що Тимошенко стане президенткою. А в Шевченка-президента Коломойський геть не вірить. Йому треба просто мати свою власну партію. А за законодавством якщо партія десять років поспіль не бере участи у президентських виборах (тобто, дві виборчі кампанії підряд), то така партія ризикує бути розпущена судом як фактично неіснуюча. Два яйця у Коломойського - в два кошики. Розумно, ги.
Андрій Денисенко на партійно-президентських виборах в Укропі, блюзнірськи прикриваючися пам'яттю загиблих героїв Небесної Сотні та непокаранням вілкулів-новінскіх всяких (Андрію, а хіба це не твої недавні дружбани Корбан і Філатов у 2014-му клялися їх покарати?!), отож Андрій Денисенко ідеологічною маячнею обґрунтував доцільність існування партії Укроп і висунення від неї кандидатом у президенти нардепа Шевченка.
Мовляв, нинішня влада (завбачливо Денисенко вже не верещить, як раніше, ще у 2016-му, про "диктаторський режим Порошенка"), отож, нинішня влада "загрузла в корупції" (жодних прикладів корупції саме серед представників державної, не місцевої, влади, але то пусте), тому, крім зовнішнього ворога, Росії, крім зовнішнього фронту, маємо внутрішнього ворога - внутрішній фронт (я чую перегук зі свободівсько-нацдружинським верещанням про "режим внутрішньої окупації"), а тому, "логічно" виводить Денисенко, за Коломойські грошики ми чимчикуємо Третім шляхом. Ну, про Коломойські грошики Денисенко не казав, це я роз'яснюю народові сенс виступу. От ми підемо Третім шляхом, каже Денисенко, зметемо "корупційний режим нинішньої влади", самі сядемо у владні крісла, а потім розправимося з ворогом зовнішнім...
Отож, прозоро бачимо ідеологію Укропу: виступити своїм внутрішнім фронтом проти воюючої влади Порошенка, а потім... України як держави вже не буде!..
Еге, багато корисних ідіотів Коломоя пригріто у жидівській партії Укроп! "Владі не вдалося засушити Укроп!", - радісно метафорує Денисенко, не усвідомлюючи, що зі сторони він сам виглядає як засушена стеблина із гербарію.
17.11.2018
11 листопада в політичній партії "Укроп" (УКРаїнське Об'єднання Патріотів) відбулися внутріпартійні вибори кандидата на президентські вибори в Україні 2019 року. Як і було спочатку зрозуміло - від утеклого зі Швейцарії в Ізраїль "українця" в пейсиках і з кіпою на макітрі Ігоря Коломойського кандидатом піде нинішній народний депутат Олександр Шевченко. Так-так, це той, що "Буковель", гірськолижний курорт у Карпатах, тримає.
Зрозуміло, що Укроп - це жидівський проєкт в Україні. Тепер українська мова виступів на партійних зборах-з'їздах не є визначальним чинником українства. От нардеп Андрій Денисенко на Укропі проголошує українською (досить грамотно, сучасною літературною мовою, інколи з прикрими русизмами), але антидержавні та антиукраїнські промови.
Коломойський, як бачимо, вкладає гроші в кандидатку Тимошенко (путінська партія "Батьківщина", та, що проросійська Родіна) та в коломойську партію "Укроп" (кандидат Шевченко). Чому саме так? Тому, що Коломойський вірить (і хоче здійснення), що Тимошенко стане президенткою. А в Шевченка-президента Коломойський геть не вірить. Йому треба просто мати свою власну партію. А за законодавством якщо партія десять років поспіль не бере участи у президентських виборах (тобто, дві виборчі кампанії підряд), то така партія ризикує бути розпущена судом як фактично неіснуюча. Два яйця у Коломойського - в два кошики. Розумно, ги.
Андрій Денисенко на партійно-президентських виборах в Укропі, блюзнірськи прикриваючися пам'яттю загиблих героїв Небесної Сотні та непокаранням вілкулів-новінскіх всяких (Андрію, а хіба це не твої недавні дружбани Корбан і Філатов у 2014-му клялися їх покарати?!), отож Андрій Денисенко ідеологічною маячнею обґрунтував доцільність існування партії Укроп і висунення від неї кандидатом у президенти нардепа Шевченка.
Мовляв, нинішня влада (завбачливо Денисенко вже не верещить, як раніше, ще у 2016-му, про "диктаторський режим Порошенка"), отож, нинішня влада "загрузла в корупції" (жодних прикладів корупції саме серед представників державної, не місцевої, влади, але то пусте), тому, крім зовнішнього ворога, Росії, крім зовнішнього фронту, маємо внутрішнього ворога - внутрішній фронт (я чую перегук зі свободівсько-нацдружинським верещанням про "режим внутрішньої окупації"), а тому, "логічно" виводить Денисенко, за Коломойські грошики ми чимчикуємо Третім шляхом. Ну, про Коломойські грошики Денисенко не казав, це я роз'яснюю народові сенс виступу. От ми підемо Третім шляхом, каже Денисенко, зметемо "корупційний режим нинішньої влади", самі сядемо у владні крісла, а потім розправимося з ворогом зовнішнім...
Отож, прозоро бачимо ідеологію Укропу: виступити своїм внутрішнім фронтом проти воюючої влади Порошенка, а потім... України як держави вже не буде!..
Еге, багато корисних ідіотів Коломоя пригріто у жидівській партії Укроп! "Владі не вдалося засушити Укроп!", - радісно метафорує Денисенко, не усвідомлюючи, що зі сторони він сам виглядає як засушена стеблина із гербарію.
17.11.2018
14 листопада 2018
АНТИДЕРЖАВНІ ЮРИСТИ
АНТИДЕРЖАВНІ ЮРИСТИ
Я вже писав про народно-юридичне прислів'я "Де два юристи, там три думки".
Непричетним до правової діяльности важко це зрозуміти. "Я тебе, адвокате, найняв, то виграй мені справу, хоч лусни!", - така філософія пересічної людини. І пусте, що клієнт не надав усіх документів, не розказав усю підноготню своєї справи, ще задовго до адвоката наламав там собі таких дров (шкідливі листи, розписки, договори), що геній юриспруденції ну ніяк не виграє на користь клієнта, хіба що за великий хабар судді, але то вже не буде чесним, прозорим, законно-щирим правосуддям та юриспруденцією.
А чому два юристи - три думки (мовляв, навіть юристи ніяк не дійдуть спільної, однієї, думки)? Тому, що на судовому процесі, незалежно від фактичної кількости, є, умовно кажучи, три юристи (всі вони закінчили, умовно, той же самий юридичний інститут): прокурор, суддя, адвокат. І кожен з цих трьох юристів посилається на ті ж самі обставини справи, ті ж самі докази, що є у справі, на ті ж самі закони, але кожен з цих трьох юристів логічно виводить різний правовий висновок, аж до протилежного! Прокурор просить ув'язнити невинного, адвокат просить виправдати винного, але останню крапку у справі виносить третій юрист - суддя.
І тут ми підходимо до геніяльного у своїй парадоксальності розуміння: хоч яке б рішення прийняв суддя, воно буде законним! Тому, що закон, держава надала цій людині, яка має юридичну освіту, тобто є фахівцем у галузі права, владні повноваження ім'ям України визнати, умовно, цю людину або злочинцем (хуліганом, убивцею, сепаратистом тощо), або невинним, чесним громадянином! Повторюю: усе це буде обґрунтовуватися тими ж самими матеріялами справи!!
Тоді постає питання: а що, у кінцевому підсумку, крім матеріялів справи, впливає на судове рішення, вирок, ухвалу, постанову (залежно від типу справи: цивільна, кримінальна, адміністративна, господарська - різні назви кінцевих документів)? Матеріяли ж справи однакові для всіх, але у прокурора й адвоката - протилежні прохання до суду! І ми мусимо дійти висновку, що остаточну крапку у прийнятті рішення суддею є його... ідеологія! Ідеологія судді! Якщо суддя в душі сепаратист (попри зовнішню "українську державність": мантія, на грудях на ланцюгу суддівський знак із тризубом, за спиною в підставці синьо-жовтий прапор тощо), то цей суддя-сепаратист законно (законно!) виправдає вбивцю-сепаратиста неодмінно! А якщо суддя - український патріот, я вже не кажу - націоналіст, то попри прохання прокурора-сепаратиста, такий суддя винесе законний (законний!) вирок сепаратистові! Загалом, ідеологія, яку сповідує кожен з трьох юристів справи (прокурор, суддя, адвокат) і є тією точкою відліку, тим наріжним каменем, що визначають правову позицію прокурора, адвоката, судді у справі!
От я, наприклад, ні за яку б суму не погодився б адвокатствувати на процесі проти президента-втікача, державного зрадника Януковича (а от прокурором на цьому процесі проти Януковича - залюбки!). Але ж законом, навіть убивці, на судовому процесі надається адвокат, який просто зобов'язаний, і це вимога закону, захищати свого підзахисного! Тобто, адвокати, які, як ми бачимо з Януковицького процесу, затягують справу, їздять до Москви по гроші та консультації, виправдовують дії Януковича, не тільки за вимогою адвокатської професії, а навіть у своїй душі є такими ж державними злочинцями, зрадниками, сепаратистами, як і їхній підзахисний - Янукович! І вже зараз, наперед, ще до судового вироку, я авторитетно заявляю, що в разі виправдання судом Януковича або зменшення його провини, весь склад суду теж буде антидержавним, злочинним, зрадницьким, а судді будуть посіпаками й пособниками сепаратистів і ворожої держави - Росії!
Тому заявляв, заявляю і заявлятиму постійно: визначальним чинником у судочинстві, правосудді, взагалі в юриспруденції є ідеологія, яку сповідує юрист (прокурор, суддя, адвокат)! А законодавство (закони, постанови, кодекси, укази), яким обґрунтовує свою правову позицію у справі кожен юрист (прокурор, суддя, адвокат), є просто правовим інструментом, факультативним знаряддям, за допомогою якого юрист (прокурор, суддя, адвокат) впроваджує, втілює в життя сповідувану ним ідеологію!
От я нині побачив новий, свіжий доказ і підтвердження всього того, про що написав у цьому дописі! Суддю Цокол, яку Вища Рада Правосуддя (ВРП) за виправдання і звільнення з-під варти сепаратистів і державних злочинців, за інші прогріхи у судочинстві, відсторонила від посади, почала захищати "юридична громадськість", розсилаючи протестні листи, дописи у соцмережах, заяви в усі органи держави. Авторитетно заявляю, що всі юристи-підписанти, всі учасники цього протесту, всі, хто захищає подібних цоколів, є антидержавниками, сепаратистами, злочинцями, посіпаками і блюдолизами Москви! Я не належу до цієї антиукраїнської юридичної "апщєствєнності"!!
Ідеологію Українства і українського Державництва, ідеологію Націоналізму - запровадити в законодавство! І тоді ми через ідеологічне решето Національних Законів відсіємо усю гнилу полову російства, сепаратизму і ворожих до України антидержавних юристів!
Додатки:
Ось, подаю скрини полеміки на підтвердження цього допису. Із трьох юристів - тільки один Якименко підтримав рішення про відсторонення судді Цокол і осудив антидержавну активність на захист цієї судді. Звертаю увагу на цих "ківаловських птєнчіков" - усі вони з Одеси і закінчили Одеський юридичний університет ректора Ківалова, голови януковицької ЦВК часу Помаранчевої революції, злісного прихильника Русского міра... І ще одне: усі вони... російськомовні! Хіба це все не є признанням у нелюбови до України?!
26.10.2018
Я вже писав про народно-юридичне прислів'я "Де два юристи, там три думки".
Непричетним до правової діяльности важко це зрозуміти. "Я тебе, адвокате, найняв, то виграй мені справу, хоч лусни!", - така філософія пересічної людини. І пусте, що клієнт не надав усіх документів, не розказав усю підноготню своєї справи, ще задовго до адвоката наламав там собі таких дров (шкідливі листи, розписки, договори), що геній юриспруденції ну ніяк не виграє на користь клієнта, хіба що за великий хабар судді, але то вже не буде чесним, прозорим, законно-щирим правосуддям та юриспруденцією.
А чому два юристи - три думки (мовляв, навіть юристи ніяк не дійдуть спільної, однієї, думки)? Тому, що на судовому процесі, незалежно від фактичної кількости, є, умовно кажучи, три юристи (всі вони закінчили, умовно, той же самий юридичний інститут): прокурор, суддя, адвокат. І кожен з цих трьох юристів посилається на ті ж самі обставини справи, ті ж самі докази, що є у справі, на ті ж самі закони, але кожен з цих трьох юристів логічно виводить різний правовий висновок, аж до протилежного! Прокурор просить ув'язнити невинного, адвокат просить виправдати винного, але останню крапку у справі виносить третій юрист - суддя.
І тут ми підходимо до геніяльного у своїй парадоксальності розуміння: хоч яке б рішення прийняв суддя, воно буде законним! Тому, що закон, держава надала цій людині, яка має юридичну освіту, тобто є фахівцем у галузі права, владні повноваження ім'ям України визнати, умовно, цю людину або злочинцем (хуліганом, убивцею, сепаратистом тощо), або невинним, чесним громадянином! Повторюю: усе це буде обґрунтовуватися тими ж самими матеріялами справи!!
Тоді постає питання: а що, у кінцевому підсумку, крім матеріялів справи, впливає на судове рішення, вирок, ухвалу, постанову (залежно від типу справи: цивільна, кримінальна, адміністративна, господарська - різні назви кінцевих документів)? Матеріяли ж справи однакові для всіх, але у прокурора й адвоката - протилежні прохання до суду! І ми мусимо дійти висновку, що остаточну крапку у прийнятті рішення суддею є його... ідеологія! Ідеологія судді! Якщо суддя в душі сепаратист (попри зовнішню "українську державність": мантія, на грудях на ланцюгу суддівський знак із тризубом, за спиною в підставці синьо-жовтий прапор тощо), то цей суддя-сепаратист законно (законно!) виправдає вбивцю-сепаратиста неодмінно! А якщо суддя - український патріот, я вже не кажу - націоналіст, то попри прохання прокурора-сепаратиста, такий суддя винесе законний (законний!) вирок сепаратистові! Загалом, ідеологія, яку сповідує кожен з трьох юристів справи (прокурор, суддя, адвокат) і є тією точкою відліку, тим наріжним каменем, що визначають правову позицію прокурора, адвоката, судді у справі!
От я, наприклад, ні за яку б суму не погодився б адвокатствувати на процесі проти президента-втікача, державного зрадника Януковича (а от прокурором на цьому процесі проти Януковича - залюбки!). Але ж законом, навіть убивці, на судовому процесі надається адвокат, який просто зобов'язаний, і це вимога закону, захищати свого підзахисного! Тобто, адвокати, які, як ми бачимо з Януковицького процесу, затягують справу, їздять до Москви по гроші та консультації, виправдовують дії Януковича, не тільки за вимогою адвокатської професії, а навіть у своїй душі є такими ж державними злочинцями, зрадниками, сепаратистами, як і їхній підзахисний - Янукович! І вже зараз, наперед, ще до судового вироку, я авторитетно заявляю, що в разі виправдання судом Януковича або зменшення його провини, весь склад суду теж буде антидержавним, злочинним, зрадницьким, а судді будуть посіпаками й пособниками сепаратистів і ворожої держави - Росії!
Тому заявляв, заявляю і заявлятиму постійно: визначальним чинником у судочинстві, правосудді, взагалі в юриспруденції є ідеологія, яку сповідує юрист (прокурор, суддя, адвокат)! А законодавство (закони, постанови, кодекси, укази), яким обґрунтовує свою правову позицію у справі кожен юрист (прокурор, суддя, адвокат), є просто правовим інструментом, факультативним знаряддям, за допомогою якого юрист (прокурор, суддя, адвокат) впроваджує, втілює в життя сповідувану ним ідеологію!
От я нині побачив новий, свіжий доказ і підтвердження всього того, про що написав у цьому дописі! Суддю Цокол, яку Вища Рада Правосуддя (ВРП) за виправдання і звільнення з-під варти сепаратистів і державних злочинців, за інші прогріхи у судочинстві, відсторонила від посади, почала захищати "юридична громадськість", розсилаючи протестні листи, дописи у соцмережах, заяви в усі органи держави. Авторитетно заявляю, що всі юристи-підписанти, всі учасники цього протесту, всі, хто захищає подібних цоколів, є антидержавниками, сепаратистами, злочинцями, посіпаками і блюдолизами Москви! Я не належу до цієї антиукраїнської юридичної "апщєствєнності"!!
Ідеологію Українства і українського Державництва, ідеологію Націоналізму - запровадити в законодавство! І тоді ми через ідеологічне решето Національних Законів відсіємо усю гнилу полову російства, сепаратизму і ворожих до України антидержавних юристів!
Додатки:
Ось, подаю скрини полеміки на підтвердження цього допису. Із трьох юристів - тільки один Якименко підтримав рішення про відсторонення судді Цокол і осудив антидержавну активність на захист цієї судді. Звертаю увагу на цих "ківаловських птєнчіков" - усі вони з Одеси і закінчили Одеський юридичний університет ректора Ківалова, голови януковицької ЦВК часу Помаранчевої революції, злісного прихильника Русского міра... І ще одне: усі вони... російськомовні! Хіба це все не є признанням у нелюбови до України?!
26.10.2018
Підписатися на:
Дописи (Atom)