НІКОЛИ або ПРОМОВА ПРИ ТРУНІ
Про мертвих або добре, або нічого. Так говорять у народі. Народ почав захлинатися у добрих спогадах про Коломойського. Не весь, звісно, народ. І не український. Народ коломойський - так, вивергає тонни посмертних визнань у любові та шукає у закапелках пам'яти спогадів про добрі справи небіжчика. Чомусь у цих любовних цвинтарних істериках кількість спогадів про добрі справи не дорівнює кількості самих добрих справ. Мабуть, з часом кількість спогадів буде лавиноподібно зростати. Як у мемуарах хвалькуватого фронтовика знищений німецький мотоцикл перетвориться на танк, а потім і на танкову бригаду. Час добрих справ чомусь обмежений лише останнім роком життя небіжчика. Інший період життя - то "нічого". Значить, Коломойський - справді вмер! Звісно, поки політично. Але подальше фізичне існування Коломойського - знов буде "нічого". Це стане очевидним усім одразу, як зачиниться цвинтарна брама і змовкне музика. Кому трагічна, а для більшости - радісно-переможний марш. Бо коломойського народу і так було мало. Не порівняти ж з українським! Та й народ цей, коломойський, був, по суті, віртуальним. Його зустріти можна було тільки в інтернеті й соцмережах. І то - лише на ресурсах небіжчика. Тобто, коломойського народу, це вже зрозуміло всім, не було й нема. І ніколи вже не буде. І ніколи не згадають цього "бандерівця", навіть якщо він мав почесний титул "жид". Жидобандерівець був жид, але ж ніяк не бандерівський. Ніколи не згадають Коломойського в Історії, хіба одним рядком підручника (хто пам'ятає жида Жаботинського з уряду УНР?): був багатій, що використав патріотизм українського народу, щоб збільшити свої статки, і хоч мав він деякі заслуги на війні, так золоте теля здолати він не зміг. Ніколи не знайдуть нащадки імені "Коломойський" у пантеоні національних героїв. Може, й був герой, але не українського народу. Шукати його будуть в інших пантеонах. І Коломойський знає це. Точніше, завжди знав - іще коли топтав життєвий ряст. Ніколи не буде до небіжчика поваги мільйонів. Повага буде. Мільйонів - ніколи. І не забере з собою у світи свій капітал небіжчик - що грошовий, що соціяльний. Гроші на небо не візьмеш. А соціяльний капітал - розтринькано ще за життя. Спи вічним сном, Небіжчику! Про мертвих - добре чи нічого. Так говорять у народі. Якщо все, виголошене при труні, ти вважатимеш, що то не "добре", то тоді не буде і "нічого". Теж - ніколи!
25 березня 2015 року
Немає коментарів:
Дописати коментар
Прокоментувати допис: