ХЛІБ У ПОМИЯХ

ХЛІБ У ПОМИЯХ

Дитиною я часто-густо проводив літо у бабусі Стеші - татової мами, царство їй небесне!
Добра така, сільська бабуся.

Нас із меншим братом - своїх онуків - вона любила.

Пам'ятаю: околиці міста - та майже село, хата, криниця, без водогону й газу, електрика, плита зимова в хаті, плита літня окремо - у флігелі, вугілля й дрова - для тепла й варіння їжі, і - помийна яма за двором.

Бабуся 1913 року. Усі Голодомори пам'ятає.
Не лишала на тарілці нічого. Хлібом витирала посуд, губи, а потім кусник доїдала...

Мені, радянській дитині зі Страни совєтов, ґдє у дєтєй счастлівоє дєтство, звісно, таке шанобливе ставлення до хліба було дуже дивним...
І щоб у помиї кинути Хліб?!.

Мій Фейсбук-друг Rokosz Taras зауважив правильно: з усіх вчорашніх "хуліганів" лише Свобода слабко вписується в список...

Миттєво сплило: Хліб у помиях...

Як добре, що цього не бачить вже моя бабуся!

01 вересня 2015 року