Гнилі озера на острові Бірючий - то мілкі солоні лимани чи озера-озерця ("ярики", як їх називають єгері) з мулистим дном на північній стороні острова, з водою в ярику, що відгонить сірководнем, як протухле яйце. Озера "сховані" у заростях високої трави і комишу.
Це тепер ми вже знаємо, ги. Але тоді, як їхали на ці озера, ми думали позасмагати на північній стороні острова, яка виходить на затоку Азовського моря за назвою Утлюцький лиман. Єгер Андрій на кордоні Ворота, до відання якого належить ця територія і з ким ми узгоджували маршрут, здивувався нашому бажанню (ми згодом зрозуміли чому, ги), але все ж пояснив нам як проїхати на Гнилі озера.
Виявилося, що Гнилі озера справді є гнилими. І земля навколо них теж несуха. Заїхали ми майже невидимою накатаною колією, куди, мабуть, тільки позашляховик заїде, побачили озера, тонкий берег без піщаних пляжів і Утлюцький лиман, познімкувалися, уздріли, що колеса, якщо довго зупинитись, стали грюзнути, - і поїхали на суху дорогу геть!
"Куди нас ото чорти занесли, в це болото!", - ми сміялися з дружиною дорогою назад. Але погодилися ми, що і автівка, і ми самі набули досвіду катання у високій прибережній траві.
:-)
На світлинах:
Гнилі озера, Андрій Якименко і Наталка Якименко, а також наш хлопчик Лянцер.
:-)
Знімковано 24 серпня 2017 року (вказівники на Гнилі озера знято 23.08.2017). Бірючий острів, Азовське море, Україна.
11 жовтня 2017 року
