Це мій синок Богданчик. Якименко Богдан Андрійович, 16 березня 1994 року народження. Нині йому 24 роки. Фільм 1998 року, березень-квітень місяць. Тобто, синові вже виповнилося 4 рочки. Зафільмовано у парку Шевченка та на Монастирському острові, який тоді ще називався Комсомольським, у місті Дніпропетровську, нині це місто Дніпро, у майбутньому місто перейменуємо на Січеслав. Фільмував я на кінокамеру на кіноплівку форматом 1х8. Потім негатив надсилав до хімлабораторії у місті Шостка Сумської области. Десь через місяць проявлена кіноплівка поверталася післяплатою і я її отримував на відділенні Укрпошти, сплативши послуги проявки. Здається, цифрові кінокамери у той час чи не існували, чи були дуже дорогі, тому 20 років тому я ще фільмував на аналогову камеру з кіноплівкою. У другій частині фільму бачимо Богданчика, що грається радіокерованою машинкою. Тато купив. Пам'ятаю, що то дорога була іграшка. Біля Богданчика ходить його дід, батько моєї першої дружини Олесі. Діда звуть Половина Микола Никифорович, він 1939 року народження, тобто тоді він мав 59 років віку, а тепер уже 79 років. Він досі мешкає у місті Дніпрі (Січеславі).
На ролику:
Богданчик Якименко, 4 роки.
Фільмував батько Андрій Якименко у березні-квітні 1998 року у парку Шевченка та на Монастирському острові у тодішньому Дніпропетровську, нині місто Дніпро.
Тривалість ролика 5 хв.
22 червня 2018 року
Немає коментарів:
Дописати коментар
Прокоментувати допис: