Існує усталена народна глузлива думка про юристів, що, мовляв, де два юристи, там три думки, ги. Ну, взагалі-то це не жарт. Насправді так і є!
Тому що я зі свого досвіду знаю, коли слухаю клієнта, що в його справі я міняю думку неодноразово. Не жартую. Клієнт розказує свою біду, я маю думку: "виграю!". Потім я уточнюю деталі, і переконуюся: "буде програш!". Потім клієнт приносить документи: "гм, можна виграти!". Потім готуєш позов, розумієш: "перспектив нема!". Скажете, чому так? Бо кожен новий факт, уточнення, кожна деталя - змінює правову картину, буває, навпаки!
Люди чомусь вважають, що, взявши у справу юриста, адвоката, вони безумовно виграють у своїй справі. Дехто розуміє, що адвокат - це запорука виграшу, дехто ображений: "Ну, ви ж юрист! Придумайте як викрутити справу!". Еге, спробуй, поясни клієнтові, що він колись не перереєстрував автівку, не оформив власність, не зняв з реєстрації вибулого родича (а комунпослуги рахують!) тощо, і це все впливає на остаточний результат.
Коли я став у 1990 році депутатом міської й обласної рад і політиком (я мав 25 років віку), я відчував, що мушу знати законодавство, структуру держорганів, механізм здійснення влади. І я пішов учитися до Харківського юридичного інституту. Я ковтав знання, я жив юриспруденцією! Я зрозумів як здійснюється влада! А також усвідомив я які ж це брехуни - юристи!
Я зрозумів, що ці юристи, адвокати, судді, прокурори - це єзуїти права! Кожен з них має свою мету у справі і з точки зору візаві ти будеш ворогом, брехлом! Я зрозумів, що на суді троє юристів - адвокат, суддя і прокурор - і в кожного своя мета і своя думка. Адвокат хоче виправдати вбивцю, прокурор бажає ув'язнити невинуватого, суддя має своє бачення у справі і часто-густо його симпатія чи роздратування стороною справи вирішує кому суддя присудить перемогу!
Я зрозумів, що право і закони - це зброя влади, це юридичне оформлення політики, ідеології, не більше. Коли політика держави - це права людини, вільна преса, - такими є закони. Коли ж держава - репресивна, тоді й закони пишуться під цю державу. Коли я читав лекції із права учителям, директорам, викладачам, я говорив, що розстріли, репресії і катування в сталінській державі були законними! Мені не вірили. Кажу їм, що репресії - законні, бо був такий закон! Несправедливі і жорстокі - так, але - законні!
Я зрозумів, що професія юриста - це правове оформлення ідеології клієнта (громадянина, держави, фірми тощо). Тому ніколи не існує абстрактних Справедливости і Правди! Хто має владу й силу - того закон і справедливість! І завданням юриста є закріплення у праві, в юридичних документах цієї Істини!
Тому ми, всі юристи, є брехуни і єзуїти! З точки зору ворога чи опонента. А також ми - святі апостоли і сама чесність! Для клієнта і самих себе.
Тому, коли мені закидують: "Ви же юрист! Як ви можете бути за баригу?", мені лишається сказати:
"Я - державник і націоналіст! Я вірю в Націю й Державу! Тому я так по-єзуїтському перекручу закон, щоб моя Віра процвітала і поширювалась світом!".
(©Андрій Якименко, 2018)
Зі святом всіх юристів-націоналістів!
І нехай здохнуть всі юристи-вороги!
08.10.2018
Немає коментарів:
Дописати коментар
Прокоментувати допис: