ПРО КОТИКІВ ПОЛІТИКІВ ТА ІДЕОЛОГІВ

ПРО КОТИКІВ ПОЛІТИКІВ ТА ІДЕОЛОГІВ

Дмитра Корчинського вважаю ідеологом. Крім того, що він блогер і колишній всеукраїнський голова УНА-УНСО. Тобто, він є й політиком. Отже, Корч має весь той політичний набір, що і я.

Слід сказати, що з ідеологом Корчинським я не завжди згоден. Хибить часто-густо він в ідеології своїй. Та й у практичній політиці він має багато неприйнятних мені вчинків, що принесло йому славу провокатора та агента ФСБ.

Ну, згадаймо його поїздки до Москви років зо двадцять тому та спільні мітинги з рашистами. Корч то пояснював, що от, мовляв, нумо створíмо велику спільну державу українців з москалями замість Союзу, що розпався, але столицею у тій державі буде Київ. Тамтешні москалі, такі ж маргінали як і Корчинський, тоді були ніби не проти.

Я, до речі, сам є імперським націоналістом і хочу, щоб Український Гетьманат був від Ла-Маншу до Аляски, і щоб столицею у тій імперії був Київ. Але одна річ ідеологія, а інша - спільні заходи із ворогом, коли ти ворога ще не здолав! Дмитро Корчинський тоді цього не розумів, а, можливо, і сьогодні.

І от сьогодні у Корчинського у його Телеґрам-каналі побачив як він сумує за своїм котиком, який давно вже у раю. Цікаво. Корч розкрився невідомою мені досі гранню. Отже, Корчинський - не собачник, а котофан!

Той, хто має кота чи кішечку, і хто собаку - люди різні! Це - історико-психологічний факт! Нам Дюма у "Мушкетерах" це добре показав. І це не жарт, а справжнісінька історія Європи!

У середньовічній Франції кардинал Католицької церкви Рішельє (роки життя 09.09.1585 - 04.12.1642) полюбляв котиків, тримав їх на руках і гладив-пестив. А його опонент король Людовік 13-й Справедливий (роки життя 27.09.1601 - 14.05.1643) полюбляв собак. Звідси їхня різна вдача, несприйняття одне одного і протистояння. Кардинал був крицею, Людовік тюхтієм проти кардинала. Франція згодом вилонила Наполеона тільки тому, що сотні років панувала у Європі. А підмурівок тої міці заклав кардинал Рішельє, який мав котиків і дуже їх любив!

А Гітлер, до речі, полюбляв собак. І мав свою улюбленицю німецьку вівчарку Блонді, яку він, щоправда, сам отруїв ціяністим калієм, перевіряючи надійність для себе цієї смертельної отрути. Гітлерів вислів, який Совіти витлумачили як кровожерність - "Що більше я пізнаю людей, то більше я полюбляю собак!" ©Адольф Гітлер - чистісінька правда! Я сам про це читав у біографів Гітлера (не хвилюйтеся, то був переклад з англійської, там усе правдиво). Але то було сказано Гітлером спересердя вже наприкінці Другої світової війни (у квітні-травні 1945 року), коли Гітлера один за одним зраджували його багаторічні партійні та державні соратники, його маршали і генерали. Гм, так і думаєш, що Гітлер програв, бо був собачником. А от якби він полюбляв котів...

Моя дружина Наталка каже, і я з нею згоден, що котофани є такими ж незалежними й твердими, впертими, як і представники родини котячих (котики чи кішечки, леви чи гепарди, пуми, тигри тощо). Це природа їхня, генетична вдача. Спробуй наказати щось котові - де там! Це вони нам дозволяють з ними жити, а не навпаки, як стверджує телеканал Е́німал пле́нет (Animal Planet - Планета тварин), ги-ги. А от люди-собачники - м'які та доброзичливі, як і їхні песики-собачки - друзі людини. Собака завжди буде другом, радше приятелем чи навіть слугою на побігеньках у людини. А кіт чи кішка - тільки соратником, незалежним членом сім'ї, який вимагатиме й доб'ється до себе поваги, а не панібратства!

І головне, що можна не тримати собаки чи кота, але фактично кожен з нас належить до своєї величезної частини Людства - до котофанів чи собачників! Я сам не знав, що я котофан, а не собачник. Я взагалі над цим і не задумувався, бо з дитинства ми, містяни у квартирах, не мали ні собаки, ні кота. Наш теперішній котик Кузя - то нам з дружиною був такий спадок від мами Олі, моєї тещі, Наталчиної мами, що померла два роки тому. Саме мама Оля і назвала котика цим ім'ям Кузя. А Кузю ми з Наталкою купили мамі Олі, бо вона все життя у хаті, що на околиці міста, тримала котів, попросила собі такий подарунок. Кузі йде уже десь 15-й рік. Старенький дідуган цей Кузя на котячий вік. Продали нам його як перса (а ми хотіли персидського кота). Обманула нас, неграмотних, на котячій виставці на Робітничій вулиці в палаці культури заводу Південмаш у тодішньому Дніпропетровську продавчиня. Тоді цей котик коштував 150 гривень, і я пам'ятаю, що то була немала сума для мене, тодішнього бюджетника з облдержадміністрації (а згадайте тодішній доляро́вий курс!). Але, як котик Кузя підростав, ми виявили в його зовнішності й поведінці "неперсидські" риси. Ми погортали довідники котів, понесли котика до ветеринара, і визначили - це не перс! Ні, британську довгошерсту блакитну Кузину породу ми теж прийняли залюбки, ги-ги.

Ось на світлинах наш Кузя - повноправний член сім'ї! А у Дмитра Корчинського, як бачу, був чистокровний британець. Теж ця порода мені подобається своєю незалежністю, пихатістю та... "котячістю" своєї вдачі!

На світлинах:

1. Кіт Дмитра Корчинського, британець (кіт британець, Корчинський українець, ги). Ім'я Корчинського кота, напевне, є родинна таємниця, ги.

2. Котик Кузя, порода британська довгошерста блакитна. На березі Азовського моря, Бірючий острів, серпень 2018 року. Спекотно, котика охолоджували пляшечкою крижаної води.

3. Андрій Якименко (тоді я мав 53 роки) з членами сім'ї - котиком Кузею і тропічною рибкою, яку звуть Рибка. Нашу рибку Рибку ми теж возимо з собою в наших мандрах, ги. Спальня номера на відпочинку, серпень 2018 року, Бірючий острів, Азовське море.

15.01.2020

©Андрій Якименко