МАНЕРИ ЧЕРЕЗ НЕМОЖЛИВІСТЬ

МАНЕРИ ЧЕРЕЗ НЕМОЖЛИВІСТЬ

Пані здивована, що Якименко когось там обматюкав?
Пані обурена: "Фі, як негарно!"?
Пані каже, що манери в Якименка не джентльменські?
Пані хоче, щоб ми дозволили усілякій антидержавній наволочі писати нам на наших соцмережних сторінках свої заклики "Путін, пріді!" чи "Путін, ввєді вайска!"?
Пані, взагалі-то, в якій реальності живе?
Пані знає, що коїться на Східному Донбасі?
Пані може второпати, що через надто м'які манери, що ми їх допускали в ЗМІ та держуправлінні цією провінцією, там вже загинули і продовжують гинути тисячі людей?
Пані розуміє, що якби ми знищили гнилі метастази ще на початку спор, то й війни би не було?
Пані розуміє, що Якименко є дуже культурна, чемна і ввічлива людина і ніколи не дозволяє собі грубої лайки?
Пані розуміє, що Якименку ріже слух лайливе слово?
Пані може повірити, що Якименко не має задоволення від уживання москальської лайки?
Пані второпає, що Якименко просто змушений це робити щодо ворогів?
Пані усвідомить, що ворогів слід знищувати, щоб вони не знищували нас?
Пані бачить, що Якименко лає ворогів через неможливість їх знищити нині фізично?
Пані втямить, що Якименко хоча б так завдає перед баном хоча б таку моральну шкоду ворогові?
Пані вірить, що коли Нація здобуде владу, то ворогів не треба буде лаяти?
Пані розуміє, що тоді ворогів буде знищено законно, ввічливо і чемно?
Пані бачить, що такі манери у Якименка пов'язані із неможливістю убити ворога, який хоче вбити нас, і вбити пані в тім числі?
Е-е-х, пані...

На світлині: Про манери через неможливість

22 лютого 2016 року

НЕНАВИСТЬ, ОГИДА, ЗЛІСТЬ*

НЕНАВИСТЬ, ОГИДА, ЗЛІСТЬ*

* Допис 21 лютого 2014 року, Андрій Якименко, Фейсбук

Дивлюся як дружно народні депутати регіонали покидають лави рідної партії, як разом з комуністами приймають усі революційні закони опозиції про відновлення Конституції 2004 року, про вшанування пам'яти і надання матеріяльної допомоги сім'ям постраждалих учасників Революції та загиблих Героїв Майдану, про відставку міністра Захарченка, про закон "Юлі-волю!", і, крім огиди, тепер нічого не відчуваю.
Ще кілька місяців тому ці депутати - так! саме ці депутати разом із їхнім президентом! - нещадно лупцювали нас канчуками і копали носаками, ламали нам носи і проломлювали черепи.
Ще кілька тижнів тому ці депутати - так! саме ці депутати разом із їхнім президентом! - зачищали нас з Майдану, кидали в нас коктейлі Молотова і гранати, поливали у лютий мороз водою і труїли газом, вибивали ґумовими кулями нам очі і вибухами відривали нам руки.
Ще учора ці депутати - так! саме ці депутати разом із їхнім президентом! - убивали нас зі снайперських ґвинтівок і більше сотні нас убили, а більше тисячі поранили.
Ще не так давно ці депутати - так! саме ці депутати разом із їхнім президентом! - погрожували нам 15-річним ув'язненням, а на благаючий крик у парламенті: відставте уряд чи ви хочете революції і крови?! - з кривою єхидною посмішкою, мляво махнувши рукою, глузами зганяли нас з трибуни.
Саме від цих депутатів - так! саме від цих депутатів та від їхнього президента! - нам судомою зводило щелепи, ми скреготали зубами від безсилої люті та незреалізованої ненависти, ми присягалися собі за першої-ліпшої нагоди розчавити цих гадів, цю наволоч і цих паскуд!
Але, тепер, як бачу їхній позірний патріотизм, їхню "революційність", їхнє запопадливе голосування за те, за що кілька днів тому вони ладні були рукою вхопити тебе за горлянку, а іншою роздерти рота від вуха до вуха, відчуваю лише огиду.
І згадую невинних жертв - молодих і не дуже, але більше молодих - жертв Майдану.
Жертв, котрих могло не бути.
І котрі є - саме через цих депутатів - так! саме через цих депутатів із їхнім президентом!
І моя ненависть, моя лють зникають.
Зникає і огида.
Натомість з'являється суха і холодна злість - без нервів, емоцій та почуттів.
З глибоких закапелків пам'яти виринають рядки Декалогу українського націоналіста: "Помстиш смерть великих лицарів!".
І мозок стає вільним та легким-легким, думки стають прозорі, чоло позбувається зморшок.
І я розумію, що зараз помститись неможливо.
Примирча Угода, Європа, закон...
Але тепер ніяка зайва думка не стає мені на перешкоді, я не маю ні емоцій, ні почуттів, ні огиди чи ненависти.
Я маю лише беземоційну, суху і математично-логічну злість.
Злість, яка є глибокою переконаністю, що межує на рівні віри.
Віри в те, що цих депутатів - так! саме цих депутатів із їхнім президентом! - буде безумовно покарано.
Якщо не теперішньою владою, то Майданом.
Якщо не Майданом, то українською владою наступною.
Немає в цьому сумніву!
Інакше й бути не може!
Інакше і не буде!
Інакше нам не простять невинні жертви Майдану, котрі стали Героями Революції через цих - так! саме через цих депутатів із їхнім президентом!
Через них, але не завдяки їм!
І тоді я випростуюся струнко, вперіщую прямий і нерухомий погляд уперед за обрій, стуляю напружені вуста, підношу пряму праву руку зі стисненим кулаком уперед на рівень плеча і чітко, голосно, з абсолютною впевненістю і незламною вірою вигукую:
Слава Україні! Героям слава!
Слава Нації! Смерть ворогам!

21 лютого 2016 року

РАДЯНСЬКИЙ УКРАЇНЕЦЬ

РАДЯНСЬКИЙ УКРАЇНЕЦЬ

Олександр Горобець - киянин, письменник, заслужений журналіст України, член Національної спілки журналістів України, має свій блог на Gazeta.ua.

Ось, Фейсбук мені нагадав мій річної давнини коментар.
Інколи в одній фразі концентрується ціла міць Ідеї, яку пояснювати треба книжкою. Така фраза називається афоризмом.
Інколи суть Ідеології або оцінку події можна стиснути до кількох речень. Тоді це не афоризм, а лаконічне і влучне пояснення явища.
У своєму коментарі, що його я знову прочитав, я дав вичерпну характеристику радянському явищу - такому типу літніх людей, як цей Олександр Горобець.
Цей тип - радянський українець.
Більш відомі для загалу особи цього типу - Петро Толочко та Борис Олійник, динозаври української радянщини.

Вважаю, що мій вичерпний і влучний опис таких українців заслуговує на окремий допис.

Мова йшла про події річної давнини, коли канцлерка Німеччини Меркель і президент Франції Олланд відбули до Москви до президента Росії Путіна умиротворяти його у цій війні на Східному Донбасі. Письменник Олександр Горобець різко скритикував українського президента Порошенка, що, мовляв, геть нічого не робить, а долю України вирішують "без України". Ось вам і приклад перших паростків Секти зради...

"Для Olexandr Gorobets.
Добродію, у ваших статтях, що ви їх мені постійно кидаєте як коментар, я вбачаю у вашій особі такого собі радянського українця.
Українськомовний такий українець із правильно-літературною письмовою мовою, але який досі ненавидить, ну гаразд, не ненавидить, а не любить, не розуміє Захід, НАТО, німців-французиків усяких з їхніми гер-фрау та месьє-мадамами.
Від Росії ви відійшли, а до Києва ще вам далеко.
А що, по-вашому, і Порошенко мав їхати до Москви? Чи, може, нам послати геть цю довбану Європу і самим боротися з Росією?
Не торопати, що нам допомагають як можуть, може тільки радянський письменник чи журналіст.
Ви є ідеальний взірець відшліфованої радянщиною (читай - російщиною) української особи - представника "трудовой украинской интеллигенции".
Їй-богу!"

(Андрій Якименко, коментар, 08 лютого 2015 року, Фейсбук)

Примітка:
Після цього мого коментаря, яким я відповів Горобцю у себе на сторінці, пан Радянський українець мене забанив...
Еге, іще одне. Я ж цього Горобця знаю особисто. Як і він мене. Тож, коли його стрінете, перекажіть йому вітання від Якименка. Ги. Або напишіть йому листа. Я ж цього не зможу, через бан, зробити. Може, за цей час людина вивітрила з голови радянський вітер?..

20 лютого 2016 року

НАРОД І БИДЛО*

НАРОД І БИДЛО*

* Допис 19 січня 2014 року, Андрій Якименко, Фейсбук

Бидло ніколи не зрозуміє Майдану.
Майдан ніколи не поважатиме бидла.

Саме таке бидло обрало собі подібне бидло президентом, урядом, нар...бидлодепами.

Висновок:
1. Бидло не є народом.
2. Бидлу ніколи не можна давати права голосу.

Владу слід обирати тільки народом.
Народ - це громадяни держави мінус бидло.

20 лютого 2016 року

НЕБЕСНА СОТНЯ ЯК РОЗП'ЯТТЯ ХРИСТА

НЕБЕСНА СОТНЯ ЯК РОЗП'ЯТТЯ ХРИСТА

У 1990-1995 роках я навчався у Харкові у Харківському юридичному інституті. Закінчував уже Українську державну юридичну академію. Зараз виш називається Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого.

Так от, усі студенти знають що таке сесія. Від сесії до сесії живуть студенти весело! Студенський фольклор, ги. Але сесія!.. Уявіть, купа заліків та ще й 7-8 іспитів! Голова обертом іде! Ну, зрозуміло, що томи підручників напам'ять не вивчиш. Але ж сесію потрібно скласти!

Отож, після кожного іспиту я давав собі розумовий відпочинок. Читав усе, що не стосується законів, права, юриспруденції. До речі, метода дуже вдала! Допомагає чітко. І психологи підтвердять.

Саме в ту післясовітську епоху з'явилося безліч літератури, раніше забороненої Совітами. І я купив у харківській крамниці тонку брошурку - Євангеліє, українською мовою. Я його після якогось іспиту прочитав за одну ніч! Усі чотири версії Ісусового життя від канонічних євангелістів, Павлови Діяння, послання Церквам і т.д. З цікавістю я прочитав усе.

Я зрозумів Релігію! Я зрозумів цю віру - Християнство! Ні, я не став віруючим християнином. Радше, ідеологію Ісуса я оцінював як політик, як державний діяч, бо тоді я був депутатом двох рад - Дніпродзержинської міської і Дніпропетровської обласної і працював юристом Дніпродзержинської міської ради, Дніпропетровська область.

Так от, по прочитанні Євангелій я зрозумів, що ЯКБИ ІСУСА НЕ РОЗП'ЯЛИ, ТО НЕ БУЛО Б І ХРИСТИЯНСТВА! Розп'яття й смерть Ісуса на хресті - і стало поштовхом нової віри!

До речі, це зрозуміли й перші християни, що зібралися на таємні збори по смерті Ісуса і, як стверджують в Євангелії всі євангелісти, над головами цих підпільників запалали вогняні язики полум'я. То було полум'я Віри! І досі існує невелика кількістю секта П'ятидесятників, що ідеологічно виходить з цих таємних зборів.

Тепер згадаймо перебіг Другого майдану, Революції гідности.

Не обманюймо себе, усе ішло до зачистки Майдану! І влада його б зачистила умить! Ніякого порятунку не було! Не перемога, а поразка, потім масові арешти активістів, введення російських військ і Лугандон всій Україні!..

І зачистка почалася! Снайпери стріляли тих, хто виходив за умовний периметр Майдану. Це сколихнуло все суспільство! Навіть силовики були розгублені. Свободівці зібрали засідання Верховної Ради (розпорядження єдиного на той час легітимного найвищого за державною посадою в Україні Кошулинського, першого заступника голови парламенту). Кажуть, що нардепів-регіоналів навіть силою тягнули, умовляли, торгувались, прощали всі їхні диктаторські закони 16-го січня, - тільки був би в залі кворум! І Верховна Рада постановами парламенту зобов'язала всіх силовиків покинути Київ і відбути на свої місця. Було обрано в.о. президента Турчинова, прийнято нагальні рішення, Революція перемогла! І це все - за рахунок смерти Героїв Небесної сотні!

ЯКБИ НЕБЕСНОЇ СОТНІ НЕ БУЛО, ТО НЕ БУЛО Б І ПЕРЕМОГИ МАЙДАНУ!

Смерть Героїв стала каталізатором подальших змін. І ми перемогли!

НЕБЕСНА СОТНЯ - ЦЕ РОЗП'ЯТТЯ ХРИСТА!

Після Небесної сотні над головами українців масово запалало полум'я нової Віри - віри в Українство, як нову релігію Українського народу!

Тож славімо Небесну сотню у віках!
Вічна слава і пам'ять Героям!

19 лютого 2016 року