Ну, от. Зайвий раз переконуюся, що кількість читачів твоїх ідей (дописів, статтей) аж нічого та й не значить! Колись в усьому світі був один-єдиний мусульманин, Мухаммадом називався. Тепер ми маємо півтора мільярда мусульман! Християн, кого ісламський приклад покоробив, теж заспокою. Колись у світі був один-єдиний християнин, Ісусом звався...
Отож, до чого я? До того, що майже 47 тисяч читачів не принесуть тобі ні клепки, ані звивини у казанок, коли ти йолоп за природою своєю.
Мірослав Ґай (ну, так його показує транслітерація) прорік: викреслити Ірину Фаріон з націоналізму! Ну, націоналізм Ґай не називає, говорить про національну боротьбу, але то просто є синоніми. Викреслити Фаріон з лав національної боротьби, бо вона, мовляв, пише свої дописи і розмовляє жахливим діялектом! Ага, репресований москалями скрипниківський Правопис 1929 року Ґай відніс до "діялекту". Ну-ну, візьми тоді совкові "українські" словники, де ще й і "ґ" немає, і наречи це "чистотою мови", Ґай!
Колись мені довелося працювати 8 років держслужбовцем в обласній адміністрації (1993-2001, юрист управління освіти, Дніпропетровська обласна державна адміністрація). На власні очі бачив як документацію переводилося на українську мову. Для тих, хто мислить аля-Ґай: я мовлю не про переклад документів українською (хоча переклад вівся теж), а про сам процес українізації документообігу, тобто переведення на українську мову як процес. Ґаї, якщо вам невтямки, тоді спитайтеся у мовознавців! Так от, я бачив як державний "освітній владний персонал" зі мною поступово забалакав українською. Розмовна мова в них лишилася російською, але з "фашистом" Якименком (ну, а хто цей Якименко? звісно, що фашист! він же скрізь розмовляє українсько! ги) таки розмовляли літературно-суржиковою українською. І ось минає років 6 після українізації документообігу в ОДА. Я розговорився з працівницею на мовну тему. І мені вона сказала, щоб я не відносив до української мови всілякі ґанки, джерґотати, пательні, прожогом чи притьмом, вже й забув я повний список "неукраїнських" слів. Мій аргумент, що це вкраїнська мова і слова є в словниках, не переконали працівницю державного органу освіти! "Та нема тих слів у словниках, ці слова - неукраїнські!", - цей "аргумент" мене убив... І я второпав (і сказав цій працівниці), що радянські словники писалися такими "науковицями", як вона! Ці люди, нехай навіть етнічні українці, народилися й жили серед чужої мови! Цим людям російська мова була рідною! Ці люди мислять не українською, їм сни не українською сняться, не носії української мови такі працівники! Тому таких мільйонних мірославів ґаїв ніколи ми не візьмемо за приклад. Не будуть ті, кому вкраїнська є лише робоча, тільки для листів і документів, є "іноземнонабутою" вирішувати що є мова, а що діялект!
Франко колись відповів Антошкові, тодішньому Мірославові Ґаю:
«Антошкові П. (Азъ Покой)
Аще и языкы аггельскими глаголю, любве же не имамь, кая ми єсть польза?
Діялект чи самостійна мова?
Найпустіше в світі се питання!
Міліонам треба сього слова,
І гріхом усяке тут хитання.
Міліонам треба світла, волі,
Треба вміти, як їх добиваться,
Поки стогнуть кволі, мерзнуть голі –
Нам в Параски ласки дожидаться?
Як твій брат із голоду вмирає,
А його ти накормити вступиш,
То чи ждеш, аж срібну ложку купиш,
Чи береш букову, що він має?
Як твоя у річці тоне мати
І кричить: «Рятуй мене, Антошку!» –
Будеш ти на гарний човен ждати
Чи їй кинеш першу-ліпшу дошку?
Зви се діялектом, зви жаргоном
Тую дошку, ту букову ложку,
А вона лунає відгомоном
В міліонах серць живих, Антошку!
Хай та мова вбога в славнім роді,
Хай московська, польська, чеська краща –
Поки служить Матері в пригоді,
То вона культурі не пропаща.
Хоч в сусіда там пиха багацька
У порфирі сяє та атласі –
На чуже багатство ми не ласі,
Ласа лиш твоя душа жебрацька!
Бідні ми, як коні на припоні,
Збагатить нас труд на рідній ниві:
В діялекті чи хоч би в жаргоні
Будемо багаті і щасливі.
Діялект, а ми його надишем
Міццю духа і вогнем любови!
І нестертий слід його запишем
Самостійно між культурні мови!»
(©Іван Франко, 1902).
І оце, як минуло 116 років після геніяльної Франкової відповіді усіляким Ґаям, у яких під аватаркою пояснення про себе "Я", я думаю, що кількість читачів у "хохло-воно" не буде визначати нам які слова занести в словники, які звороти називати мовою, які русизмами чи полонізмами, яка граматика і побудова слів у реченні є діялектом, а яка є калькою з чужої мови!
І хто є Прапором у боротьбі за Мову і Державу - теж не Ґай і ґаї будуть визначати!
01 травня 2018 року
(©Андрій Якименко)
