Андрій Якименко вітає вас! Andriy Yakymenko wellcome you! Андрій Якименко: націоналіст, юрист, державник. Публічний google-блог Якименка Андрія Григоровича, місто Дніпро (майбутній Січеслав), Україна. Усі права застережено. ©Андрій Якименко. Дозволяється копіювати, цитувати, використовувати матеріяли блогу з обов'язковим зазначенням джерела. Зв'язок з Андрієм Якименком: yakymenko@hotmail.com; t.me/andriy_yakymenko
Перекласти (Translate)
12 травня 2018
ПРИКИНЬСЯ, ТЕЛЕПНЮ, РОЗУМНИМ...
Сусіда зустрічає сусіду й каже:
- Миколо, я чув, що ти в суді корову програв, скоро відберуть...
Той жевжикувато відказує:
- Ги, Петре, не мели дурниць! Я не ходив на суд, участи не брав! Тому те рішення мене геть не стосується!
Уявили? Ото десь так речник президента Путіна, жевжикуватий рудий телепень Дмітрій Пєсков висловився про рішення Трибуналу при Постійній палаті Третейського суду в Гаазі, згідно з яким з Російської Федерації на користь українських компаній та одного громадянина України було стягнуто 159 мільйонів доларів.
Серед цих компаній, яким Росія сплатить гроші, є й компанії "українців" Коломойського і Боголюбова, колишніх власників ПриватБанку та "українець" Дубілет, колишній голова правління цього ж ПриватБанку.
Ну, то пусте. Маю на увазі перелічених "українців". Їхнє остаточне питання, яке не вирішили німці, остаточно вирішать українці. Час настане!
Тут цікавою є позиція Росії, висловлена речником Царя-всєя-Русі Пєсковим, який заявив: "Власти Российской Федерации не считают, что являются стороной судебного разбирательства в международном арбитражном суде Гааги, принявшем решение о необходимости выплатить компенсации целому перечню украинских компаний в связи с аннексией Крыма", - пише replyua.net. "Россия никоим образом не была представлена на этом суде, а также не направляла своего представителя на этот судебный процесс, так что мы не считаем себя стороной процесса в данном случае", - заявив Пєсков.
Ага, Дмитрику дурненький, ти як той Микола-телепень, що, отримавши повістку, не ходив на суд і вважає, що його відсутність на процесі не потягне конфіскації корови.
Як пояснила Олена Зеркаль, заступник міністра МЗС України з питань євроінтеграції, позови до Гаазького суду подавалися 18-ма українськими компаніями та одним громадянином України саме проти Росії і стосувалися тих кримських активів, які "націоналізувала" Росія на території Криму, а цю територію міжнародна спільнота вважає українською, не визнаючи анексії.
Тому, Дмитрику Пєсков, хоч будеш приндитись та прикидатись ти розумним, все одно ти видаєшся телепнем, рудий дурко!
12 травня 2018 року
11 травня 2018
ЩОБ ДЕРЖАВА ІСНУВАЛА
* допис 11.05.2015, Андрій Якименко, Фейсбук, з додатком - коментарями до допису (знімки екрану)
«ЩОБ ДЕРЖАВА ІСНУВАЛА
(Про важливість мати більше громадян)
За Радянського Союзу, коли я був ще школярем, а населення Союзу становило понад 180 мільйонів громадян (цифра з пам'яті, можливо, неточна, суть не у цифрі, а у порядку величини), я й мислив такими ж багатомільйонними цифрами кількости населення, у тім числі й інших країн.
З підручника географії я з подивом довідався, що існують країни зі ще більшою кількістю населення - Індія, Китай, азійські та африканські країни.
Але яке для мене було подивування, коли я з якоїсь наукової збірки історичних розвідок, що не входила до шкільної програми, дізнався, що населення України за часів Богдана Хмельницького (17 століття) становило усього 5 мільйонів українців (козаків, як ми тоді називалися)!
Це для мене була незбагненна дивина!
Війни, битви, розвал Речі Посполитої Польської - і все це кількома мільйонами населення?
За Союзу Україна мала понад 50 мільйонів населення, тобто по якихось 300 років від Богдана зросло у десять разів!
Тепер, звісно, ми знаємо, що коли б не асиміляції, репресії, голодомори й війни, коли б не відкраяння від України Кубані та Ставропілля, північного Полісся, Вороніжчини та південної Курщини, Надсяння, Таганрогу, коли б не примусові і добровільні переселенння українців до Сибіру, Казахстану і Далекого Сходу (Сірий клин, Зелений клин) і т.д., то нас, українців, зараз було б десь біля 200 мільйонів або й більше!
Отже, головний висновок, який я ще тоді усвідомив: щоб нарід жив, не зник і розвивався, його повинно бути багато.
Тепер, коли в нас відкраяли Крим і шматок Донбасу, з 52 мільйонів громадян України, враховуємо, звісно, і добровільну еміграцію до Америки або Європи, лишилося вже менше сорока мільйонів...
Якщо будемо втрачати й далі території, то українців стане іще менше.
Порівнюючи з іншими країнами картина невтішна...
От, наприклад, ще 15 років тому, 11 травня 2000 року, в Індії народилася мільярдна (!) мешканка країни Аста Арора.
40 мільйонів українців проти 1 мільярда (а за 15 років іще більше) індусів...
Дякуймо, що індуси не такі войовничі, як москалі.
Отже, що потрібно нам зробити, щоб українців стало більше за індусів, китайців та інших наших майбутніх ворогів?
Потрібно збільшити населення Держави!
Мої пропозиції для цього.
1. Запровадження багатоженства.
Чоловік повинен мати право одружитися з кількома жінками (Аллах, як відомо, мусульманам дозволяє до 4-х дружин, ми ж не повинні обмежитися цією цифрою).
Право на повторне (багаторазове) одруження матимуть чоловіки, якщо від інших своїх дружин вони вже мають одну дитину, краще більше.
Звісно, слід створити умови, коли жінок буде вилучено зі сфери виробництва для можливостей спокійно народжувати і виховувати дітей, а чоловік щоб мав можливість матеріяльно забезпечувати свою величезну сім'ю.
Хто буде проти цих правових нововведень, нехай погодиться, що й раніше і тепер є непоодинокі випадки, коли чоловіки, особливо заможні, мають "офіційну" сім'ю та ще й "підпільну" - з коханкою-дружиною і його дітьми.
Тобто, слід просто існуючий стан закріпити юридичним дозволом.
2. Слід зобов'язати кожного чоловіка народити принаймні десятеро дітей, бажано від кожної його дружини.
Якщо його дружина (дружини) за станом здоров'я чи з інших чинників не у змозі на такий подвиг в ім'я Нації і Держави, то чоловік тоді відвідує Державний Центр Народонаселення, структури якого будуть існувати у кожному місті і райцентрі, де він матиме змогу після медобстеження і юридичного закріплення за ним жінки, яка стане матір'ю його дитини, зреалізувати з нею вимоги Державної програми збільшення кількости українців.
Звісно, держава бере на себе матеріяльне забезпечення такої "державної сім'ї".
Противників проти цієї ідеї прошу згадати скільки в України вештається по барах і клубах молодих жінок, єдиною метою яких є підчепити синочка якогось багатія і потім усе життя нічого не робити, звісно, крім єдиної "плати" - діти, сім'я, кухня.
Матеріяльні умови для сім'ї таким "державним" жінкам надасть держава за умов народження побільше дітей, нехай і від різних чоловіків.
3. Третій спосіб збільшення народонаселення - це захоплення нових територій з населенням, яке ми за 2-3 покоління перетворимо на українців, тобто просто асимілюємо.
Насамперед слід повернути історично наші вищеперелічені землі, нагадати колишнім громадянам тих держав, що їхні предки є українцями і навернути їх в українство, повернути українську мову тощо.
Згадаймо як мільйони етнічних українців, виїхавши до Росії, вже у другому-третьому поколінні стали етнічними росіянами. Цих колишніх росіян легко буде навернути в українство.
А також, якщо під час приєднання нових територій здибаємо інші етноси, то їм дамо на вибір: або стати українцями, або вибратися геть з нових наших територій.
Хіба багато так потрібно, щоб українці панували в світі? Лише виконати ці нещасні три ідеї!
І тоді вже під кінець 21 століття нас буде кілька сот мільйонів.
А це - добрий вже початок у протистоянні з Індією і Китаєм, коли кордони України упритул наблизяться до цих держав!».
Додаток:
Коментарі 2015 року до допису "Щоб держава існувала".
11 травня 2018 року
10 травня 2018
ФІЛЬМ ПРО КІБОРГІВ
ФІЛЬМ ПРО КІБОРГІВ
Моє враження про "Кіборгів", телеканал "1+1", 9 травня.
Коли "Кіборги" у грудні-січні йшли у Дніпрі-місті (назва міста тимчасова, перейменуємо на Січеслав) у кінотеатрах, то ми із сином (мені 53, йому 24) спланували піти на цей фільм разом. Навіть визначили дату. Але син напередодні захворів на грип... І то були останні покази у Січеславі. Шкода.
Тому учора фільм обов'язково продивився. Мої висновки та враження.
Фільм вийшов мені близький за духом. І не тому, що цю війну проти Росії показано, як ми це бачимо, а не вони. Тому, що фільм насичений ідеологією! Критикують фільм за надмір діялогів, але то пусте! Постійні спори-бесіди між командиром Серпнем (позивний) та його підлеглим Мажором (позивний) наповнено міркуваннями: "За що й чому воюємо? Що краще - демократія чи націоналізм?". Фільм не дає нам вже готових відповідей. Кожен глядач вирішує сам. Серпень - "твердий" націоналіст, "свідомий українець". Мажор - сучасний європейський український молодик. І той, і той воює за Україну. Обидва українськомовні. Але Серпень Україну бачить українсько-націоналістичною, Можор же хоче її бачити як звичайну Європу - толерантну і м'яку, як державу для всіх. Але обидва розуміють, що Росія - перешкода їм обом. Тому вони обидва захищають ДАП (Донецький аеропорт), бо усвідомлюють, що цей ворог геть не бачить України як держави.
Мова. Я не згоден з критиками, що вимагають тільки українську мову від персонажів. У "Кіборгах" звучить і українська (навіть трохи неправдиво часто), іноді суржиком, але окремі герої повністю російськомовні. І це є правдою на фронті! Вони усі пішли на фронт за Україну. Хто за призовом (прийшла повістка), хто як професійний воїн - за наказом (російськомовний, позивний Субота). Яка мова буде в Україні після війни - такої відповіді фільм не надає. Але показано, що українська армія фактично є двомовною. Хоча начальство приїжджало в ДАП і гримало українською (вже не російською, як за Союзу) за недотримання Мінська. Показовим є епізод зі спору між Серпнем та Мажором. Серпень, дивлячися в очі Мажора, каже йому: "Ти ж сам тепер говориш тільки українською! І визнай, що цей перехід тобою здійснено недавно!". І Мажор погодився із цим, сказавши, що Майдан змінив його свідомість і ставлення до мови.
Мінськ. Суть Мінських домовленостей не розкрито у фільмі. Та й то не тема цього фільму. Російські орки йшли на ДАП, почався бій, атаку нашими відбито. Але прибув високий (за посадою) командир і лаяв, що наказ був не стріляти! Ви армія, мовляв, а є політика! Не вам вникати в політичні справи! І один солдат відповідає: так вони перші їх порушили, а нам що, чекати, поки нас уб'ють? Схвально, що сценарієм та режисурою показано, що Мінськ порушила Росія (наступ їхніх заборонених Мінськом танків із захисниками ДАП і допомога наших "немінських" танків; так, були жертви, але той бій ми виграли, атаку відбито).
Майдан. І історично, і хронологічно фільм не міг не згадати Майдану! Дехто з персонажів прямо з Майдану пішов на війну. Дехто навіть не сприймав Майдану, дивлячись його по телевізору. І лише один прихід на Майдан перевернув свідомість цього майбутнього солдата (російськомовний, психолог, що у ДАПі був військовим лікарем захисників, позивний Псих). Псих розказував, що з інтересу пішов на Майдан уже десь наприкінці, коли, здавалося, усі розбіглися, усе заглохло, подивитися, як все скінчиться. І Псих побачив, що людей прибуло іще більше! І Псих - це б я, Андрій Якименко, уже б сказав - увірував! Так він і пішов на фронт, став захищати ДАП. Мажор - узагалі музИка майже міжнародного рівня (гра на трубі) і син багатіїв. Він мав їхати за кордон до Європи на міжнародний музичний конкурс, але потайки від батьків пішов добровольцем на фронт. На Майдані Мажор грав на трубі, і про це сильне враження уже у ДАПі йому пригадував Псих, який тоді ще не був знайомий з Мажором.
Москалі (росіяни). Сильне і правдиво-чесне враження справляють москалі. Епізод з обміну полоненими. Нейтральна смуга. Під'їжджають наші й москалі. Підходять близько група до групи. Зброя напоготові. Навіть наш російськомовний професійний воїн Субота, теж рішучий та різкий на обміні, видається м'якшим за командира групи обміну у москалів. Москаль гострий поглядом, носом і писком, нахабний і зверхній, нестримний в образах ("хххахлы..." - так зле вичавлює у бік наших солдатів, саме при них, наші не реагують). Російська мова різка і груба проти нашої м'якої. Москалі за першим порухом чи словом виконують беззастережно всі команди свого командира... Цей епізод різко контрастує з недисциплінованістю Мажора, який раніше у фільмі, втративши під обстрілом свого автомата, здійснив, на порушення наказу, самостійну вилазку на територію ворога. Так, автомата здобув, москаля убив, російські документи потім передав командирові, навіть автівку ворожу привіз зі ще одним москалем. Але... конфлікт з командиром Серпнем щодо військової дисципліни...
Ворожі полонені, допит. Полонений москаль з російської глибинки каже, що не знав, що він на території України. Ну, "заблуділіся ми", як завжди. Але інший полонений - наш "українець", донбасівець, який люто ненавидить "недобитых бандеровцев". Більшу ненависть до України показано у фільмі від "свого" сепаратиста. Наш кіборг, який був цим полоненим сепаром катований у ворожому полоні, по-звірячому скатував уже свого кривдника. Командир Серпень цю помсту зупиняє. Але цей епізод показує і нашу жорстокість, нехай правильну і виправдану. Потім сепара відпускають до його своїх. Коли вийшов він із ДАП, сепара убиває їхній снайпер. "Я знав на 99 відсотків, що його уб'ють свої ж", - каже Серпень.
Правдивість. Так, фільм показано правдиво і патріотично. Дарма, що фільм художній. Є і розмови, і бої, у тім числі рукопашні. Є смерті ворогів і героїчні смерті кіборгів-героїв. Консультанти фільму - некабінетні армійці. Навіть двоє справжніх кіборгів грали епізоди про самих себе.
Фільм потрібно показати у всіх школах України в усіх класах школярам!
Запам'ятаймо авторів - режисера й сценариста:
"Кіборги. Герої не вмирають" - український повнометражний художній фільм режисера Ахтема Сеїтаблаєва за сценарієм Наталії Ворожбит про оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі, 242 дні оборони.
...Я з патріотичним хвилюванням і натхненням передивився "Кіборгів". Я знаю - ми переможемо Росію!
Слава й вічна пам'ять захисникам Аеропорту, всім полеглим за незалежність України!
10 травня 2018 року
ЗА РЕФОРМУ СУПРУН!
В інтернет-стрічці Пабєдобєсія, як російській стрічці, так і 5-ї колони Москви в Україні мені кинулася в очі статистика скалічених радянських воїнів під час Другої світової війни. Жахливі цифри! "Ви цього хочете повторити?", - питає автор допису у москалів та їхніх лизоблюдів в Україні. Сталін всіх скалічених, яких рідня не доглядала вдома, зібрав після війни і вивіз на Соловецькі острови у Білому морі. Там фактично у тюрмі, без права виїзду, і жили-лікувалися скалічені солдати. Так, годували їх та обслуговували санітарки й лікарі. Але то був квиток в один кінець. Усі вони померли у неволі. Радянському народові не треба було знати чорну правду про війну.
І я проникся гострим болем щодо наших воїнів, скалічених у цій українсько-російській війні, що точиться з 2014 року. В інтернеті повно фотографій наших юнаків, хто без руки, ноги, а хто й без обох рук...
І я задумався... над реформою Уляни Супрун! Із Вікіпедії: Уляна Супрун, дівоче прізвище Юрків, 30.01.1963 року уродин, американка українського походження, народилася в Детройті, США, нині виконувач обов'язків міністра охорони здоров'я України.
До чого тут Супрун і покалічені герої, українські воїни?
Зовсім нещодавно я, читаючи про Другу світову (а мій дід Василь загинув на цій війні, тому тема мені близька), прочитав спогад одного з наближених до Сталіна людей. Коли Сталіну під час війни поклали на стіл звіт про кількість покалічених радянських воїнів, про різні види відтятих кінцівок, органів, і навіть не від вибухів, а у шпиталях, то навіть Сталін ужахнувся! Ну, в першу чергу, звісно, Сталін потребував, щоб ранЕний воїн повернувся знову в стрій. І Сталін навіть видав, здається, директиву по шпиталях: поранених слід лікувати, кінцівки берегти! І кількість покалічених... різко зменшилася! Бо тепер хірург не відтинав кінцівку воїна, коли ще можна лікувати, а вчиняв ощадливу хірургію!
За 4 роки війни ми вже маємо безліч історій, коли наші лікарі розводили руками: або ми відтинаємо кінцівку, або везіть ранЕного до Німеччини, Ізраїля, Польщі тощо. І багатьом, хто лікувався за кордоном, орган зберегли! Ні, я не ганю наших лікарів. Он, у Дніпрі клінічна лікарня імені Мечникова яка сильна! Лікарі-герої врятували безліч воїнів, їхнє здоров'я і життя. Але, бува, у польових умовах інколи стоїть питання: або кінцівка, або смерть, або просто нема в нас закордонних препаратів, техніки чи сучасних знань!
Коли наш нині народний депутат України Дмитро Ярош ("візитка Яроша", Правий Сектор, інше) дістав поранення руки на Сході, то у Мечникова розвели руками після операції: ми зробили, що змогли. Але ж народний герой (пам'ятаєте той час і славу Ярошеву?) не може бути зі скаліченою рукою, а прогноз на обмеження рухів руки був немалий! І тодішні керівники Дніпропетровської области (тоді були Коломойський, Корбан, Філатов) викликали до Дніпропетровська, навіть Коломойський або Корбан оплатив усе своїми коштами, ізраїльських лікарів. І вони у клініці Мечникова лікували Ярошеву руку. І, здається, вилікували, молодці.
Я за за останні два роки сім'єю лікував батька й тещу. І в міських лікарнях, і в обласній клінічній Мечникова. І я побачив, що коли за хворого не бігає хтось з родичів, не тормосить лікарів чи санітарок, то лікування буде по-радянському: піґулка аналгіну і термометр під пахву! Хто лікував своїх рідних - погодяться зі мною. Практично наших пострадянських лікарів слід підсрачниками підганяти, тиснути, "погрожувати" надуманими чи справжніми зв'язками "нагорі", тоді лікування є більш-менш адекватним... Так, інколи нема медтехніки чи ліків у лікарні (шукаєш-замовляєш сам), чи нових знань у лікарів і ти шукаєш в інтернеті, показуєш нову методу лікування, переконуєш, мовляв, спробуймо і це. А інколи ти дивишся на "клятву Гіпократа у білому халаті" і розумієш, що тупий Совок уже не випалиш із мозку телепня цього...
І все оце радянсько-нежиттєве, нелюдське, смердюче і гниле міністр охорони Уляна Супрун хоче відкинути! І я - за це!
Я не маю медичної освіти. Будь-який лікар, справжній чи шахрай, у суперечці на медичну тему заб'є мене, як неандерталець мамонта, своїми термінами, протоколами, латинськими завумностями. Але як розумна людина, що вже лікувала своїх рідних, якій болять скалічені на фронті юнаки, я серцем відчуваю - стару систему медицини треба знищити! Ущент! Слід лікарям сказати, як той Сталін: Лікуйте, суки, не калічте! Візьмімо приклад з Заходу, який нам показав як слід оперувати, лікувати, ставитися до людей!
Тому я за реформу, що її проводить Супрун! І ми не будемо дослухатися до верещань всіх тих, хто досі думає, що радянським медичним шаманством ми піднесемо народне здоров'я!
10 травня 2018 року
















