Зазнімкували стадо коней. Їхали степовою дорогою-ґрунтівкою і зупинилися, щоб зняти коней. До коней було метрів зо сто. Коні припинили щипати траву, підвели голови, повернули шиї у наш бік, завмерли і пильно вдивлялися в "червоного коня" - нашу машину. Не стали заважати їхньому обідові, рушили далі.
Мабуть, це місцеве конярство, ми подумали. Та ні, - запевнили нас єгері, - то дикі коні. Самі живуть, харчуються і множаться. І не даються людям. Декількох кобил колись удалося заарканити, їх віддали, здається, в інший природний парк або звіринець. Але самці-коні - дуже дикі, - кажуть єгері, їх неможливо упіймати.
Цих коней на Бірючому ми з дружиною назвали мустангами, як в американських фільмах-вестернах 1970-х років називали свійських коней, що покинули людей і стали жити диким життям.
На світлинах:
"Мустанги" острова Бірючий. Азовське море, Україна. Знімкував 25 серпня 2017 року Андрій Якименко.
10 жовтня 2017 року
