ПРО ДУРНОГО БДЖОЛЯРА

ПРО ДУРНОГО БДЖОЛЯРА*

* архівне, допис 25.08.2014, Андрій Якименко, Фейсбук

Мене накривала хвиля злости і ненависти до донбасівців, донеччан, Януковича-кандидата, коли на виборах президента кінця 2004 року фактично не пускали до Донецької области виборчої команди Ющенка-кандидата, а Донецька область і Донецьк були заставлені плакатами з Ющенком, стилізованим під Гітлера, з викинутою в SS-привітанні рукою, зі звинуваченнями у фашизмі тощо.

І от, коли Ющенко вже став президентом, він уперше їде у Донецьк.
Здається, це було у квітні-2005.
Ну, тепер полетять голови! - потирав я руки від передчуття справедливої відплати всім донецьким сепаратистам-2004 (куди їм, тодішнім сепаратам, до теперішніх!).
Я бачив по телевізору Ющенка у президії величезної зали, ущерть набитої донбаським керівництвом, як державним, так і бізнесовим, бачив як президент розводив руками, щось пояснюючи (цей жест потім назвали "Ці руки нічого не крали!"), чув шмаркаті розумування цього слимака (а я вже почав розуміти, що юЩенок - тюхтій і слимак) і ще тоді мене пойняла думка: якщо не буде покарань, якщо не порубають голови - заженемо хворобу в кут і буде іще гірше!
Заразу знищено так і не було...

І не минуло й десяти років, як наслідки юЩенкового соплежуйства ми бачимо у зруйнованих дорогах, хатах і містах, та у цифрах людських жертв...

Дурний бджоляр-тюхтій був, мабуть, нам наукою як треба не робити.
Тепер ми знаємо, що якби Ющенко, користуючись президентською владою, задушив донецьку гідру ще 2005-го року, то не мали б ми тепер війни.
А, можливо, й Крим би зберегли.

Тому, відкинувши всі європейські шмарклі, демократичні сльози і гуманне завивання, мусимо глибоко усвідомити: попереду, крім перемоги у війні, ще маємо багато справ з донбаським бидлом - вже в мирний, повоєнний час.

Морально, організаційно, економічно, навіть фізично знищити заразу та її носіїв!
І не забути покарати того, хто злякався це зробити, коли мав можливість, - дурного Бджоляра!