НАСА (NASA) більше доби інтригувало нас своїм анонсом про інопланетян. Я вже, бува, подумав, що контакт відбувся, чесно, ги.
А виходить, що американці лише виявили 7 потенційних планет у сузір'ї Водолія, на яких існують умови (тільки умови) для живих істот. Я був розчарований... То що, зелені чоловічки з космосу іще не прибули? :-)
"На орбіті ультрахолодної зірки типу червоний карлик, розташованої у 40 світлових років від Землі, обертаються щонайменше сім екзопланет, схожих за розмірами на Землю", - оголосили вчора, 22 лютого 2017 року, на спеціяльній прес-конференції у NASA.
І лише на чотирьох планетах може бути життя, бо там, на планетах, так тепло, що вода перебуває у рідкому стані, а не в стані льоду. І знають науковці тільки розміри планет і відстані до них... А де сенсація? Учіться, журналісти, в науковців, як робити інформаційний привід!
Але якщо забути жарти, то мені, як фізикові за першою освітою, стало аж цікаво. Сорок років до позаземного життя?
Пересічним українцям я скажу, що до космічних "іноземців", справді, слід летіти 40 років. Щоправда, зі швидкістю світла. Сорок років світлових - така відстань до планет.
А скільки ж це у кілометрах?
Швидкість світла 300 тисяч кілометрів за секунду (грубо). Насправді, трохи менше, але для розуміння порядку числа - неважливо. У хвилині 60 секунд. У годині 3600 секунд. Доба має 86 400 секунд. Рік, тобто 365 діб, це 31 536 000 секунд, а 40 років - це 1 261 440 000 секунд.
Летіти до зелених чоловічків треба 1 мільярд 261 мільйон 440 тисяч секунд. Зі швидкістю світла 300 тисяч кілометрів на секунду. Тобто, це буде 378 432 000 000 000 кілометрів. 378 трильйонів 432 мільярди кілометрів до космічних (не)прибульців...
Це число нам нічого не говорить. Не тому, що воно величезне. А тому, що ми не маємо з чим його порівняти, щоб хоч якось уявити його величину.
Але спробуємо.
Щоб вийти на орбіту Землі, щоб ми не впали назад, треба мати Першу космічну швидкість 8 км/с. Насправді, 7,9 км/с, але для наших розрахунків порядку величини - неважливо. Спрощуємо. Саме таку швидкість надають ракетам і човникам-челенджерам, щоб вийти у космос.
Але ж ми не будемо літати навколо Землі? Ми хочемо у гостини до інопланетян! Щоб подолати гравітацію Землі і вийти за межі її дії, тобто полетіти далі, слід мати Другу космічну швидкість. Це трохи більше 11 км/с.
Але так ми станемо уже не сателітом Землі, а сателітом Сонця. Тобто, кружлятимемо довкруг Сонця, ніби планета, Меркурій там, чи Сатурн. Подолати силу тяжіння Сонця і вийти за межі Сонячної системи у міжзоряний простір ми можемо тільки за Третьої космічної швидкости 16,7 км/с, округлюємо до 17 км/с.
Припускаємо, що ми не розганяємося поступово, як є насправді, а вже від стартового майданчика чкурнемо у космос з такою швидкістю 17 км/с, тобто 61 200 км/год.
Вважаємо, що й далі наша ракета летить з такою швидкістю 17 км/с. Ми вже підрахували, що до інопланетян шалена відстань у 378 432 000 000 000 кілометрів. Наша ракета летить же не 40 років, як світло, а, звісно, більше сорока. Зі шкільної фізики та математики нам зрозуміло, що летіти нам таку відстань ракетою (не світлом!) 22 260 705 882 353 секунди (округлюємо), тобто 371 011 764 706 хвилин, тобто 6 183 529 412 годин, тобто 257 647 059 діб, тобто 705 882 роки.
Гм, чималенький час - майже 706 тисяч років нам летіти ракетою до інопланетян...
Тому, земляни, спіть спокійно!
Зоряних воєн ще довго не буде. :-)
Нам би завершити земну війну з Росією.
І, звісно, - перемогою!
На світлині:
Фантасти з NASA нам учора впарювали про космічних чоловічків, ги.
:-)
23 лютого 2017 року
