Перекласти (Translate)

07 лютого 2019

СМЕРТЬ КОЛИШНІМ ПРЕЗИДЕНТАМ УКРАЇНИ!

СМЕРТЬ КОЛИШНІМ ПРЕЗИДЕНТАМ УКРАЇНИ!*

* допис 07.02.2015, Андрій Якименко, Facebook

«Смерть колишнім президентам України!

Читаю зведення зі Східного фронту, згадую усі події, що відбувалися від 24 серпня 1991 року - дати проголошення Незалежности - і зайвий раз укотре переконуюся: винні в теперішній війні, смертях і народному горі колишні президенти України!

Кравчук зробив Республіку Крим, хоча об'єктивних підстав того не було, і порізав стратегічну авіацію, почав позбуватися ядерної зброї.

Кучма народив жахливу корупцію і розкрадання народного багатства України купкою пройдисвітів-олігархів, уклав на туалетному папері - інакше й не скажеш! - меморандум з обіцянкою вовка-Росії ніколи не їсти ягнятини.

Ющенко жував свої шмарклі та розводив руками "Ці руки нічого не крали!", і ганебно втратив нагоду покарати бандитів, зрадивши вимогу народу "Бандитам тюрми!", і приєднати Україну до НАТО.

І це ще не весь - лише початковий - перелік злочинів колишніх керманичів держави!

Тепер широкий люд інакше сприймає "хулігана і провокатора" Степана Хмару - народного депутата, якого Кравчук через парламент позбавив недоторканности і посадив до СІЗО, інакше сприймає заарештованих Кучмою на вимогу Росії українських добровольців з УНА-УНСО, котрі воювали на Кавказі за незалежність Чеченії, інакше сприймає Ющенкове тюхтійство, коли президент, слимак і нездара, дозволяв Вітренчисі та Корчинському у центрі Києва - на Майдані! - проводити проросійські та антинатівські мітинги-збіговиська.

Одні з перелічених колишніх президентів просто в силу свого тупого, проросійського ("Росія - наш друг і стратегічний партнер!"), недержавного мислення (Кравчук, Кучма) не доганяли (слабо-літературний термін - розумію, але як висловити свою ненависть і презирство до мудаків і зрадників?), що Росія - ворог, і слід розбудовувати армію, інший телепень і йолоп (Ющенко) це розумів, але замість держави займався вуликами і бджолами, а тепер щоразу скиглить "Це не ті бджоли (мовляв, не той нарід), і вони роблять неправильний мед (мовляв, неправильно проголосували)!".

У цьому списку немає Януковича, але нині всім і так зрозуміло, що він винен і заслуговує на смерть.

Розумію, що суспільство не готово заподіяти президентам якоїсь шкоди, тим більше смертного вироку: закони там усякі, Євросоюз і США не схвалять, мораль і християнство проти...

Але тоді слід знищити про президентів усяку згадку й пам'ять про їхні імена - вбити їх морально і умовно.

Втім - я впевнений! - після війни, коли буде зруйновано Москву, а хтось із перелічених мною президентів іще житиме, їх слід прилюдно покарати Трибуналом, а потім виконати смертний вирок на Майдані!»
©Андрій Якименко (07.02.2015, Facebook).

Додаток:
Відповіді-діялог Андрія Якименка під дописом, у коментарях, у лютому 2015 року на закиди колишнього депутата Верховної Ради України Миколи Поровського. На жаль, Поровський повидаляв усі свої коментарі, ги-ги, і самовидалився з друзів Андрія Якименка.

Андрій Якименко, коментарі під дописом, лютий 2015 року, Facebook:

«- Пане Поровський, це ви правильно робите - більше мене не коментуйте. Бо тоді розкриється ваша дурість і ганьба! Це той Поровський, що ще з перших скликань ВРУ? Ну-ну... Верховна Рада, не Кравчук все здала? То про що ми сперечаємось, коли Поровський сам лізе у наведений мною список? Про яку некомпетентність мова, Поровський, коли ви теххарактеристик літаків і ракет напам'ять не назвете? А коли Народ (в моїй особі) надає політичну оцінку минулим владоможцям - то це, повірте, дуже компетентно! І, до речі, на тих виборах, коли вас не обрали, то виборці теж є некомпетентні? А якби обрали - враз би й компетентність би з'явилась?
То ж, Поровський, вам і вашій епосі Народ уже дає оцінку, не чекаючи на вашу смерть!
Порівняйте свою діяльність із діяльністю Грушевського, Петлюри, Винниченка, Скоропадського, Мельника, Бандери тощо. Кожному політику - своя оцінка від епохи!
Ну, що ж, вам геть не пощастило, що вам дають оцінку вже тепер!

- Ги... Цікаво. Людина, яка хоче лишитися в Історії, і то з доброю згадкою про нього, цей Поровський, геть не знаючи нічого ні про мене, ні про мою діяльність, ні те, де насправді я знаходжуся, взяв та й просто мене облаяв! :-) Облаяв тупо й неправдиво. :-) Поровський, навіть якщо ви бачите мої матюки на адресу ВОРОГІВ, то я ж матюкаю ворогів! А вас я матюкати не збираюся, бо вас я не вважаю ворогом, лиш дурнем! Ги-ги, видаляєтесь від мене? То чого ж тоді дружили? Ви завжди так "дружите" - до моменту, коли вам вкажуть в очі про ваші політичні помилки?
Бувайте здорові і не хворійте!
Не брешу, я щирий!

- Поровський, ви самі зі своєю Кравчуковою епохою обманули весь Український народ! Це ви і ваші тодішні депутати є хохли! Народ зараз кров'ю виправляє ваші помилки. Не хвилюйтеся, виправимо! Вашій епосі буде надано оцінку у підручниках Історії. Перший абзац від мене ви вже знаєте. Не збираюся вести з вами дискусію. Думку Народу про вас (вас конкретно і вашу епоху) ваші правнуки-онуки прочитають у 7-му класі. Якщо ви мені станете потрібні, я вас сам у зоні АТО знайду.
Кінець зв'язку».

КОЛИ НАСТАНЕ МИР

КОЛИ НАСТАНЕ МИР*

• допис 07.02.2015, Андрій Якименко, Facebook

Мінські угоди-перемовини, поїздки Меркель (Німеччина) з Олландом (Франція) до Порошенка (Україна), потім до Путіна (Росія) анікраплинки не загасять війни.
Не має значення чи поступиться чимсь Путін, чи погодиться з чимсь Порошенко.
Також не має значення чи надасть, нарешті, нам Обама (США) стінгерів і джавелінів, або іншої зброї.
Миру не буде!
Буде, можливо, якесь перемир'я.
Тимчасове. Можливо, і тривале.
Не має значення чи помре Путін за час перемир'я, чи його буде скинуто кремлівським заколотом.
Мусимо розуміти, що природа і вдача Росії й росіян полягає у загарбницькій політиці.
Уявіть Росію без загарбань і війни.
Ви уявляєте? Я - ні.
Бо тоді то буде не Росія!
Навіть якщо ми - нинішнє покоління - віддавши частину території (формально чи фактично), заживемо спокійно без війни, то мусимо знати, що наші діти і онуки знов будуть гинути у війнах, розв'язаних Москвою!
Така вдача у Москви. Вовк не їстиме трави і не відмовиться від м'яса.
Нинішніми перемир'ями ми прирікаємо своїх нащадків гинути за справу і свободу замість нас...
Війна і небезпека вторгнення Росії існуватиме весь час!
Як позбутися загрози? Знищити її!
Оскільки росіяни і Росія є нерозривною сутністю і єдиним цілим - "двійця", ніби Трійця в християн, - то поки існуватиме Росія й росіяни, поти будуть війни й смерті українців.
Минуть десятки, сотні років, нас уже не буде на землі, а наступні покоління українців знов відчують на собі жах і горе від війни.
Мир настане лише тоді, коли зникне загроза з півночі.
Завданням усього світу має стати:

Знищити Росію як державу! Знищити росіян як російський народ!

Коли на мапах з'явиться Московія, Урал, Якутія, Камчатка і Сибір, а росіяни зникнуть, як немає вже радянського народу, - саме тоді й настане справжній мир!

05 лютого 2019

ДНІПРОПЕТРОВСЬК В ОБЛОЗІ

ДНІПРОПЕТРОВСЬК В ОБЛОЗІ (05.02.2014)

Дніпропетровськ в облозі...
(А Шевченко - невмирущий!)*

* допис 05.02.2014, Андрій Якименко, Facebook

Учора мав відвідати будівлю Дніпропетровської обласної ради.
І відвідав. І було "цікаво".
Дніпропетровські обласна рада і обласна державна адміністрація розташовані на одній невеличкій площі, одна будівля проти одної.
Між будівлями - бульварчик-скверик, яким роками-десятиліттями місцеві мешканці проходили до нижче розташованого міського парку козака Глоби (сам козак його садив, вже понад два століття тому), а кому треба - рушав далі на центральний проспект Карла Маркса.
Та є такий проспект. Іще існує...
Підходячи до "владної площі" зауважив лінію з обох сторін площі правоохоронців у захисних обладунках, бронежилетах, зі щитами тощо.
Вздовж кожної лінії спроквола походжав якийсь пихатий чин - напевне, їхній командир.
Тобто, периметр площі огороджений з двох сторін будівлями, а з інших двох - ланцюгом силовиків.
Ще здалеку побачив: звичайні пішоходи підходять до ланцюга, зупиняються силовиками та вертають геть або міняють напрямок маршруту.
При мені трьох громадян, котрі бажали перейти крізь сквер, направили обхідним колом поза владні установи.
Мене зупинив молоденький, думаю, років 23, ну 25, не більше, в обладунках, силовик, спитав, куди я йду.
Я відповів: в обласну раду, бо я є помічник депутата.
"Покажіть посвідчення", я показав.
Потім я спитав: А з чим пов'язана ця охорона?
"І не питайте", - співчутливо, мені здалося, не мені - собі! -відказав правоохоронець.
Мене пропустили і я пішов до ради в справах.
Піднімаючись ліфтом у будівлі ради, спитав ліфтову сусідку-працівницю облдержадміністрації: А у будівлю навпроти (ОДА) громадяни можуть пройти?
Ні, була відповідь, тепер тільки працівники, з посвідченням.
Виходячи з будівлі ради, пройшовши знову крізь ланцюг силовиків, я згадував безсмертного Шевченка:
"Якби-то, - думаю, - якби
Не похилилися раби...
То не стояло б над Невою
Оцих осквернених палат!"...
("Якось-то йдучи уночі", Тарас Шевченко, 13 листопада 1860 року, С.-Петербург).

02 лютого 2019

КІНЕЦЬ ПЛЮСОВАНОМУ ҐУҐЛУ...

КІНЕЦЬ ПЛЮСОВАНОМУ ҐУҐЛУ...

Соцмережа Ґуґл+ (Google+) припиняє своє існування. Не витримали Ґуґли, як бачиться, конкуренції з Фейсбуком (Facebook). Ґуґл залишає тільки платні (комерційні) проєкти своєї соцмережі, а безкоштовні обліковки з 2 квітня 2019 року буде закрито.

Мені шкода, що Ґуґл закриває мою сторінку:
https:
//plus.google.com/+АндрійЯкименко .
Понад 10 років я наповнював її...

Звісно, Ґуґл+ не йшов у порівняння з Фейсбуком. Тому, що зростання читачів та друзів на Фейсбуці через певні алгоритми та можливості програми здійснювалося набагато більшими темпами, ніж на Ґуґлі+. Але неперевершеною перевагою соцмережі Ґуґл+ над Фейсбуком було три пункти, які мені надзвичайно подобалися:

1. Ґуґл+ не видаляв ніяких публікацій зі сторінки автора, ні про "фашизми-антисемітизми", ні будь-що, за які Фейсбук карав місячним блокуванням і знищував твою Ідеологію із соцмережі.
2. Ґуґл+ не мав функції обопільної згоди на приятелювання, як то встановив Фейсбук. На Ґуґлі+ такого поняття як Ґуґл-дружба просто не було. Підписуйся на кого хочеш, та й читай - така була політика у Ґуґла+.
3. Усі статті, увесь потік дописів на Ґуґлі+ було відкрито всім (якщо автор публікував "для всіх", але існувала й опція "тільки для мене", тобто допис був прихований, можна було вести навіть таємного, тільки для себе, щоденника свого життя). Це означає, що всі статті індексувалися у Ґуґл-пошуці, їх можна було вільно знайти в Інтернеті, а також можна було переглянути геть усі відкриті всесвітові (опція "для всіх") публікації автора, прокрутити без реєстрації на Ґуґлі всю авторську стіну за всі роки . А у Фейсбуці це неможливо. Хоча за посиланням на Фейсбук-статтю її можливо прочитати, все ж для перегляду всього життєпису фейсбуківця потрібно реєструвати свою Фейсбук-обліковку.

Ось що сьогодні написав Ґуґл+ на мою сторінку і мені на пошту:

«2 квітня ваш обліковий запис Google+ і всі створені вами сторінки в цьому сервісі припинять роботу, а ми почнемо видаляти контент з особистих облікових записів Google+. Фотографії та відео з архіву альбомів і сторінок Google+ також буде видалено. Ви можете завантажити та зберегти свій контент, але це потрібно зробити до квітня»
(©Google).

Таким чином, друзі:

Соцмережа Google+ з 02.04.2019 припинить існування, а весь вміст облікового запису Google+ буде видалено!

Інші Google-сервіси: Gmail, Blogger, Диск, Календар і так далі - зберігаються і працюють без змін, видаляється тільки все, що було на обліковці Google+ .

Є можливість завантажити собі в архів усю багаторічну творчість в Ґуґлі+.
Як і де завантажити собі на комп'ютер увесь свій вміст власної обліковки (сторінки) Google+ пояснюється тут:

https://support.google.com/plus/answer/1045788?hl=en

Завантажити можливо лише до квітня-2019, тобто до 31.03.2019 включно.

Також Ґуґл+ приносить усім своїм користувачам щирі вибачення і радить повідомити усіх своїх прихильників про інші свої сторінки на соцмережах.

Найбільш наповнювані мої соцмережні сторінки з національною ідеологією, політичними статтями, рідше правовими матеріялами та інколи з оповідками про моє особисте і родинне життя, що залишаються чинними (13 шт), станом на сьогодні:

Бізнес-сайт:
https://yakymenko.business.site

Блоґґер:
http://yakymenko.blogspot.com

Всі тут:
https://vsitut.com/yakymenko

Еніґма:
https://enigma.ua/users/yakymenko

Інстаґрам:
www.instagram.com/andriy_yakymenko

Медіум:
https://medium.com/@yakymenko

МіВі:
https://mewe.com/i/andriyyakymenko

Реддіт:
www.reddit.com/u/yakymenko

Тамблер:
https://andriy-yakymenko.tumblr.com

Твіттер:
https://twitter.com/yakymenko_a

Телеґрам-канал:
https://t.me/yakymenko

Фейсбук:
www.facebook.com/yakymenko.ua

Ютюб:
www.youtube.com/user/YakymenkoAH

:)

02.02.2019

НЕПОЛІТИЧНЕ

НЕПОЛІТИЧНЕ

310 років трму врятовано Робінзона Крузо: 02 лютого 1709 року.

2 лютого 1709 року врятовано Александра Селкірка, який прожив на безлюдному острові понад чотири роки.

27-літній шотландець служив боцманом на англійському військовому судні "Сенк пор". Маючи запальну натуру, він постійно конфліктував із капітаном. Після чергової сварки за його ж власним бажанням Селкірка висадили на острів Мас-а-Тьєрра (архіпелаг Хуана Фернандеса, 640 км на захід від узбережжя Чилі). Він прожив на безлюдному острові чотири роки і чотири місяці і згодом став прототипом образу головного героя роману "Життя, незвичайні й дивовижні пригоди Робінзона Крузо" Данієля Дефо. Уже в наші дні в пам'ять про ці події острів Мас-а-Тьєрра було перейменовано на Робінзон Крузо, а невеликий острівок поблизу названо ім'ям Александра Селкірка.

Додаток від Андрія Якименка:
Здається, я був у 6 чи 7 класі (13-14 років, нині мені 53), коли ще за Совка я прочитав роман Дефо про Робінзона Крузо. Тобто, це був приблизно 1978-79 рік. Глибокий Совок. Застій. Звісно, ми, радянські школярі, так не вважали, для нас СССР був непереможною величною світовою потугою, що "вєсь мір в ядєрний пєпєл!" (©КісільовТБ). Тому, до речі, я навіть розумію, що нині відбувається із пропагандою в Росії, і знаю як з рашопропагандою боротися. Так от, книжку я взяв у шкільній бібліотеці. Школа у Дніпродзержинську (нині місто Кам'янське, Дніпропетровська область), зрозуміло, була російськомовна. Але книжка про Робінзона була українською. Прочитав, розширивши свій український словниковий запас. Спочатку було нудно, потім цікаво. Нудно тому, що Дефо напочатку роману-повісті дуже довго і тоді мені здавалося, що нецікаво, виклав політичну розкладку, відносини, міжнародну обстановку тодішнього світу, вивівши з цього причину потрапляння після корабельної аварії Робінзона на безлюдний острів. А потім пішло цікавіше й веселіше! Дефо добре описав пригоди Робінзона і для мене, підлітка, то були перші книжкові уроки виживання без цивілізації, людей і суспільства. Отож, Робінзона я полюбив. І зараз, пишучи про нього, я відчуваю до Робінзона теплі й дружні відчуття...

Ну, і трохи політики. У рік врятування Робінзона-Селкірка Україна вкотре намагалася вирватися з імперських обіймів москальських свинособак, але, на жаль, невдало (Полтавська битва 27 червня 1709 року). Бережімо Незалежність, українці!